Головний тренер Збірної Львівської області прокоментував перемогу команди у матчах другого відбірного етапу Кубка регіонів ФФУ.
– По-перше, вітаємо з перемогою! Наскільки у матчі з представниками Житомирщини вдалося виконати те, що запланували на гру? Чи гра вийшла більше нервовою?
– Складними виявилися два поєдинки. Вважаю, що не варто їх особливо відокремлювати один від одного. Вчора проти Збірної Івано-Франківської області провели 120 хвилин, перемогли у серії післяматчевих пенальті. Сьогодні теж довелося непросто. До того ж – грали на штучному газоні, а наші футболісти більше звикнули до трав’яних полів. Але я дуже вдячний гравцям. Насамперед за те, що виконали все, що ми в них просили перед початками матчів, а найголовніше – проявили неабиякий характер, до фінального свистка не зупинялися і таки домоглися свого. У сьогоднішньому поєдинку проти команди з Житомирської області першими забили гол, контролювали гру, але допустили позиційну помилку в обороні, через що пропустили з одинадцятиметрового удару…
– У перерві Ви, мабуть, внесли корективи у гру…
– Я попросив хлопців додати у швидкості. І це принесло результат. Ми створювали моменти біля воріт суперників, один із яких реалізували. До кінця матчу мали ще декілька непоганих нагод збільшити нашу перевагу. Вважаю, що гра закінчилася закономірно.
– І все ж – який із поєдинків видався для львівської команди складнішим – проти івано-франківців чи житомирців?
– Повірте, наші суперники – насправді дуже хороші колективи. Мені складно когось із них виокремити. Було помітно, що вони належним чином готувалися до нас, вивчали наші можливості. Тож непросто довелося і вчора, і сьогодні.
– Сьогодні герой матчу – Назар Цюпка, який оформив дубль, що приніс загальну перемогу?
– Ну, я би когось одного не називав. Перемогла насамперед команда. Звичайно, це чудово, що Назар забив два важливі для нашої команди голи. Але й інші футболісти теж дуже старалися і діяли правильно на футбольному полі. Вчора, згадайте, воротар Мар’ян Бурмас провів чудову гру. Та найголовніше для мене, як тренера, що серед усіх футболістів нашої команди, в тому числі й серед тих, хто перебував на лаві запасних чи вийшов на заміну, я не побачив жодного байдужого – всі переживали за результат і буквально жили цими поєдинками. Це, напевно, і стало запорукою нашого успіху.