Нововведення всім пішло на користь
— Пане Володимире, після довгої перерви наша команда «Тепловик-Прикарпаття», а тепер — «Прикарпаття» уже другий сезон виступає в другій лізі. Щоправда, в першому сезоні — в одних турнірних умовах, а в другому — у зовсім інших. Йдеться про реформування другої ліги і її поділ на дві групи, що, мабуть, примусило керівництво клубу корегувати підготовку до наступних змагань і змінювати плани на сезон. Як у вас це проходило і як ви сприйняли нововведення?
— Таке нововведення пішло на користь всім командам, поділеним на дві групи — західну і східну. Адже бувають великі фінансові витрати на поїздки, інколи за тисячу кілометрів. Звичайно, хочеться, щоб в Україні друга ліга була цілісна, наприклад, із 20 команд. Та коли зважити на складну економічну ситуацію в державі, то нехай тепер будуть і дві групи. У них завзята конкуренція, особливо у східній зоні: «Металіст» і дві команди з Дніпра — «Дніпро-1» та «Дніпро». Футбол розвивається, лідери прагнуть підвищитися в класі, а аутсайдери — відібрати у них очки. Щодо корегувань у зв’язку з реформою, то команда влітку готувалася до чемпіонату, як завжди. Правда, першу його частину зашвидко закінчили. Це сталося 4 листопада, а наступна гра — аж 31 березня. П’ять місяців перерви — це дуже багато, тому ПФЛ і ФФУ треба думати над тим, яким чином скоротити часову відстань від осені до весни. Насамперед задля того, щоб футболісти не втрачали ігрової форми.
— Проаналізуйте, будь ласка, виступи «Прикарпаття» в першій половині чемпіонату. Що вам вдалося, а що не вдалося зробити?
— Найприємніше те, що багато людей відвідує стадіон, а значить, вони люблять команду, їх цікавить наша гра. А це означає, що ми рухаємося в правильному напрямі. Що не вдалося? Відпустили «Агробізнес». Скоротити відставання мали шанс у домашній зустрічі з цією командою, але ним не скористалися, програвши з рахунком 2:4. Від «аграріїв» зазнали поразки і в першому матчі — 2:5. Якась нездорова традиція. Пригадую, коли виступав за «Прикарпаття», команда розпочинала з поразок у першій грі. Недаремно кажуть, що чемпіонат нам треба починати з виїзду. А якщо загалом оцінювати турнірну таблицю, то тут йдемо стабільно і з великою перспективою.
Суперники з амбіціями
— У групі «А» другої ліги стартувало 12 команд, а тепер залишилося 10. Крім «Агробізнесу» з Волочиська, що являють собою інші колективи в організаційному, кадровому та фінансовому планах?
— Після атестації на участь у чемпіонаті було заявлено 12 команд, а дві згодом відпали через відсутнє фінансування. Звичайно, можна спитати: чому проходили атестацію, на що розраховували? Однак маємо те, що маємо. Як і «Прикарпаття», багато клубів — тернопільська «Нива» і «Львів» — розпочинали з аматорського футболу, хоч і мають свою історію виступів серед майстрів. До цієї колишньої елітної когорти слід додати й іванофранківців. Крім нас, у сусідів фінансово стабільні команди, які, адаптувавшись в нинішньому сезоні, в наступному ставитимуть завдання вийти в першу лігу. З амбіціями і вінницька «Нива». Після великої паузи відновилося житомирське «Полісся» і теж стало добротною командою. Нею опікується голова Житомирської ОДА, котрий хоче бачити «Полісся» в першій лізі. Для цього виділено відповідні кошти, в Житомирі проводять реконструкцію стадіону. Наразі з десяти клубів нашої групи ні від кого не чув, що вони мають фінансові проблеми, футболісти отримують зарплатню. Скажімо, спочатку були проблеми з «Арсеналом-Київщиною», де ніяк не могли визначитися, хто фінансуватиме команду. Нарешті знайшли спонсора, команда з Білої Церкви перейшла в Обухів і почала набирати очки, намагаючись вийти з небезпечної турнірної зони. Така сама ситуація була на початках із «Поліссям», де швидко використали бюджетні кошти, переносили ігри, але тепер все нормалізувалося.
