3 серпня у Львові грошовими сертифікатами нагородили кращих спортсменів півріччя. Серед них була чемпіонка Європи з настільного тенісу в парі Соломія Братейко.
Після нагородження, наш кореспондент поспілкувався з нею та розпитав про старт кар’єри, ритуали та цілі.
- Як Ви прийшли у настільний теніс?
- Я народилась у селі Андріївка Буського району Львівської області і єдиний спорт, яким можна було займатись, був настільний теніс. Також моїм сусідом є Віктор Дідух (Чемпіон Літніх Параолімпійських ігор, майстер спорту України міжнародного класу - прим. ГС), я починала в нього тренуватись. Спочатку мені не дуже подобалось, тому мама заставляла ходити, разом із сестрою. З часом почала їздити до Львова на тренування, а потім переїхала в Жовкву, де тренувалась кожного дня.
- Коли зрозуміли, що це Ваш вид спорту і будете займатись ним професійно?
- Коли переїхала в Жовкву. Я зрозуміла, що хочу цим займатись і досягнути у цьому успіху та показати всім, що люди із села також можуть багато досягнути.
‑ Де Ви зараз тренуєтесь?
- В Чехії, там виступаю за місцевий клуб, який забезпечує мене всім необхідним. Але час від часу приїжджаю в Україну на збори з національною командою.
- Розкажіть більше про клуб.
- Клуб називається «Годонін», це місто Годонін, що знаходиться біля Брно. Я граю в Екстра – лізі. Раніше грала з хлопцями у Дивізіоні. Також ми граємо в європейській Суперлізі.
- Як проходить Ваш день – день професійної гравчині у настільний теніс?
- Прокидаюсь рано, але все залежить від того, на яку годину тренування (потрібно домовлятись з тренером). Найчастіше це між 9-ю та 10-ю. Снідаю, йду на тренування, розминаюсь, тренуюсь дві/дві з половиною години. Потім йду відпочивати та обідати, а на пів на п’яту/ четверту або третю (в залежності від домовленості з тренером) йду на тренування до сьомої вечора.
- Ви кожен день можете собі визначати, коли зустрічатись із тренером, йти на тренування?
- Завдяки тому, що ми маємо цілий день вільний зал, ми можемо домовлятись на ту годину, яку хочемо.
‑ Чи є якісь особливості при підготовці до змагань і в день гри?
- Кожен спортсмен має свої ритуали перед м’ячем чи грою. Наприклад, постукування м’ячиком по столі чи підлозі, витирання рук. Є така специфічна традиція – викрики. Після кожного виграного очка можна щось кричати, стимулюючи себе. Мене це завжди підбадьорює.
- А які у Вас?
- Різні (сміється – прим. ГС).
- Для більшості настільний теніс – розвага. Чим вирізняється професійний настільний теніс?
- Найчастіше – це тримання ракетки. Та ж ракетка має бути професійною. Любителі можуть купити свою ракетку в звичайному магазині. Нашу – тільки в спеціалізованих, вона набагато дорожче коштує та має специфічні накладки. Використовуємо м’ячики кращої якості.
- Кожен спортсмен говорить про свій стиль гри. Як його побачити звичайним вболівальникам? Чим вони відрізняються?
- Я лівша, а частіше грають правою. Є захисниці, які постійно відходять і захищаються. Є дуже смішні техніки виконання топсів, підрізок. Потрібно добре придивитись до того, як спортсмен виконує всі елементи і можна побачити, що вони робить не так як інші.
- Через те що Ви лівша Ваш стиль незручний суперникам?
- Мені здається, що навпаки, зручний. Я рахуюсь швидкою, проста нападаюча, яка нічого особливого не робить. Але виграю я за рахунок швидкості, багато хто не встигає.
- Наскільки велика різниця, якою рукою грає суперниця?
- Я, як лівша, маю деякі переваги перед суперниками. Багатьом не зручно грати з лівшами. Тому я маю перевагу перед деякими суперниками.
- Чим вищий на зріст, тим важче грати в настільний теніс. Чи це так?
- Напевно так. Мені здається, що чим нижчий, тим легше. Високим потрібно нижче присідати біля столу, щоб добре бачити сітку, м’ячик і контролювати себе. Якщо ти низького росту, то не завжди і схилятись треба.
- Рахували скільки кілометрів «намотуєте» довкола стола під час змагань або тренувань?
- Ніколи, але треба це влаштувати. Думаю, десь п’ять кілометрів буде.
- У великому тенісі гонорари сягають мільйонів доларів. А які заробітки у настільному.
