Кар’єра цього нападника на лівому краї зеленого футбольного прямокутника була яскравою і багатогранною, але й стрімкого, такою як його блискавична гра на лівому фланзі. Через що у середовищі вболівальників Бондарчук був відомий під прізвиськом львівська «електричка».
Ця кличка закріпилася за ним з армійсько-карпатського періоду. До речі, дуже вдалого для Василя. Після короткотривалого сезону в московському «Спартаку», як згадує сам футболіст: «До Львова я приїхав восени 1984 року в якості солдата, щоб... оберігати мирні сни львів’ян і, маючи таку нагоду, грати за СКА «Карпати». Цією командою тоді опікувалися два прекрасні тренери - Володимир Булгаков і Андрій Карімов, адміністратором працював чуйний Василь Каспаревич. І в перший рік мого перебування ми посіли третє місце, що, звичайно, стало великим успіхом усього нашого колективу. Володимир Петрович вважав мене лідером».
Молодий гравець одразу заявив себе з кращого боку. Команда вдруге поспіль посіла третє місце, а Бондарчук став тим футболістом, без якого глядачам та й тренерам уже було важко уявляти цей творчий і бойовий колектив.
Однак Бондарчук вважав: «Проте ми чомусь більше «працювали» на інші команди, аніж на себе. Це вже сьогодні я знаю, що окремі матчі «грали» на чиєсь «прохання». Це не приносило команді фінансових прибутків, а лише руйнувало футбол. Якщо коротко, то доводилось непросто, адже працювали у наказовому порядку».
От тільки до нині у Василя залишився жаль, що нечасто вписував своє прізвище на табло для авторів голів, хоча й зіграв солідну кількість матчів. З його передач частіше раділи інші. А для форварда забиті м’ячі - основа з основ. У Львові Бондарчука полюбили за те, що він ніколи не пасував перед труднощами і був до всіх налаштований по-товариськи.
Після того, як армійська команда Львова переїхала у Дрогобич Василь подався за нею. Бо дав слово тренерові Миколі Самаріну, що залишиться ще на один рік. А даного слова Бондарчук завжди дотримується. Воно для нього дорожче за гроші.
Львів став для вихованця київського футболу рідним. І коли Мирон Маркевич попросив допомогти команді, Василь у солідному віці, не роздумуючи, погодився і своєю грою не засмутив тренера і не розчарував місцевих уболівальників.
У жовтневому матчі 1996 року на стадіоні «Юність» між командами ФК «Львів» та «Поділля» стався такий випадок - у другому таймі Василь забив гол у ворота господарів, а через три хвилини засмутив своїх одноклубників, зрівнюючи рахунок матчу на 1:1.
Наражаючи своє не найкраще здоров’я на неприємності виходив на поле і допомагав команді. Особливо відчутно кидалося в очі це під час його другого карпатського сезону 1995 року. Відігравши восени цього року ще п’ять ігор, Бондарчук завершив карпатську кар’єру, але не на завжди.
Після завершення чинної кар’єри таки повернувся у Львів. Адже тут його дім та сім’я і спогади про свої найкращі спортивні роки. Тому, коли це було можливе він приєднувався до команди ветеранів. Це дало йому можливість продовжити свої виступи за нашу «зелено-білу» команду та перебувати на щодень з партнерами.
2003 року львівські ветерани, за яких виступав з міцно перев’язаним коліном на лівій нозі, подарували Львову чемпіонський титул. Згодом Василь все менше виходив на поле. Нога все більше боліла, але на стадіонах під час матчів ветеранських команд він незмінно займав своє місце на трибунах, вболіваючи за своїх з ФКВ «Карпати».
Олександр ПАУК
Василеві БОНДАРЧУКОВІ – 50!
Сьогодні, 12 січня, виповнилось пів віку з Дня народження Василя Бондарчука, футболіста який виступав за львівські колективи: СКА «Карпати» і «Карпати» та дрогобицьку «Галичину», жидачівський «Авангард» і кам’янка-бузькі «Карпати». На його рахунку були ще московський «Спартак» і дніпропетровський «Дніпро», чернівецька «Буковина» і хмельницьке «Поділля» та кіровоградська «Зірка НІБАС». Було багато всього доброго. Василь став тим улюбленим футболістом, без якого глядачі та й тренери не уявляли своїх команд.
Незабутні Ваші прекрасні дриблінги та швидкісні якості залишились у нашій пам’яті. Ви були індивідуально сильним футболістом і завжди продуктивно виконували тренерські вказівки.
Ми знаємо, що у футболі та за його межами Ви - чудова і порядна людина. Такий спортсмен, яким Ви були, не спроможний зрадити колектив…
Та попри усе ми зичимо Вам, пане Василю, міцного здоров’я, невичерпної життєвої енергії та всіляких життєвих гараздів. Отримуйте радість від гри мільйонів.
Нехай щастить у всьому і многая Вам літа!
З повагою, колектив «Галичини спортивної»!