У плей-офф до ЧС з гандболу наша збірна зазнала нищівної поразки від Німеччини
Що ж сталося з нашим гандболом і нашою збірною? Про це газета "Експрес" запитала у головного тренера срібного призера чемпіонату України - "Галичанки" - Василя Козара.
- Почну з того, що Німеччина далеко не проста команда, - каже Василь Миколайович. - Вони взяли доброго тренера з Ісландії, який підбирає молодих і перспективних гравців. Певен, що найближчим часом Німеччина ще гучно про себе заявить. Так само поляки, які у гостях переграли шведів. Видно, що у наших сусідів гандболом серйозно займаються.
А ми завжди хочемо когось обдурити і виїхати на халяву. Ми не працюємо як фахівці. У нашій федерації і збірній самі менеджери, а не гандбольні люди. Вони не орієнтуються в методиках спорту, не знають, як вивести гравців на пік форми. Наш метод простий: зібралися і поїхали в Німеччину перемагати німкень. Так не робиться. Або відправили нашу молодіжку в Чехію, щоб ми перемогли господарок. Та не смішіть людей. Це нереально.
Якщо ще в захисті наша збірна діє непогано, ми мало пропускаємо, то гра в нападі - це жах. Як команда хоче перемагати, якщо вона не вміє і не може забивати голи? Якщо вона не здатна приносити глядачам естетичну насолоду?
Європейський гандбол зробив стрімкий стрибок угору. Команди готуються і грають за новими технологіями. А ми граємо в гандбол 40-річної давнини, який не приносить результату. Нам слід сідати, розбиратися з помилками і працювати.
Але в нас ніхто не хоче працювати. У нас лише "вирішують питання". І жодного спортивного принципу. В Європі таке не проходить, там слід грати, а ми цього робити не вміємо.
- Ще декілька років тому ми спокійно виходили у фінальні частини європейських і світових чемпіонатів, а нині навіть цього не можемо зробити. Що сталося зі збірною?
- Ми не котимось, ми вже закотилися в таку яму, з якої ніколи не виберемося. Зараз нема чого казати, що гандбол слід розвивати, його треба рятувати! Гандбольна машина ще котилася по інерції, і ми мали якісь локальні успіхи. Але зараз вона зупинилася, і всі дивуються, чому вона не їде. А може, там паливо закінчилося, а може, масло ніколи не міняли? Та ніхто цього не зробить, лишень кричать: їдь і давай результат!
Ми грали проти Чехії, судді симпатизували господаркам. Але насправді вони судили настільки лояльно, що мені здалося, ніби вони мені допомагають. Я вже стільки років працюю в Україні, та ще не бачив, що судді можуть судити справедливо. У нас все "рішають", на роботу тренера ніхто не зважає.
Я ніколи не претендував на посаду головного тренера збірної. Та поясніть мені, як 75-річний Леонід Ратнер зі своїм баченням гандболу 50-річної давнини може дати збірній щось нове? Гандбол в Україні знищений, ми відстали від Європи на десятки років. Тому до таких поразок, як від Німеччини, слід звикати.