- Звичайно, менші ніж у великому. Він і менш популярний. Але, якщо ти хороший професіонал, виграєш змагання, то тебе добре фінансують. Ти можеш рекламувати різні марки і фірми. Я вважаю, що це хороший спорт для заробітку.
- Чи може спортсмен жити і відкласти на «пенсію» тільки за рахунок настільного тенісу?
- Думаю, що можна. Настільним тенісом можна займатись все життя, тільки в різних ролях. Після завершення кар’єри можна діток тренувати, або проводити спаринги.
- У Вас багато перемог і нагород. Яка найцінніша?
- Перемога на Чемпіонаті Європи в парі і третє місце на Протурі в Польщі. Це дві «великі» медалі, які мене стимулюють і показують, що я можу досягнути більшого.
- Наскільки важливим є вік для гравців настільного тенісу? Ви вже в 15 років змагались на дорослому чемпіонату України.
- Він відіграє важливу роль, але важливішим є наскільки швидко ти адаптуєшся до вимог, як тренуєшся і отримуєш нові знання. Мені здається, що найкращий вік є від 20 до 30 років. Це ідеальний вік для хорошої професійної кар’єри.
- Чи є «дідівщина» у збірній України?
- Коли переходила до національної команди, то думала, що буде. Але такого не було. До мене добре ставляться, я з усіма на рівних умовах. Мне завжди підтримують, допомагають, радять, вчать.
- Настільний теніс в Україні розвивається?
- Важко сказати. Тренери допомагають дітям. Але, з кожним роком все менше дітей цікавиться цим видом спорту. Навіть, та ж Суперлгіа: колись вона була дуже сильною, а зараз майже немає. Потрібно більше стимулювати дітей займатись після молодших класів, кадетських, юніорських.
- А який рівень в Європі?
- Сильною є Німеччина, де ідеальна підготовка. Французи дуже добре працюють, у них є лікарі, психологи. У нас тільки тренери їздять, а тепер ще масажист буде. Це вже добре.
- Не важко переїхати у чужу країну так рано?
- Я хотіла змін, хотіла попробувати щось нове. Мені казали, що буде важко, що буду плакати за мамою і татом. Я ні разу не плакала і не пошкодувала, що поїхала.
- Як налаштовуєте себе на змагання?
- Говорю собі «треба виграти, треба постаратись, треба показати, на що ти здатна».
- Чи було колись бажання покинути спорт?
- Це, хіба що, стається після провальних змагань. Але через кілька днів ти розумієш, що треба більше працювати, щоб були кращі результати.
- Часто заглядаєте в рейтинг?
- Стараюсь не так часто, щоб себе не розчаровувати, коли програю і «падаю». А, коли виграю, дивлюсь.
- Яка Ваша ціль?
- Потрапити на Олімпійські ігри.
- Чому потрібно займатись настільним тенісом?
- Він розвиває всі м’язи в організмі, тут повинен добре працювати мозок, виробляється хороша реакція. В ньому потрібно багато рухатись, тому всі можуть скинути зайві кілограми.
Довідка
Братейко Соломія Володимирівна народилася 24 лютого 1999 року в селі Андріївка, Львівської області Буського району. Настільним тенісом почала займатися з 5 років у тренера-викладача СДЮШОР «Прудкий м’яч» Дідуха Ігоря Володимировича в селі Андріївці. Також з нею займався його син Дідух Віктор Ігорович. Згодом, почала їздити на тренування до Львова на основну базу СДЮШОР «Прудкий м’яч» до тренера-викладача Шацького Миколи Миколайовича.
В 10-11 років вперше виграла чемпіонат Львівської області. З появою СК «ЛІРС», у віці 12 років переїхала жити в місто Жовква та, під керівництвом тренерів-викладачів Карликової Марії Олегівної та Бучацького Сергія Миколайовича, у віці 14 років виграла чемпіонат України по кадетах, ТОП-16.
Неодноразово займала перше місце на міжнародному турнірі «LIRS-OPEN» та «Кубок Анатолія Строкатова». Після того ставала чемпіонкою України по юніорах та молоді. Також зайняла друге місце на Чемпіонаті України серед дорослих у 2018 р. м. Чернігів. На цих же змаганнях, посіла І місце в жіночій парі та перше місце в змішаній парі. Була призеркою на міжнародному турнірі в Польші, Чехії та Словаччині.
Тренер: Віктор Дідух – Чемпіон Літніх Паралімпійських ігор-2016 в Ріо-де-Жанейро. Майстер спорту України міжнародного класу з настільного тенісу.