В кінці січня у Харкові відбувся III Міжнародний юнацький турнір з вільної боротьби пам'яті заслуженого тренера України Леоніда Дуная. Цьогоріч змагалося понад двісті спортсменів з Росії, Азербайджану, Вірменії, Ізраїлю, Молдови та України. У ваговій категорії до 55 кг у фіналі зустрілися дві борчині з Соснівки – Соломія Вольська та Ангеліна Лисак. Перемогу святкувала 16-річна Соломія. Після повернення додому талановита і амбітна борчиня дала інтерв’ю для "Вісника".
- На шляху до фіналу провела три сутички з двома українками та росіянкою, - каже Соломія, - і всі виграла на туше.
- У фіналі на тебе чекала зустріч з Ангеліною Лисак…
- Вона теж із Соснівки. Як і я, тренувалась в Андрія Кушніра. Він її перший тренер. Так що ми з одного спортзалу, часто боролись. Перевагу мала я. Це і не дивно, адже я старша від неї на два роки.
- У фіналі не мала проблем?
- У мене взагалі під час цих змагань не було проблем. Я себе добре почувала, всі сутички впевнено виграла на туше. Жодного балу нікому не віддала, здобувала чисті перемоги.
- На цьому турнірі ти всі сутички виграла на туше. Чи раніше були якісь змагання, на яких ти так впевнено, достроково перемагала своїх суперниць?
- Ні, навпаки. Переважно виграю за очками. На змаганнях я себе не дуже впевнено почуваю, часто не можу зібратися психологічно. Виходило так, що на тренуваннях я борюся по одному, а приїжджаю на змагання і почуваюся дуже скуто, не можу показати все, що вмію. А на цих змаганнях я себе вільніше почувала і як результат продемонструвала хорошу боротьбу.
- Соломіє, скільки років займаєшся боротьбою?
- Біля шести років. Від початку тренуюся під керівництвом Андрія Кушніра в Соснівці.
- Чому саме в боротьбу пішла?
- Мені взагалі подобається спорт. А чому вільна боротьба? У Соснівці і вибору особливого немає. В нас дуже хороший тренер з боротьби. Крім того, мені подобається боротьба.
- Знайома зі своєю титулованою землячкою Наталією Синишин? Який вплив вона на тебе зробила в плані боротьби, розвитку?
- Взагалі ніякий. З нею особисто я навіть не знайома. Я знаю, хто вона така. Вона напевно знає, хто я. Наталя в наш спортзал ніколи не приходить, принаймні я її на тренуваннях ніколи не бачила. До речі, в нас на тренуванні була Ірина Мерлені. Я боролася з нею, отримувала хороший досвід. Це була тренувальна сутичка. Іра тоді була після народження сина, вона тільки входила у форму перед минулою Олімпіадою у Лондоні.
- Які враження залишились від сутички з цією легендарною борчинею?
- Вона справді легендарна. Мені дуже сподобалось, я отримала великий досвід. І як людина вона мені сподобалась. Дуже відкрита, проста. В тактичному плані від Іри я багато чого для себе взяла, і в прийомах. Словом мені сподобалось. Хотіла б ще проводити такі спаринги, це корисно.
- Яку попередню перемогу вважаєш найголовнішою до цього часу?
- На сьогодні головною моєю перемогою є перше місце на чемпіонаті України серед кадетів, який відбувся у червні 2012 році в Івано-Фраківську. Також виступила на чемпіонаті світу. Там я програла. Вважаю, що не зібралася морально, психологічно. Я не відчула, що слабша за тих суперниць. Але, як кажуть, після бою руками не махають.
- Ти навчаєшся у Соснівці?
- Так, в 11 класі. Планую поступати до Львова. Але це буде однозначно не університет фізичної культури. Поступатиму у Франковий університет, "львівську політехніку" або інститут внутрішніх справ. Я просто ще стараюся добре вчитися. Але тренуватися буду продовжувати стовідсотково.
- Які в тебе найближчі змагання?
- Найближчі змагання або у Львові, або в Польщі, де пройде відкритий чемпіонат цієї країни. А в травні виступлю на чемпіонаті України серед кадетів.
- Які цілі ставиш перед собою у спортивній кар’єрі?
- Найвищі. Хочу і на дорослому рівні себе проявити. Планую бути першим номером в Україні у своїй ваговій категорії. Хочу вигравати чемпіонат України, Європи, світу, престижні міжнародні і всеукраїнські турніри. Ну і звичайно ж мрію про Олімпіаду.