Юрій Процюк, який на початку нинішнього року став заслуженим тренером України з баскетболу, нині єдиний у Західній Україні, хто має таке почесне звання в цьому виді спорту. Він 21 рік працює в Івано-Франківській ДЮСШ №2, є президентом клубу і головним тренером жіночої баскетбольної команди «Франківськ» та головним тренером жіночої збірної України з баскетболу «3х3», котру за підсумками 2016 року Національний олімпійський комітет, Міністерство молоді та спорту і спортивні журналісти визнали найкращою в ігрових видах спорту в Україні. Із Юрієм Процюком наша розмова відбулася в редакції газети «Галичина».
Боротьба на всіх напрямках
— Пане Юрію, будь ласка, ознайомте читачів «Галичини» з історією жіночого БК «Франківськ».
— Баскетбольний клуб «Станіславів» (дівчата 1987—1988 р. н.) створили у 1996 році, а в 2005-му — реорганізували в БК «Франківськ». із 1997-го дитячий баскетбольний клуб виступає на першостях міста, області, України, на міжнародних змаганнях і турнірах, організованих нами в Івано-Франківську, що стали традиційними. Від 2005 року доросла команда «Франківськ» веде боротьбу у вищій лізі чемпіонату України. Доволі успішним був сезон 2010/2011: команда пробилася до півфіналу чемпіонату і посіла четверте місце з-поміж десяти клубів. Четверту сходинку здобула і в наступному сезоні, виступаючи у «Фіналі чотирьох». У сезоні 2011/2012 наш клуб представляв Україну на одному з найпрестижніших європейських клубних турнірів — «Балтійська баскетбольна ліга», що проводять під егідою «ФІБА-Європа». Крім того, у складі збірної України «франківчанки» змагалися у фіналі чемпіонату Європи з баскетболу «3х3» (9-те місце із 48 команд) і як збірники в цьому виді спорту вибороли срібні нагороди на перших Європейських іграх і на чемпіонаті світу. БК «Франківськ» вперше в історії Прикарпаття став бронзовим призером у чемпіонаті України (сезон 2013/2014). Успішно він грав і на Кубку України з баскетболу «3х3», посідаючи 1-3 місця.
Можна ще багато доброго розповідати про життя і досягнення клубу «Франківськ» за всю його історію: і про увагу до дитячого і юнацького баскетболу і про успішні виступи команд на всеукраїнському і міжнародному рівнях. Зокрема про молодіжний фарм-клуб «Франківськ ДЮСШ №2», що є переможцем і призером чемпіонату України серед команд першої ліги. Але надалі мову поведемо тільки про дорослий жіночий «Франківськ».
Тренер нікого не затримував
— Пане Юрію, яким чином здійснювалося кадрове формування колективу? Звідки приходили спортсмени і куди йшли, покидаючи команду?
— Переважно готуємо баскетбольні кадри в ДЮСШ №2, де я працюю тренером. Так було і колись, і тепер у вищій лізі. При цьому також хочу відзначити Аїду Євтушенко з обласної дитячо-юнацької спортивної школи. Щороку одна-дві дівчини — вихованки Аїди Вікторівни поповнюють ряди БК «Франківськ». Це можна сказати і про калуську ДЮСШ, де Людмила Семенишин підготувала двох дуже хороших гравців національної збірної з баскетболу «3х3» — Оксану Кисельову та Тетяну Гаїв.
Але, покладаючись на власні сили, все-таки розуміли, що, змагаючись на високому рівні, деколи треба підсилюватися кваліфікованими «легіонерами». На певному етапі ними були Ганна Зарицька, Вікторія Мірчева та ірина Білоцерківська, яких свого часу ми запросили до клубу, а нині вони є лідерами збірної України з класичного баскетболу. Тепер дівчата виступають у закордонних командах, як і десять наших гравців в нинішньому сезоні української суперліги. Я, зрештою, нікого ніколи не затримував: якщо спортсмени мали можливість десь більше прогресувати, завжди радо передавав їх до команд, вищих класом. А натомість набирав молодь, і після напруженої праці вони ставали майстрами з баскетболу. Тобто «Франківськ» є трампліном для подальшого зростання в сильніших клубах.
— Згідно з турнірними результатами «Франківськ» у нинішньому сезоні — одна з найкращих команд вищої ліги. А крім прикарпаток, хто ще відзначається потужною грою?