— Беззаперечним лідером групи «А» є переможець попередньої аматорської першості — волочиський «Агробізнес» під керівництвом 36-річного гравця «Карпат», «Волині», «Таврії» і «Закарпаття» Андрія Донця. Тим часом, здається, не все так гладко в цьому клубі, за яким тягнеться шлейф скандалів. Перший розгорівся на початку вересня. Президент вінницької «Ниви» Василь Вовк оголосив, що його команда не поїде на гру до Волочиська, оскільки власником «Агробізнесу» є віце-президент ФФУ і президент Асоціації ветеранів футболу України Олег Сабуцький, натякнувши на корупційну складову в грі волочиського клубу. Попри це, вінничани зіграли в райцентрі Хмельниччини, поступившись єдиним голом з пенальті. Другий скандал виник у Чернівцях у жовтні. Він спричинився на останній, 9-й компенсованій хвилині через призначення пенальті у ворота «Буковини», завдяки якому підопічні Андрія Донця вирвали перемогу (1:2). Чернівецькі уболівальники ледь не побили суддю. Пане Володимире, що можете сказати з цього приводу? Як ми вже зазначали, «Прикарпаття» двічі програвало «Агробізнесові»...
— Я тоді не мав претензій до суддівства, а мав претензії до своїх гравців. Справді, в українському футболі є скандали, пов’язані із суддівством. Арбітри помиляються. Стосовно гніву з боку президента вінницької «Ниви», то щось конкретне говорити не буду, однак стверджую: «Агробізнес» — потужна команда. Після аматорства вона трохи підсилилася футболістами з першої ліги, за грою та результатами перебуває на своєму місці. Зрозуміло, комусь не хочеться, щоб президентом клубу був віце-президент ФФУ і президент ветеранського футболу, але на полі ведуть боротьбу футболісти, а не президенти. Більшість матчів «Агробізнес» виграв досить переконливо, половину дистанції пройшов рівно, без спадів. Я радий успішній роботі тренера Андрія Донця, з яким грав у луцькій «Волині». Безумовно, хотілося б догнати «аграріїв» з Хмельниччини, і ми старатимемося це робити, однак, розумієте, відрив великий. Хоча у футболі всіляке трапляється...
У пошуку підсилення
— За результатами першого кола кого із футболістів ви відзначили би, а хто не справдив ваших сподівань?
— Не буду когось виокремлювати, а відзначу всю команду. Вона домоглася потрібного результату, була згуртованою, боролася за кожний м’яч. Є, звичайно, і футболісти, що не прогресують, топчуться на місці. Ні, у нас немає до них претензій щодо виконання їхніх обов’язків, але їм доведеться шукати заміну. Як-не-як, ми рухаємося до першої ліги, тому треба вже сьогодні, як кажуть, вливати свіжу кров, шукати підсилення.
— Кілька місяців до початку другого кола — відпочинок, а потім підготовка до завершального етапу змагань. Чи вже маєте якісь плани щодо підготовки команди? Ви сказали, що треба підсилюватися, тож як будете це робити?
— План підготовки складено. Проведемо три навчально-тренувальні збори. Перші — в Яремчі, де гарні умови і де зміцнюватимемо фізичну підготовку. На других зборах в Івано-Франківську на стадіоні зі штучним покриттям постараємося провести футбольний турнір з участю команд другої ліги західного регіону. Третій збір, перед другим колом, пройде наприкінці лютого — на початку березня.
