Національний Олімпійський комітет України запровадив дуже хорошу і приємну традицію нагороджувати тих українських спортсменів, тренерів, спортивних організаторів і меценатів, які відзначилися у минулому році. Таке свято «Герої спортивного року 2010» уже вп’яте пройшло 31 березня у Київському театрі оперети.
Відбір кандидатів для 12 номінацій проходив у три етапи. Спочатку свої голоси за домінантів віддали 302 представники ЗМІ з усіх регіонів країни, Після цього опитування члени Академії спорту – легендарні українські спортовці різних часів – підвели підсумки, визначивши у кожній номінації по три претенденти в лауреати. І тоді провели таємне голосування, щоб обрати того одного переможця.
Серед 12 номінацій була така, яка цікавила нас найбільше : «Разом з олімпійцями» – адже у числі претендентів були названі чемпіонка світу та Європи з сумо Аліна Бойкова, чемпіон світу з панкратіону Олександр Висоцький та чоловіча збірна України з шахів – чемпіон Всесвітньої Шахової олімпіади, яку двадцять років очолює видатний львівський шахіст Василь Іванчук. Експерти назвали перемогу нашої команди цілком закономірною, велике враження справили на них відмінні риси української збірної – сильний склад і моральна міць, що забезпечили потужну гру на кожній шахівниці.
Нагороджувати лауреатів у цій номінації на сцену запросили дует потужних братів Василя та Романа Вірастюків, які й вручили спеціальні статуетки, подарунки та квіти Василю Іванчуку та його партнерам Павлу Ельянову (Харків) та Руслану Пономарьову (Київ), за відсутності ще двох членів команди Захара Єфименка ( Ужгород) та Олександра Мойсеєнка (Харків), які виступають у ці дні на міжнародних змаганнях за кордоном.
Задоволений і радісно піднесений того дня Василь Іванчук признався, що його амбіції на здобуття найвищих нагород у шахах залишаються.
– Пане Василю, золотих медалей Всесвітніх Шахових олімпіад у вас вже чотири, є звання чемпіона світу в складі команди, чимало індивідуальних титулів, серед яких бракує тільки того найвищого – чемпіон світу. Продовжуєте мріяти про шахову корону?
– Звичайно, що прагну стати чемпіоном світу. Вже грав фінальний матч… Та, очевидно, бажання зійти на шахову вершину чинило на мене певний тиск, що не дозволяло зосередитися тільки на грі, хвилювало. Тепер зрозумів, у чому мої труднощі, і впевнений, що можу грати ще сильніше, щоб нарешті подолати всіх.
– Можливо, ви забагато виступає у різних змаганнях і у відповідальний момент настає певна втома?
– У мене збереглося бажання боротьби, може тому частіше від головних суперників беру участь у турнірах. Мені далі цікаво все, що пов’язане з шахами – аналізувати свої і чужі партії, розбирати нові варіанти дебютів, вивчати творчість конкурентів. Дійсно, іноді відчуваю потребу активного відпочинку, хочу частіше бувати на свіжому повітрі, тому люблю гуляти. Поруч зі Львовом ще є чудові місця, де я не бував, наприклад – Моршин чи модний нині Буковель.
– То які ваші найближчі плани?
– Відпочину вдома, а через десять днів розпочинаються баталії у, мабуть, найсильнішій командній лізі світу – російській, де я граю постійно. А потім – знову якісь турніри, поїздки, все те, що завжди. шахи ж то – процес безконечний.