Українські веслувальники-каноїсти Дмитро ЯНЧУК і студент Львівського державного університету фізичної культури Тарас МІЩУК поділилися враженнями від завоювання «бронзи» у фіналі Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро.
– 20 серпня Дмитро Янчук і Тарас Міщук взяли «бронзу» у каное-двійці на дистанції 1000 метрів. Хлопці, це було круто, молодці!
Тарас Міщук: Дуже дякуємо. Нам теж це було дуже круто: сама гонка, проходження цієї дистанції, ці емоції після фінішу, емоції на п’єдесталі. Стільки людей підходять, фото просять, інтерв’ю беруть... Дуже круто, дуже бажана медаль, ми дуже раді!
– Дмитре, ти казав, що перемога Юрія Чебана, який є найдосвідченішим в команді, справжнім лідером, і вас завела, щоб взяти медаль...
Дмитро Янчук: Юра потрапив до півфіналу третім, його записали в фінал Б. А по системі відбору він мав би бути у фіналі А. Наплутали, потім фантастично змінили. Він – аутсайдер заїзду, по крайній доріжці їде. Хто робить ставки на Юру? Ми сподівалися, адже Юра – олімпійський чемпіон, він все-таки може видати. Він каже: «Мастерство не пропьешь». Човен вилетів зі стартової пастки і полетів до самого фінішу. Це була фантастика. Юра надихнув нас на те, що наша мрія – медаль – може здійснитися.
Тарас Міщук: Здійснилася наша мрія.
– О котрій годині ви виїжджали на канал?
Тарас Міщук: Ми прокидалися о п’ятій годині ранку, а виїжджали о шостій.
– Які думки були зранку? Думали про медаль чи ні?
Тарас Міщук:Вчора я мав йти на масажиста, який живе з Юрієм Чебаном в кімнаті. Я зайшов, там Юра був. Він мені дав пораду, щоб я ввечері перед гонкою подумав про щось приємне, але не про гонку, а сьогодні зранку думав вже про гонку, про розклад, але щоб не було хвилювання. Сьогодні зранку дорогою сюди (годину їхали) я думав про те, як ми розкладемо дистанцію, де ми будемо додавати, де – не будемо. Уявляли без суперників. Хвилювання не було, був бойовий настрій: встати і показати все, на що ми здатні, що весь шлях, який ми пройшли до цієї Олімпіади, не був марний, що ми щось можемо.
– Дмитре, розкажи, будь ласка, від старту до фінішу як воно йшло?
Дмитро Янчук: Наші головні суперники – німці та бразильці. Брендель і бразилець, який був в одиночці другий і на дистанції 200 метрів третій. Нам казали, щоб ми трималися біля них. Якщо ми їх витримаємо, тренер казав, що у нас буде медаль. Ми зі старту намагалися недалеко відстати. До 500 метрів розслабитися, а потім додавати. І у нас це вийшло. До 500 метрів ми розслабилися, мали ще сили, додали після 500 метрів. За 250 їхали третіми. На фініші трошки не вистачило, Брендель дотягнув сильніше, а бразилець доштовхав. А ми вдвох одне одного пхали, пхали і третє місце допхали.
– Це високий результат, тому що це перша для вас Олімпіада. Для Бренделя це вже третє золото Олімпіади. Дивлячись на ваш вік, на ваш дует, думаю, що ще за «золото» в своїй кар’єрі можна буде поборотися і на наступній Олімпіаді...
Тарас Міщук: Звичайно, час є. Сподіваємося, що це не остання наша Олімпіада. Ми ще молоді спортсмени. Сподіваємося, що все буде добре. Ми будемо ще більше і ще краще готуватися.
– Змагання закінчилися, тепер у вас є дні три-чотири до відльоту, можна нарешті подивитися Ріо...
Дмитро Янчук: Хочемо потрапити нагору, до статуї Ісуса Христа, на пляж Копакабана, сувенірів накупити.
– Що для вас значить успіх на першій вашій Олімпіаді?
Тарас Міщук: В мене просто немає слів, щоб це висловити.
Дмитро Янчук: Це гордість за нашу країну, яка підготувала нас. Вкладав наш тренер у це все, наші родичі підтримували. Це велика гордість — що ми довели, що ми можемо, що ми взяли цю медаль. Тепер потрібно відпочити з медаллю на шиї, напевно.
Тарас Міщук: Це як би подяка тим людям, які нас підтримували, допомагали весь цей довгий, непростий час підготовки, а також змагальний шлях. Це їм подяка, і нам від самих себе.
– На завершення два слова нашим уболівальникам. Вони так за вас тримали кулаки...
Тарас Міщук: Слова тільки вдячності можуть бути. Ми зробили все, що могли. Сподіваємося, ми задовольнили всіх людей, які за нас вболівали, сподівалися на це. Звичайно, хотілося б медаль вищого ґатунку, але що маємо — те маємо. Ми дуже раді. Сподіваємося, що люди за нас також радіють.
Дмитро Янчук: Я вдячний усім друзям, родині своїй, дівчині за те, що вболівали за нас. Їхня підтримка дуже надихнула нас. Їхні побажання в СМС, в соціальних мережах надихає. Кожен дивиться наш заїзд, ти не хочеш підвести його, адже він за тебе вболіває. Ти повинен довести йому, що в нього є такий друг, який візьме цю медаль. Вдячний нашим журналістам, які приїхали сьогодні зранку на канал і підтримували нас, кричали. Так далеко їхали, цілу годину, в таку спеку ходять з такими великами сумками з апаратурою і вболівають за нас...
Тарас Міщук: Звичайно, дуже круто. Ми Вас бачили тільки по телевізору, а зараз Ви у нас берете інтерв’ю. Ми дуже задоволені, це класно.