Україна - Білорусь - 3:1 відео голів
Після очікування важкого і дуже в’язкого поєдинку ми отримали, наче медову настоянку на хворе горло, безпроблемну перемогу. Грамотно і розкуто грала збірна України. Запалу не бракувало, а інертність у другому таймі пояснюється логічною відсутністю потреби йти вперед, витрачаючи зайву енергію перед непростим вояжем у Жиліну.
Михайло Фоменко при досить прогнозованій стартовій одинадцятці зумів здивувати – у центрі нападу зіграв не Гладкий, а Кравець, який обмежений ігровою практикою в київському «Динамо». Чекати дивідендів від форварда чемпіонів України довелося недовго: Пятов виніс м’яч подалі від воріт і цей, здавалося, простенький винос призвів до виходу Кравця тет-а-тет з Горбуновим. Артем був холоднокровним і своїм шансом скористався. 1:0. Занотуємо: «гольовий пас воротаря».
Трибуни тріумфально загули, а ми відзначимо, що дії центральних захисників – «курям на сміх». Один невдало вийшов на перехват (Сіваков), інший (Мартинович) у ролі туриста супроводжував гольовий похід нашого форварда. У ті хвилини (та й під час всього першого тайму) перевагу українців можна назвати беззаперечною, ініціатива й відповідно контроль гри були повністю за «синьо-жовтими». Ані Глєб, ані Калачов, на діях яких робився основний акцент в атаці «сябрів» ніяк не могли зачепитися за м’яч, що стало причиною повної відсутності гольових моментів поблизу воріт Пятова.
Сценарій поєдинку вів до того, що Україна заб’є вдруге – настільки впевненіше і жвавіше почували себе хлопці Фоменка на «Арені Львів». Вони не створювали багато моментів, однак у всіх фазах гри були на мить швидшими, аніж суперник. Білоруси не встигали зовсім й склалося враження, що на полі у білих футболках звичайні вболівальники з Бреста, що після хмільного львівського пива не розуміють, чого від них хочуть Хацкевич і ко. Коли обвідний удар Кравця під дальню стійку кіпер виловив, то трьохходівка «Коноплянка – Шевчук - Ярмоленко» не мала права на невдачу – після втручання у процес Горбунова шкіряного у порожні ворота підправив лідер «Динамо». «Живе Бєларусь! Слава Україні!» - гостьовим фанам залишалося лише перекрикуватися із господарями.
Крапку у матчі вже на 41-й хвилині (!) поставив Коноплянка, який із пенальті розвів воротаря та м’я по різних кутах. «Начудив» Сіваков – захисник «Зорі», якого у передматчевому інтерв’ю так розхвалював Олександр Хацкевич, вкотре провалився позиційно й відреагував на ривок Кравця потягуванням за футболку. Як наслідок, після перерви «луганчанина» замінив Гордєйчук.
Варто зазначити, що найбільш пам’ятним моментом гостей у першій половині гри були не події на зеленому львівському газоні, а великий банер білоруських фанатів з написом «Тримайтеся, брати!». Їм за це, звісно, масивний респект.
Друга 45-хвилинка стала повною протилежністю першої. Фоменко дав зрозуміти, що рахунок на табло його повністю влаштовує (ще б пак!) – футболісти збірної спокійно перепасовувалися у центрі поля та поблизу власного штрафного. Лізти вперед, як до перерви, вони ані бажання, ані потреби, ані установки не мали. Стало безпечно. Навіть після голу Корніленка. «Синьо-жовті» довели матч до впевненої перемоги з розряду «без варіантів».
Ложкою дьогтя у бочці меду стали дії Гармаша. Денис, незважаючи на впевненість при будові атак, діяв агресивно й інколи досить грубо. Його вилучення, схоже, було справою часу – дивно, що другу жовту хавбек отримав за симуляцію.
Словом, цілком заслужені три очки здобуто, цікаву гру (у першому таймі) продемонстровано, а вболівальник отримав порцію позитивних емоцій. Треба поставити тільки одне жирненьке але: перед грою з Словаччиною наша команда втратила не лише Селезньова та Сидорчука, а й Гармаша, рівень білорусів не можна ставити на один щабель із словацьким аналогом, а молодчина Кравець навряд матиме такий простір, як сьогодні.