Давно нічого не писав. Хоча починав свою журналістську кар'єру саме як "писака". Давно це було - ще у Львові. А без тривалої практики це виходить ніби вчишся заново. Телебачення вчить дуже стисло формулювати свої думки. І, використовуючи мінімальну кількість фраз, необхідно передати усю глибину думки. Колеги з MatchDay запропонували повернутися до "писанини", аби мати можливість грунтовніше і глибше передавати ті переживання і сумніви, на які під час програми немає дорогого ефірного часу... Спробую на Ваш розсуд...
Безперечно, зараз країні не до футболу. Політична ситуація дуже нестабільна, і яким буде вихід з даної кризи, навіть уявити важко. Чомусь мені здається, що він може бути абсолютно непердбачуваним і зовсім неочікуваним. Свої політичні погляди залишу при собі, бо не люблю, коли люди, які достеменно не розбираються у справі, починають коментувати на широкий загал свою позицію... Єдине, що хочу сказати: так, як було до цього народного спалаху, бути не повинно! Але уважно стежачи за всіма подіями, які відбуваються зараз у нашій країні, постійно хапаю себе на думці, що будь-яка суспільна сфера є абсолютним віддзеркаленням загальнополітичних процесів.
Без сумніву, футбол є одним з важливих факторів суспільного життя нашого народу. Це пов'язано і з історичними умпіхами, і з неагтивним процесами, які відбуваються в інших видах спорту. Футбол виглядає привілейованим перед іншими... Це не обговорюється... У 2008 році перед матчем за Суперкубок у Полтаві, коли відбулася зустріч власників футбольних клубів, і було організовано Прем'єр-лігу, на трибунах стадіону у ВІП-ложі знаходилася ну як мімінум третина економічного потенціалу країни. Якщо не більше... Серйозні люди - серйозна справа... Пройшло майже шість років... Якщо замислитись над причинами, які спонукали людей вийти на Майдан і проаналізувати ситуацію, яка зараз склалася у державі, то, трохи мінімізувавши, можна зробити проекцiю на сучасний український футбол i побачити дуже багато спільного...
Чого найбiльше чекають люди, які зібралися у центрі Києва? СПРАВЕДЛИВОСТІ! Прозорості у своєму житті. Вони не вірять ні чиновникам, ні судам... Зараз вони не вірять нікому... Чого найменше у нашому футболі? СПРАВЕДЛИВОСТІ! Її не було колись, ії нема зараз. Це найбiльша біда, що ні нашим попередникам, ні нам не вдалося створити довіру до тої гри, яку люблять мільйони! У нас ніхто не вірить футбольним суддям. І вони дають підстави так думати. У нас для різних команд арбітри вигадують різні правила. Особлива каста вважає себе обраною і дозволяє собі, використовуючи корупційні засоби, вирішувати долю тих чи інших людей...
Одного разу у програмі я вже розповідав одну історію... Дозволю собі її нагадати... Англійського посла у СРСР, який безтямно був закоханий у футбол спитали (дозволю собі процитувати російською): "Как Вам советский футбол?" Той відповів: "Такой же, как в Англии. Единственная разница - судьи. У нас они судят по правилам, а у вас по обстоятельствам". От і в нашому футболі зараз судять за обставинами. Гроші,які там ходять, просто заобрійні. І ніхто не збирається виправляти цю проблему. І нікому нема справи до того, що ці люди відбирають у простих глядачів головну складову будь-якого спортивного дійства - інтригу... Вони їх просто ОШУКУЮТЬ! І де шукати справедливості? Тебе нагинають, а ти терпи!!! У тебе крадуть гроші, а ти терпи!!! Буде розвиватися професійний футбол в таких умовах? Ні, звичайно! Але людське терпіння не безмежне. Насамперед, тих людей, які вкладають гроші, а їх у них просто "віджимають"... Звичайно, що такого масштабу, як Майдан, може і не бути, але партизанську війну футбольній так званій "Феміді" влаштувати можуть. У цьому я не сумніваюся...
Я завжди собі уявляв, що головна риса державного мужа на будь-якому рівні - це масштабність особи... Звичайно ж, у залежності від того рівня, на якому ця людина перебуває... Помилявся. Головна риса справді державного мужа - це інтереси людей, за яких ти віповідаєш у порівнянні з власними інтересами. Поясню. Коли ти 90 відсотків свого вміння спрямовуєш на досгянення успіху суспільно-корисної справи і лише 10 відсотків - власній вигоді... Можливо, це ідеалістично, але це правильно. Бо за інших умов ти стаєш бізнесменом з владними повноваженнями, але аж ніяк не державни мужем. Це найбільша проблема наших чиновників - і загальнодержавних, і футбольних. Недаремно колись була така фраза, що наш головний законотворчий орган - це Закрите Акціонерне Товариство, яке обслуговує певну касту людей... Те саме у футболі. Хто б що не говорив, але те, що владні футбольні структури - це організації, які обслуговують лише обраних, сумніву не пiдлягає. Будь-яке питання, яке вирушується чи то у стінах Федерації, чи то у стінах вже за останній час легендарної Прем'єр-ліги має під собою матеріальне стимулювання. Так звана Палата з вирішення спорів, яку утворили нещодавно, і функції якої, наголошую, ЧЕСНО вирішувати суперечки між футболістами та клубами, взагалі стала практично приватною структурою юристів кількох клубів, які мають ексколюзивне право позитивно там вирішувати свої питання. Щоправда, в одного всім відомого українського клубу там права взагалі найеклюзивніші. Навіть без матеріального стимулювання! І де ж вона, СПРАВЕДЛИВІСТЬ? Хто ж захоче жити в умовах, де правила для всіх різні???
Футбол відзеркалює загальнополітичні події... І це наштовхує на песимістичні прогнози. Терпець - він же колись увірветься. Якщо так звані футбольні люди найближчим часом не отямляться, на Майдан люди звичайно не підуть... Але революція буде. А от чи буде після цього взгалі у нас футбол - це вже велике питання.