Баль Андрій Михайлович
16.02.1958 – 09.08.2014
Сумна і печальна звістка надійшла з Києва, де під час футбольного матчу гравців-ветеранів на 57-му році життя раптово помер вихованець львівського футболу і не перевершений весельчак Андрій Баль.
Званий товариством «Чапек» перші футбольні кроки робив у роздольській ДЮСШ під керівництвом Михайловича Олексія Дмитровича. Згодом Баль перебрався до Львівського спорт-інтернату, де ним опікувався Бушанський Фред Володимирович.
Маючи хороші фізичні дані (зріст 178 см. і вагу 73 кг., Андрій з 1975 року на місцях центрального півзахисника або й захисника виступав за «Карпати» (Львів), де його кар’єра тривала до 1980 року. За цей час зіграв 134 матчі чемпіонату СРСР і забив 12 голів і 12 ігор провів за кубок Союзу. Також грав за команду дублерів. У найвдаліший того часу 1979 рік разом з карпатцями здобув «малі» золоті медалі першості СРСР.
Одночасно з капітанською пов’язкою на руці виводив партнерів юнацької і молодіжної збірних СРСР на футбольні баталії і святкував титули чемпіона світу і Європи (1977, 1976, 1980). За свої досягнення 1976 року отримав звання «Майстра спорту СРСР», а 1977 і 1980 роках двічі - значки майстра спорту міжнародного класу. До речі, Баль єдиний радянський футболіст удостоєний такого визнання.
Перейшовши до київського «Динамо» 1981 р. талант Баля ще більше розвинувся, де у загальній кількості до серпня 1990 року - 318 разів вдягав синьо-білу форму і забив для найуспішнішого футбольного клубу на теренах Радянського Союзу - 15 голів. З киянами Андрій ставав володарем кубка СРСР (1982, 1985, 1987, 1990) і кубка володарів кубків Європи (1986). 1986 року йому присвоїли звання Заслуженого майстра спорту СРСР. Не бракувало його прізвища і серед гравців збірної СРСР. 1982 року, виступав на чемпіонаті світу, а 1988 року на чемпіонаті Європи, де здобув срібну медаль.
За збірну СРСР 1981/86 провів 20 ігор і забив 1 гол.; зб. СРСР-ІІ (1/0); зб.клубів СРСР (6/2). У списках «33 кращих футболістів СРСР» - 1980 (№3), 1981, 1982 (№ 2), 1989 (№1).
З 1990 до 06.1991 рр. виступав за Makkabi (Тель-Авів ), за який зіграв 28 матчів, забив 4. Далі був ще один ізраїльський клуб «Бней-Ієгуда» (Тель-Авів) 1991/93 (62/3). На Обітованій землі здобув бронзову медаль.
Своєрідний «добрий настрій команди». Жарти не злітали з його язика, а усмішка з обличчя. Холоднокровний, тактично і технічно підготовлений, універсальний футболіст. Полюбляв підключатися до штрафного майданчика суперників аби завдати влучного удару. Свідчення цьому гол у ворота Бразилії на ЧС’82. Умів нейтралізувати свого «опікуна». Закінчив Львівський інфіз.
Працював на тренерських посадах у Makkabi (Хайфа) з 07.1993; «Ворскла» (Полтава) 2001/03; ФК «Москва» 2009; «Чорноморець» (Одеса) 2010; «Динамо» (Київ) 2012/13 і НК України (2012). Однак тренерська робота не принесла Андрієві Михайловичу великої слави.
Прикро, коли у розквіті сил відходять люди. До того ж не прощаючись з тими, хто ходив на Твої матчі і щиро радів за Твої успіхи. Однак доводиться обходитись ось такою звісткою.
Колектив «Галичини спортивної» сумує і висловлює усім, хто знав Баля співчуття. Нехай Матір Божа обіймає Тебе, Андрію, своїми руками. Вічная пам’ять»