— У змаганнях беруть участь десять команд з Києва, Харкова, Полтави, Бердянська, Одеси, Миколаєва, Львова, Тернополя. За звання чемпіона України, крім нас, також борються полтавські та бердянські баскетболістки. Чемпіонат завершиться наприкінці квітня без серії плей-оф. Але ще в березні «Франківськ», за набраними очками, гарантував собі «бронзу».
П’ять років без фінансування
— Перейдімо до болючої теми. Буває, що добра гра і матеріальне забезпечення команд не завжди співмірні. Наскільки знаю, з фінансами в клубі постійно були якісь проблеми. Що скажете з цього приводу?
— Ситуація дещо абсурдна. У міських бюджетах є стаття видатків на фінансову підтримку спортивних команд, які представляють той чи інший населений пункт на чемпіонатах України. В тому числі й жіночі баскетбольні клуби вищої ліги. Цього, на жаль, немає в івано-Франківську, бо багатолітній керівник спорту міста Віталій Матешко відійшов далеко від нашої команди. Наразі доходить до смішного, мовляв, нема фінансування, бо тренер не заходить до його кабінету. Більше того, наших гравців і тренерів, котрі привезли до івано-Франківська срібні медалі з перших Європейських ігор і чемпіонату світу та були визнані найкращою командою України 2016 року в ігрових видах спорту, не те що не відзначили матеріально, а й навіть не вручили їм грамоти. П’ять років поспіль «Франківськ» не отримує жодного фінансування. Де тут справедливість? і де ще так може бути, як у нас? Хоча депутати міської ради і керівники депутатських фракцій у своїх розмовах команду підтримують.
— А хто вас реально підтримує?
— Якби не начальник управління спорту ОДА Орест Оклієвич, який, згідно зі здобутими результатами, визначив пріоритетні види спорту на Прикарпатті, ми не мали б грошей і донині. Словом, за останні п’ять років за рейтингом наша команда набрала найбільшу кількість очок з ігрових видів спорту. Тому від управління одержали фінансування на відрядження для участі в чемпіонатах України, на харчування та на навчально-тренувальні збори. Це є десь половина витрат, що потрібні команді. Тож я замість того, щоб отримувати зарплатню за свою роботу, решту грошей виймаю із власної кишені.
— А що далі?
— Я недавно був у міського голови Руслана Марцінківа, щоб якось вирішити фінансове питання клубу. Керівник стривожений наявною ситуацією і пообіцяв допомогти завершити нинішній сезон. А далі буде видно, намагатимемося налагоджувати подальшу співпрацю з керівниками міста та області, депутатами і можливими спонсорами.
— Ви сказали, що половину коштів для фінансування команди докладаєте з власної кишені. У вас є якийсь бізнес?
— Я витрачаю свої преміальні за друге місце на перших Європейських іграх збірної України з баскетболу «3х3» і за друге місце 2016 року на чемпіонаті світу в Китаї. Кошти вкладаю з надією на те, що їх мені колись повернуть.
— Які жіночі клуби України почуваються фінансово найкраще?
— Хороше фінансування має «Авангард» з Києва. Цей клуб, якщо його бюджет порівнювати з бюджетом «Франківська», з витратами на зарплати і все інше, у 20 або навіть й 30 разів від нас потужніший. Фінансово впевнено стоїть ще одна київська команда — «ТІМ-СКУФ» та команди з Одеси, Бердянська і Вінниці.
— В якому стані в Україні нині перебуває жіночий баскетбол?
— Він на піднесенні. Федерація баскетболу нині ставить перед збірною України завдання виграти чемпіонат Європи з класичного баскетболу «5х5». Справді, з нинішнім підбором гравців цього можна досягти. Наприклад, вдома і на виїзді українки обіграли Сербію — чинних чемпіонів Європи і бронзових призерів Олімпіади. А от стосовно баскетболу «3х3», як уже сказано, ми у світі планку підняли дуже високо. У 2020 році, якщо баскетбол «3х3» буде в програмі Олімпіади, збірна України реально зможе претендувати на один із комплектів нагород. Заодно як тренер збірної хочу зауважити: не буде належного фінансування з боку держави, то не зуміємо на високому рівні протриматися до того часу.
