У матчі з “Хіміком” “Політехніка-Галичина”програла не в останню чергу “завдяки” трьом дальнім кидкам Олександра Рябчука.
Натомість, сьогоднішній суперник львів’ян - “Одеса”, завдячуючи двом кидкам з периметру Ростислава Кривича за лічені хвилини до завершення гри, перемогла.
Цікаво, чи матимуть “акули” з цієї причини спокусу повторити свій вчорашній успіх? Якщо так, то одним із гравців, які могли б протиставити дальнім кидкам “Одеси” свої трьохочкові, є капітан Ярослав Зубрицький. Який, до речі, саме в Одесі провів тривалий відрізок своєї кар’єри. Щоправда, Ярослав пропустив кілька попередніх матчів. Чому так склалося, клубна прес-служба розпитала самого гравця.
- Ярославе, зараз у твоїй команді проблема номер один – “великі” гравці. Вочевидь, ти не грав у кількох попередніх іграх через травму?
- Ні, травми у мене нема. Просто тренер має якісь інші задумки. Коли був травмований Салтовець, то грав я, підміняв його. Зараз Олег одужав, тому я наразі запасний. Все нормально. Якщо треба допомогти команді, готовий виходити і викладатися на всі сто!
- Після вчорашньої гри настрій у команді, мабуть, не найкращий? Чи не завадить це завтра?
- Звісно, всі засмутились, що програли. Гра складалася так, що ми могли перемогти. Це нормально, коли є жаль від того, що не виграли. Але то було вчора… Сьогодні мали тренування. Розбирали “Одесу”. Готувалися до сьогоднішнього матчу. Треба забути вчорашню гру, а завтра грати на максимум, на перемогу.
- А що, на твою думку, може допомогти “Політехніці-Галичині” перемогти?
- Нам треба показати свою гру. Як на мене, ми складом сильніші за “Одесу”. Нічого не треба вигадувати, просто виконати настанови тренера. Я думаю, що з “Одесою” у нас не має бути великих проблем. Хоча розслаблятися не варто! Адже “Одеса” виграла у“Говерли”. Не думав, що так буде.
- Ярославе, тебе тепло зустріли уболівальники “Одеси” під час вашого виїзного матчу з “акулами”. Що ти відчував у цю мить?
- Вони завжди мене вітають! Приємно, звісно. Значить пам’ятають, що я добре грав, зробив свій внесок у баскетбольний клуб Одеси.
- На кожному домашньому матчі “Політехніки-Галичини” присутня твоя мама. Це ваша сімейна традиція?
- Вона відвідує практично кожну гру. До спорту стосунку не має, приходить просто як мама – подивитися на гру сина та його команди.
- Як вона коментує серію невдач “Політехніки-Галичини”?
- Мама – як класичний уболівальник: хоче, щоб ми завжди перемагали. Переживає, засмучується, коли команді це не вдається. Тоді питає, чому не виграли у тій чи іншій грі. Але вона також знає, що я не дуже люблю спілкуватися на цю тему. Особливо – після поразок. Тому дуже сильно не випитує. Звісно, після перемог я трохи багатослівніший, але все ж не люблю говорити про минулі ігри.