На біатлонних змаганнях Зимової Універсіади, що пройшли в словацькому Осрблі, Віталій Кільчицький був найдосвідченішим учасником чоловічої збірної України. Але перші гонки турніру виявились для нього не надто вдалими, і залишався єдиний шанс на нагороду – гонка з масовим стартом. І цей старт став чудовим знаком оклику і для Кільчицького, і для всієї нашої команди – золото та срібло!
- Віталію, вітаємо з чудовою перемогою в мас-старті! Останній шанс на Універсіаді використав на повну?
- Дякую всім за віру, підтримку, і вибачаюсь за стрільбу попередніх стартів! Ми вже разом з тренерами Олександром Біланенком та Олександром Кравченком обговорили помилки. Трохи попрацюємо на самому підході до вогневого рубежу, і на етапі Кубку IBU все буде ОК!
А так, звісно, не без участі вищих сил була дана остання гонка і останній рубіж останньої моєї Універсіади! Норвежцям дякую: я їм піддався на попередніх стартах, вони мені – на одному! (Сміється) Тепер, напевне, їм доведеться перездавати зимову сесію та проходити повторний курс психології. (Сміється) Ну, але з кожним буває – то є фішка популярності біатлону!
- Але ж загалом хід гонки для тебе складно назвати простим. Якими були думки після трьох промахів на першій стійці?
- Думок було багато. Три промахи зробив не без вітру, і до самого четвертого рубежу в голові був аналіз тієї стрільби. А коли вже на підході побачив, шо на першій та другій установках норвежців лише по одній закритій мішені – тоді і відчув той прилив емоцій, і якусь реальну ясність в голові, відчув і впевненість: зараз і тільки тут треба зробити роботу! І, як казав мій друг Андрущишин Андрій, який професійно займається покером: "Взяв, або пропав".
- Вперше в історії нашого біатлону золото та срібло на міжнародних змаганнях розігрували українці на останньому колі. Чи була якась додаткова принциповість у суперництві?
- Ми з Дімою багато на літніх чемпіонатах України потрапляли у боротьбу, та й останній фініш в Тюмені на відбіркових контрольних ми, пригадую, на спринті йшли ціле коло разом: то я його тягнув то – він мене. Того разу він все-таки виграв фінішну пряму, але промахів мав більше, тому я в загальному результаті був вище. А в мас-старті я тактично знав його можливості, і, як велосипедист, чекав виходу зі спини. Хоча, чесно сказати, я тільки на останьому кілометрі озирнувся і побачив, шо то Русінов за мною тримається, а весь час до того навіть не здогадувався, хто йде позаду. Тренери говорили, що маємо 18 секунд запасу, поїхали, здорово… Але хто??? Для мене була загадка! (Сміється) Але я був впевнений у своїх силах, до того ж наша сервіс-бригада просто шикарно вгадала зі змащенням. Так само було і на попепередніх стартах, на яких відігрував саме на фінішних перекатах і рівнинах кожного кола. Тому я вірив, що можу видати такий хороший темп на останніх 400м! А Дімі просто банально не вистачило часу відпочинку після Снігостихійної естафети.
- Ти – досить непоганий снайпер, але в Осрблі стрільба була не надто якісною. В чому причина?
- Як сказав мені колись Андрій Расторгуєв: «Хлопці, все в голові»… (Посміхається)
- Цієї зими ти виграв вже другий старт, після перемоги в індивідуалці Кубку IBU. Можна вже вважати сезон успішним?
- Можна назвати мінімальне завдання виконаним, але вважаю, шо сезон лише перетнув екватор і задля повної реалізації мені ще потрібні старти!
- Ти вже брав участь у трьох етапах Кубку світу цього сезону. Чи сподіваєшся ще повернутись до головних змагань у лютому та березні?
- Сподіваюсь і готовий!
- А зараз – залишаєшся в Осрблі на етап Кубку IBU?
- Так, будемо тут разом з тренерським складом готуватись та аналізувати зроблену роботу на прикатаних трасах.
Хотілось би відзначити одну цікаву сторону медалей – передстартову роботу саме сервіс-бригади: Меркушина Олега, Якименка Ігора і, як буде вам не дивно чути, тренерів, відповідальних саме за стрілкову роботу – Біланенка О.В., Кравченка О.В. які з шостої ранку перед пристрілкою допомагали відкатувати тестові лижі, пробувати варіанти змащення, а потім переодягались, брали труби і йшли нас пристрілювати! Велике дякую і респект такій тренерській-фанатичній командній відданості!
- Віталію, дякуємо за інтерв’ю та за фантастичний мас-старт! Бажаємо таких самих успіхів і в наступних гонках сезону!
- Від себе хотів би подякувати перш за все Батькам, дружині Марті, родині, тренерам-психологам Паниткіну М.В.;Зоцу М.М., Іващишину А.М., Біловій Н.О., Полюзі Р.С., Бринзаку В.М. і Бондаруку Р.Р., а також Олександру Батюку, Віталіку Руденчику і масажистам Володимиру Лисенку, Сергію Іванченку, і всім колегам по спорту і по житті за вашу підтримку. Мій результат – це ваших рук справа!
А також велика дяка ректору Львівського державного університету фізичної культури Приступі Євгену Никодимовичу, і Бережанському Віктору, Стефанишину Оресту за підтримку і науку, надану протягом студентського навчання від студента до аспіранта! А також за кошти, які силами Університету були зібрані на мою участь!
Мир Україні І Героям Славу!