Сходження з останнього рейтингового місця
— В Україні важка політична і економічна ситуація, але ще кілька років тому принаймні чоловічий баскетбол матеріально активно підтримували багаті люди. Приміром, мільярдер ігор Коломойський фінансував клуби суперліги. А тепер покинув цей вид спорту, як і футбол. А як зі спонсорством у жіночому баскетболі?
— Коломойський підтримував і жіночий баскетбол: три роки фінансував 10 команд у створеній ним баскетбольній лізі. і все тоді було добре, у чемпіонаті грали і сильні легіонери, і збірники України. Коли Коломойський перестав баскетбол фінансувати, настали трохи важкі часи. Як кажуть нині заможні люди, йде війна і їм не до жіночого баскетболу. Від таких слів стає сумно, адже йдеться про престиж країни, адже гордість наповнює душу, коли піднімається синьо-жовтий стяг під час нагороджень наших спортсменів на олімпіадах, чемпіонатах світу і Європи.
— Пане Юрію, ви є головним тренером жіночої збірної України з баскетболу «3х3». Під вашим керівництвом команда за два останні роки домоглася значного успіху: у 2015-2016 роках збірна здобула, як ми вже сказали, срібні нагороди відповідно на перших Європейських іграх у Баку і на чемпіонаті світу в Китаї. Розкажіть трохи про ці два турніри. Хто з прикарпатських баскетболісток у цих змаганнях виступав?
— Три роки тому, коли Федерацію баскетболу України очолював Олександр Волков, я прийняв команду, яка перебувала на останньому місці у європейському рейтингу. Відтоді й почалося наше сходження. Поїхали на кваліфікацію до Угорщини, де перемогли чинних чемпіонок Європи — французок, не допустивши їх до участі у фіналі Європейських ігор. Ця подія стала переломною і ми нарешті зрозуміли, що не є останніми на континенті та взмозі обігрувати навіть чемпіонів. З’явилася віра в себе, поступово зростали результати. Цьому сприяла і належна ігрова підготовка, і тренерський склад, де важливу роль відіграв мій помічник Дмитро Неволін. і напрацьоване згодом переросло в сенсаційне друге місце на Європейських іграх. З приємністю згадую, як матчі з участю нашої команди відвідували спортивні посадовці, керівництво українського олімпійського комітету, триразовий учасник літніх Олімпіад іванофранківець Роман Вірастюк. Усі за нас переживали і дуже жаль, що у фіналі поступилися Росії. Після такого значного успіху вже не було великою сенсацією друге місце на чемпіонаті світу. Перемоги над Францією у чвертьфіналі, у півфіналі ігор — над Іспанією, і наші дівчата залишили позаду провідні баскетбольні країни — збірні США, Австралії, Аргентини. А це означало, що Україна ввійшла до світових баскетбольних лідерів.
А хто з баскетболісток «Франківська» виступав за збірну України? Вона й комплектувалася на базі нашої команди. Спочатку це були ірина Басалик, Ольга Сівакова, Оксана Рисіна, в другому сезоні — Христина Мацко, Вікторія Пазюк, а в третьому — Наталія Скорбатюк і Дарія Завидна.
Гра проста, але швидка
— Що собою представляє баскетбольна гра «3х3»? Які у неї правила, адже «3х3» суттєво відрізняється від баскетболу «5х5»?
— Цей вид спорту стрімко прогресує і за своєю простотою доступний, здається, кожному. Ось біля житлового будинку є майданчик, а на ньому — одне баскетбольне кільце. і сюди можуть закидати м’ячі і діти, і старші люди. Але з другого боку, — це швидкий вид спорту, гра постійно міняється. Кільце можна атакувати, вибивши м’яч із триочкової зони. Цікава гра ще тим, що будь-яка команда в силі обіграти свого суперника, навіть сильнішого від себе. На атаку дається 12 секунд, а поєдинок триває до 21 очка. Пара влучних триочкових кидків — і аутсайдер перемагає лідера.
— І насамкінець: які перспективи в команди «Франківськ»?
— Маємо намір взяти участь у чемпіонаті України серед команд суперліги, в єврокубках, в центрально-європейській лізі (ФІБА-Європа) і виступити на Олімпіаді-2020 у складі збірної України з баскетболу «3х3». Наразі готуємося до чемпіонату світу з баскетболу «3х3«, який відбудеться в середині червня у французькому місті Нант. Суперниками нашої збірної на груповому етапі будуть команди Голландії, Японії, Китаю та Австралії.