Перша частина інтерв'ю : Юрій СУСЛА: "Футболісти "Карпат" на перший матч вийшли в зелено-білих майках з вертикальними смугами"
- Весною 1966 Ви залишили великий футбол. Чи довго обирали для себе нове місце роботи?
- Майже відразу почав тренувати дітей. А від Юста одержав завдання готувати воротарів - Віктора Турпака та Михайла Лупола. 1969 року мені запропонували зайнятися розвідкою матчів суперників «Карпат». Ця робота була для мене дуже цікава, і водночас - відповідальна. Пригадую такий випадок. Гравці «Карпат» готувалися до півфінального матчу з «Суднобудівником» з Миколаєва. Я поїхав до Ростова оглядати потенційних суперників: гру СКА - ЦСКА. У місті ажіотаж, а в готелях – брак вільних місць. Після довгого оббивання порогів довідався, де мешкають москвичі. На своє щастя, зустрів Боброва і після короткої розмови Всеволод Михайлович зрозумів за чим я приїхав. Допоміг влаштуватися у готель. А наостанок жартівливо порадив: «Їдь до Львова і готуй п’єдестал під кубок»! Ці слова великого майстра виявилися пророчими. І ми привезли до Львова кришталеву чашу СРСР. Це найбільший успіх «Карпат» у її понад піввіковій історії. Я ж гордий з того, що у цій перемозі є й моя скромна частка.
- Приїхавши до Львова з кубком, на вас, мабуть, чекали визнання та нагороди...
- Уся слава належала гравцям. Вони її заслужили найбільше. Багатьом присвоїли звання майстрів спорту СРСР, а наставникам – заслужених тренерів УРСР. Але не обійшлося без прикрощів, пов’язаних з моєю кандидатурою. Виявилось, що під час оформлення документів мої …загубилися. І про мене забули. Було дуже прикро і навіть боляче на душі. Я з пересердя позбувся через піч більшість своїх футбольних трофеїв. Але життя продовжувалось і образа забулася...
- Розкажіть, будь ласка, про свій домашній оберіг?
- Зі своєю дружиною Геленою-Марією познайомився 1955 року на …Закарпатті. Після закінчення медичного інституту вона поїхала працювати у моє рідне місто Перечин, де ми зустрілися у будинку культури. Познайомились, а через місяць побралися. Але щойно наступного року взяли шлюб у Львові в Кафедральному соборі римо-католицького обряду. Робили це, як і більшість молодят у ті часи - в таємниці. На весільний обід запросили з команди лише О.Гриніна. Проте, тренер так і не довідався, з якої нагоди гостював у нас. От і все весілля. Моя дружина подарувала мені три дочки-красуні. Усі роз’їхалися, хто куди. У Львові ми залишилися удвох з дружиною.
- Упродовж своєї кар’єри, напевно, були якісь цікаві, а можливо й комічні епізоди?
- Якось захищаючи ворота команди ОБО, пропустив прикрий м’яч поміж ногами. Переживав з цього приводу. Але перед черговим матчем я звернувся до тренера з проханням щоб довірив мені місце у воротах. У відповідь я почув: «Знаєш Юро, я чекав від тебе цього рішення». Було приємно, що тренер мене добре розуміє. Пропускав м’яча і від Володі Валіонти…
- Які ваші улюблені заняття у вільний від футболу час?
- Розуміюся на багатьох справах, окрім електроніки. А найбільше люблю класичну музику танці, співи. До речі, разом із дружиною співали в хорі польського культурного товариства «Ехо».
- Якими ще видами спорту цікавитеся?
- Багатьма. За потреби розбираю і збираю своє авто. А у спорті віддаю перевагу тим, що розвивають реакцію і витривалість. Маю все необхідне для їзди на лижах, люблю спортивну гімнастику, баскетбол і волейбол. Але зараз більше уваги приділяю руханці. Люблю природу.
- Що для вас означає слово радість?
- Насамперед можливість забезпечити усім необхідним свою сім’ю, а також добрий стан здоров’я. Колись сам грав у футбол, але тепер отримую велике задоволення коли бачу, як за м’ячем бігають діти. Однак тепер у львівських дворах зі свічкою не зустрінеш …футболістів. Ось це турбує.
- Працюючи з дітьми у дитячо-юнацькій школі «Карпати», ви добре обізнані популяризацією футболу серед дітей…
- Саме у дитячому футболі чи не найбільше негараздів. Люди, котрі вкладають у нього кошти повинні зрозуміти, що це не раптовий прибуток, довготривала інвестиція, яка ніколи не буває збитковою. Адже йдеться про гарт наших дітей. Але стан наших шкіл і футбольних майданчиків часто - жалюгідний. Відрадно, що керівництво «Карпат» зараз переймається проблемами спеціалізованої школи.
- Чому ви, людина з великим досвідом роботи у футбольному господарстві, залишаєтесь поза структурою ФФ Львівщини?
- А мене там ніколи й не було. Поза тим, бачу, що це керівництво якось дає собі раду. Незважаючи на свої літа, бажання працювати у футболі у мене залишилось.
- За роки тренерської роботи кого підготували для українського футболу ?
- Насамперед це - Руслан Забранський, Микола Сич, Валерій Доморадов, Олег Венчак, Богдан Шуст, Андрій Карімов… Приємно, що ці хлопці зросли до рівня хороших футболістів. До речі, Шуст в пору своїх відпусток завжди відвідує мене. Значить щось доброго я йому прищепив. Але болить душа, коли до Львова звозять гравців з Африки, Америки та країн Європи, замість того, щоб покладатися на свої таланти, яких готують наші тренери.
- Як себе почуває футболіст у свої – 80?
- (Сміючись) Якщо це про мене, то я давно не футболіст. Але почуття гумору мене не полишає, як і моя дружина. Це й тримає мене у хорошому стані.
