- Валю, ти вже достатньо пограла і в Україні, і закордоном. Чи можеш назвати якісь спільні та відмінні риси у баскетболі?
- У моїй кар'єрі було багато різних періодів. Я б не хотіла заглиблюватися у якийсь із них конкретно. Практично у кожному клубі, де я грала були і хороші, і неприємні епізоди. Узагальнити ситуацію не вдасться, я не зможу. Якщо говорити про рівень баскетболу, то, звичайно, закордоном, він вищий. Однак, хочу одразу зазначити, що мова не йде про рівень організації структури клубів, а, насамперед, саме майстерність.
- Як ти провела перерву між сезонами, яка дещо затягнулася?
- Тренувалася. В Києві у мене була змогла займатися з однією із місцевих команд. На відпочинок часу практично не було. Взагалі, дуже добре, що чемпіонат розпочався, хоч і так пізно. Я чекала старту з нетерпінням.
- До речі, про відпочинок, як провела минуле літо?
- В сімейному колі. На короткий час навіть встигла поїхати на море, поплавала, по засмагала. А так, була з батьками у рідному Мукачевому.
- Ти полюбляєш активний відпочинок, походи в гори, наприклад?
- Якщо чесно, то дуже. Просто не завжди є така можливість. Колись полюбляла з палатками вибратися у похід в гори.
- Відпочинок відпочинком, а як ти оцінюєш рівень сьогоднішнього «Політех-Баскету»?
- По-перше, різними складами ми грали минулого року і тепер. Минулоріч, у нашої команди були свої привілегії і свої недоліки, цього сезону інші. Зараз же ми точно можне розраховувати на прогрес в плані турнірних здобутків. Вважаю, що за 4-5 місце боротися зможемо.
- Що потрібно для цього зробити?
- Що? Перемагати! Як би це банально не звучало, але потрібно перемагати. У деяких зустрічах нам окрім зіграності не вистачало командного духу, бажання. Ну, і звичайно, виконувати установки тренерів.
-До речі, про командну гру. Вона вже покращилася, якщо порівнювати з початком сезону. Взаєморозуміння з кожним днем стає кращим. Думаю, що вже наступні домашні матчі зможуть показати, на що ми здатні.
- Так, часто таке буває, що в одній п'ятірці грають Лапшинова, Резніченко і я. Однак Надя Резніченко швидше другий номер, та й те, що ми троє можемо виконувати одну роботу ще не означає, що так повинно бути. Кожен гравець виконує своє роботу. Якщо тренер вважає за потрібне виставити нас трьох, значить так і будемо грати.
- До речі, зараз у команді багато молодих дівчат, які ще не мають великого багажу досвіду, наскільки вдається поєднати юність та клас?
- Наскільки я бачу, дівчата прислухаються до порад старших партнерок. Тут немає нічого дивного - так і повинно бути. Сподіваюся, що вони все правильно сприймають і наші поради справді допоможуть покращити командну гру й, автоматично, кожного гравця індивідуально. Усі молодим дівчатам це обов'язково допоможу в їхній подальшій кар'єрі.
- Зараз період домашніх матчів, що можна чекати від цих поєдинків?
- Хотілося б перемогти у кожному матчі. Однак не все так легко. Насамперед, нам потрібно перемогти ті команди, які ближче до нас за класом. Проте, це не означає, що ми не будемо боротися зі всіма суперниками. Для нас не існує якихось ідолів. Будемо намагатися перемогти усіх. Про це свідчать навіть домашні матчі з «ТІМ-Скуфом» та «Динамо». Київські команди - лідери чемпіонату, а нам не вистачило зовсім трішки, аби відібрати у них очки.
- Зараз команда грає доволі вузьким складом, чи не побоюєшся, що з плином часу фізичні та моральні кондиції не дозволять гідно виступати?
- Я готова грати хоч по 40 хвилин у кожному матчі цілий чемпіонат. Для мене не існує. Для чого про таке думати?! Загалом, уся команда думає лише про одне: виконати завдання, які ставлять перед нами тренери.