Юрій Мартищук є вихованцем івано-франківського футболу. Значну частину своєї кар’єри футболіста він провів у львівських «Карпатах». Зараз цей воротар виступає за луганську «Зорю». І хоча на останні матчі луганчан Юрій не вийшов у стартовому складі, але завжди готовий у будь-яку хвилину зайняти пост №1.
--Зараз ми тренуємося в Євпаторії, -- бере слово Юрій Мартищук, --бо у нас невеличкі проблеми із футбольними полями в Луганську. До гри проти «Оболоні» ми готувалися та тренувалися на штучному полі, а зараз тренуємося в Євпаторії на живому полі. Тут створені гарні умови. По два тренування вдень, заплановано дві гри до чемпіонату
--А чи бачиш ти себе в основному складі на наступний матч проти «Таврії»?
--Думаю, що на наступну гру головний тренер особливо нічого змінювати не буде у складі «Зорі», адже команда із дев’яти очок взяла сім, а це хороший показник. Однак, я працюю і готовий в будь-який момент, в будь-яку хвилину вийти на поле і допомогти своїй команді. До цієї гри готуюся разом з іншими хлопцями по команді.
--Що скажеш про гру «Карпат», за які ти колись виступав. Вони перемогли «Шахтар», а потім в останньому турі сенсаційно програли «Севастополю»…
--Сенсаційно, чи несансаційно – це вже інше питання. «Севастополь» зараз добре укріпився футболістами, окрім цього прийшов новий тренер. Їм треба брати очки у кожному матчі, щоб залишитися в прем’єр-лізі. Я собі уявляю, яке там зараз йде налаштування на кожен матч. Тому я не думаю, що це була велика сенсація. Зараз проти них будь-яка команда буде втрачати очки. Вони вдома будуть давати бій всім командам прем’єр-ліги у другому колі. Тому «карпати», можливо, десь не продемонстрували свої найкращі якості, а «Севастополь» тактично добре зіграв та ще й з шаленою самовіддачею проти львівського клубу.
--Чи до снаги «Карпат» поборотися за бронзові нагороди у тих матчах, що залишилося зіграти? Чи все-таки після поразки від «Севастополя» це вже нереально?
--Думаю, що це реально, бо в них ще буде 8 турів до завершення чемпіонату, а якщо підрахувати, то це можливі 24 очки. Тут все буде залежати, як прямі конкуренти «Карпат» у боротьбі за «бронзу» «Дніпро» та «Металіст» будуть грати між собою та з «Карпатами», а також, як будуть брати очки в наступних матчах. На даний момент «Карпатам» до снаги поборотися за 3-4 місце.
--Ти вихованець прикарпатського футболу, сам родом з івано-франківщини, а що скажеш про ситуацію, в якій зараз перебуває «Прикарпаття» Івано-Франківськ?
--Я спілкуюся з деякими гравцями з «Прикарпаття». Знаю, що там ситуація була не дуже хорошою, бо деякий час не було грошей. Команда дуже себе «запустила» та поставила себе зараз у становище боротьби за виживання. Їм треба набирати багато очок, аби втриматися у першій лізі. Але знаю, що місто тепер буде допомагати «Прикарпаттю» та виділяти кошти. Тому в майбутньому, сподіваюся, в Івано-Франківську буде футбол. Я вірю, що в найближчі два роки «Прикарпаття» відродиться і буде боротися за вищі місця, у порівнянні із теперішнім становищем.
--Припустімо, що через певний час ця команда «воскресне». Якби тобі запропонували повернутися у рідну команду, ти б погодився? Адже, як кажуть, краще грати в основі команди хоча й нижчої за рангом, аніж не грати в основі клубу прем’єр-ліги?
--Звичайно, що це є мій край, в якому я виріс. Мені дуже б хотілося, щоб там футбол був, але наперед не загадуватиму. Дай Боже, щоб там все було добре. Думаю, що в майбутньому я ще колись зіграю за свою першу команду. Завжди хочеться повернутися в ті місця, які дорогі.
--У твого одноклубника Володимира Єзерського нещодавно народилася дитина…
--Це було тоді, коли ми перебували на третьому фінальному зборі в Туреччині. У Володимира народилася дівчинка. Про це ми дізналися вже вранці, його вся команда з цієї подією привітала. Адже перша дитина – це великі емоції. Я знаю це по собі. Він просто таки літав від щастя. Але робота є робота. Привітавши Володю ми виходили на тренування і далі тренувалися.
--Єзерський теж родом із Західної України та й за «Карпати» колись виступав. Товаришуєш в «Зорі» з ним?
--В мене в «Зорі» так склалося, що з усіма хороші стосунки, бо з багатьма був знайомий ще до приходу в “Зорю”. Напевно, футболістів шість, з якими я виступав у різних вікових збірних України. В мене адаптація в «Зорі» вийшла простою. Ще й до всього були хлопці, які розмовляли українською – це Богдан Шуст та Володимир Єзерський. Між собою ми спілкувалися тільки українською мовою. Тому й у цьому плані було легше. А так із Єзерським спілкуюся завжди, набираюся від нього досвіду, прислухаюсь до його порад. До нього завжди можна звернутися за підказкою, він в усьому допоможе, він хороша людина.
--Зараз «Зоря» домашні матчі проводить на виїзді… Однак, очки набирає, можливо, це на фарт?
--Та ні. Нам хочеться грати вдома, перед луганськими вболівальниками. Вони шалено нас підтримують. Та й рідні стіни краще стимулюють. Хоча на останню гру проти «Оболоні», яку ми проводили в Донецьку підтримати нас із Луганська приїхало багато людей. Чотири автобуси. Було відчутно їхню підтримку. Та попри це хочеться чути їхню підтримку на домашньому стадіоні в Луганську, а не їздити команді по інших містах. На жаль, зараз склалася така ситуація, а від неї нікуди не подінешся. Сподіваюся наступну домашню гру зіграємо вже в Луганську.