Хитрову нинi спiвчуває вся спортивна Європа. Вiн опинився в епiцентрi уваги пiсля того, як на церемонiї нагородження призерiв чемпiонату континенту демонстративно зняв зi своєї шиї бронзову медаль. Кажуть: Хитрова знову засудили, як i в Лондонi, на Олiмпiадi.
Суддiвське свавiлля породило чутки про те, що збiрна України може втратити цього талановитого спортсмена. Про свiй моральний стан та про майбутнi плани Євген Хитров розповiв газеті "Експрес".
-- Євгене, ви стали бронзовим призером чемпiонату Європи. Та я так розумiю, нинi вам не вiтання висловлюють, а спiвчуття?
-- Так, немає приводу для радостi. I не варто мене вiтати. Бронзова медаль -- не моя нагорода. Я мiг вибороти "золото". I їхав до Мiнська лише по золоту медаль. Чемпiон -- єдиний, а призерiв троє. Я заслужив бути чемпiоном. Але суддi не пустили мене на найвищу сходинку п"єдесталу. У боксi твориться неймовiрний безлад. I не без участi українських функцiонерiв.
-- Чим українцi виннi у тому, що суддi вкрали у вас перемогу?
-- Керiвництво Федерацiї боксу України ще до початку турнiру знало, що мене не пустять на найвищу сходинку п"єдесталу. Знали i нiчого не зробили. Вони не борються за результат. Знаєте, коли тебе арбiтри знищують один раз, то це випадковiсть, другий -- це збiг, а коли таке повторюється тричi -- то це закономiрнiсть.
-- Ми знаємо лише про два мiжнароднi скандали, в яких ви потерпiли вiд арбiтражу. А який третiй?
-- Усi згадують лише про Олiмпiйськi iгри у Лондонi та про чемпiонат Європи у Мiнську. А мене образили ще й тут, в Українi, коли на змаганнi в Херсонi переможцем визнали Дмитра Митрофанова, хоч насправдi виграв я. Цi речi дають менi привiд робити неприємний висновок: мене "зливають" свої. Чому вони це роблять? На це питання нехай вiдповiсть президент Федерацiї боксу України.
У Мiнську суддi "вбивають" мене, Славу Кислицина i Дениса Пояцику. Українськi чиновники опускають голови i приймають це приниження. Вони радiють, що є п"ять нагород, але не усвiдомлюють, що могло бути шiсть чи сiм медалей. I не одна золота, а декiлька.
-- Як саме українська делегацiя повинна вiдстоювати результати своїх боксерiв?
-- Елементарно! У 2002-у роцi на чемпiонатi Європи суддi вчинили несправедливо стосовно росiйських боксерiв. Що зробила росiйська збiрна? Вона знялася зi змагань. Був мiжнародний скандал. Вiдтодi росiян не чiпають. Вони мають спокiй i дотепер. Можна було українцям також зняти команду на чемпiонатi Європи у Мiнську. Тодi б почали би поважати за те, що "воюємо" за справедливiсть. Ми прийняли це приниження. Соромно за таку поведiнку чиновникiв.
-- Як дiятимете у ситуацiї, що склалася? Чи правда, що ви збираєтеся полишати збiрну України?
-- Я маю пропозицiю вiд Казахстану. Але нiколи в життi не вiдмовлюся вiд українського паспорта i захищатиму прапор тiєї країни, в якiй народився. У найближчi мої плани входить виступ на чемпiонатi України. А далi час покаже. Якщо перейду у професiонали, то виступатиму лише пiд синьо-жовтим прапором.
-- Чи важко зберiгати добрий гумор пiсля таких болiсних ударiв вiд спорту?
-- Найкращий метод -- на деякий час забути про бокс. Ось приїжджаю додому i цiлком зосереджуюся на сiм"ї. Багато гуляю з дружиною, вiдпочиваю, розслабляюся. Вiдпочивати треба пiсля кожної виконаної роботи, незалежно вiд результату.
-- Як саме любите вiдпочивати?
-- Найбiльше розслабляє рибалка. Полюбляю втекти вiд усiх, засiсти на бережку озера чи рiчки. Щоправда, великими успiхами у риболовлi похвалитися не можу. Короп вагою 4,5 кiлограма -- це найвидатнiший мiй трофей.
-- Ви згадали про дружину. Чи часто обговорюєте парi, яке уклали зi своєю половинкою у 2011-у роцi?
-- Таке забути неможливо. Перед поїздкою на чемпiонат свiту ми з Олею домовилися: якщо стану чемпiоном, то одружуся. I ось я виграв свiтову першiсть, але довго до рiдного Кривого Ригу не приїжджав, бо брав участь у рiзних урочистих заходах у столицi. I коли повернувся додому, то Ольга вже забула про мою обiцянку. Я їй нагадав. "Збирайся, йдемо до наших батькiв, повiдомимо про весiлля", -- сказав.
До початку церковного посту залишався 21 день. I за цей час я мав зорганiзувати весiлля. Шукаю бенкетнi зали -- скрiзь зайнято. Наприкiнцi пошуку фортуна менi усмiхнулася: в одному iз ресторанiв мене за десять хвилин до мого дзвiнка стало вiдомо, що зiрвалося одне святкування i є вiльна дата. Я без вагань погодився. Прикметно, що доля вирiшила нас поєднати одинадцятого числа, одинадцятого мiсяця й одинадцятого року.
-- Ви вже пiвтора року одруженi. Який сiмейний стан кращий?
-- Одруженим бути набагато краще, анiж холостяком! Ти повертаєшся втомленим додому, а на столi свiженька вечеря, хата прибрана, одяг випраний, дружина порадить, заспокоїть, подiлиться радiстю. I життя прекрасне -- навiть попри несправедливiсть.