Щодо підсилення колективу, то кваліфікованих гравців шукатимемо не лише в чемпіонаті області, а й за її межами. Я підтримую прагнення міського голови Івано-Франківська і керівника ОДА, щоб за «Прикарпаття» виступали тільки вихованці Прикарпатського краю. Наразі в нашому списку є кілька футболістів з команд-майстрів, з якими ведемо перемовини.
— Думаю, по закінченні сезону перше місце буде за «Агробізнесом», а друге — за «Прикарпаттям». А далі — перша ліга...
— Коли ми ставили завдання сюди увійти, скептики казали, мовляв, куди вам з місцевими футболістами, а нині уболівальники не уявляють «Прикарпаття» без першої ліги. Дістати «Агробізнес» нам буде важко, як-не-як — різниця в десять очок, але друге місце нікому не збираємося віддавати. При цьому чудово усвідомлюємо: перша ліга — інший футбол й інше фінансування. Цей рівень ми відчули в Івано-Франківську в грі на Кубок України з чернігівською «Десною», від якої зазнали поразки (0:2).
— Нагадаймо нашим читачам, хто входить до першої ліги.
— Напряму — перше та друге місця з двох груп. Тобто чотири команди.
На нинішні зарплати ніхто не прийде
— Яке нині фінансове становище клубу, а якщо зважити на майбутню перспективу команди, то чи буде її належно профінансовано?
— Нинішнє фінансування стабільне. У нас немає ані суперзарплат, ані суперпремій, але все виплачується вчасно. Ми знаємо, як колись було в Україні: футболісти підписували контракти, там неймовірні зарплати, а видавали їх раз на три місяці, півроку або взагалі не видавали. І зі мною таке бувало, не бачив зарплатні півроку. Нібито на папері все добре, можна купити легковик, а в кишені — порожньо. А тепер стабільно, людина в змозі планувати своє життя.
Якщо йдеться про перспективи, то керівництво клубу, міста та області усвідомлює, що теперішніх коштів на першу лігу не вистачить. Над цим уже сьогодні працюємо і шукаємо шляхів для збільшення фінансування і наповнення бюджету клубу. Запрошені футболісти з першої ліги на нинішні зарплати ніколи не прийдуть. Очевидно, бажано розраховувати і на бюджетні гроші, і на гроші спонсорів. Бюджет якийсь час може прогнутися, а тоді відразу підставлять плечі спонсори. Або навпаки. Тоді все стабілізується. Тільки таким чином команда може довго існувати, а не пропадати через брак коштів.
— І насамкінець. Недавно у ФФУ дійшли згоди, що чемпіонат прем’єр-ліги з 2019 року знову повернеться до формату із 16-ма командами. Зміни стосуватимуться і другої ліги. Її просто ліквідують і об’єднають з аматорською лігою, організувавши турнір під назвою «Національна футбольна ліга». У цій лізі візьмуть участь 48 напівпрофесійних команд, поділених за територіальним принципом на три групи. Що скажете про такі нововведення?
— Добре, що прем’єр-ліга повернеться до звичного чемпіонату — 16 команд. 12 — це замало для великої України. Чим більше команд, тим більша конкуренція і цікавіший чемпіонат. У першій лізі повинно бути 18—20 клубів. Щодо другої ліги, то у мене двояка думка. Хочеться, щоб вона була принаймні такою, як нині. А через рік за територіальним принципом розчинимося між аматорами на три зони. Заодно слід зважити і на уболівальників. Наприклад, команди з обласних центрів — Івано-Франківська чи Тернополя їдуть у села з нікудишньою спортивною інфраструктурою зустрічатися з аматорами, спонсори яких захотіли грати в національній лізі. Це так сьогодні, а завтра — грошей немає, немає і команди. А таких, які сходитимуть з турнірної дистанції, може бути багато. Тож питається: кому такий чемпіонат буде цікавий? Я розумію, прагнемо до Європи, але ми до неї не готові. Приміром, у Німеччині та Франції є регіональні футбольні ліги, але там зовсім інший спосіб життя, інше фінансування.