Захисник «Карпат» Володимир Костевич розповів, скільки разів переглядав свій гол-красень у ворота «Говерли», відчуття від західноукраїнського дербі, а також згадав про виступ за «молодіжну», за яку вже більше не зіграє.
Незважаючи на свій вік, молодий захисник вже другий сезон поспіль вважається твердим гравцем «основи» львівських «Карпат». Більше Костевича, в активі якого 11 матчів у поточному чемпіонаті, зіграли тільки сім футболістів «зелено-білих». Більше за нього, на рахунку якого один м’яч, забили тільки Балажіц і Кожанов. Ну, а сам гол Костевича в ворота ужгородської «Говерли» став одним з найкрасивіших у першій частині сезону.
– Володимире, якщо бути відвертим, скільки разів подивилися відео із забитим м'ячем?
– Чесно, тричі. Ще кілька разів натикався на нього, коли сидів за телевізором.
– У вашій кар’єрі раніше доводилося забивати таким чином?
– Насправді, це вже другий подібний гол у Прем’єр-лізі. До того ж, ще один схожий результативний удар у мене вийшов, коли ще виступав за «дубль». Коли перебуваю на зручній позиції, завжди намагаюся пробити, хоча і не завжди це вдається якісно. Згадаю недавню зустріч з «Динамо»: двічі завдавав ударів, проте, м’яко кажучи, вони були невдалими. Буду намагатися надалі підвищувати ефективність.
– Які емоції залишилися після західноукраїнського дербі?
– Знаєте, можливо, гра не була видовищною в якісному плані. Вважаю, що на це вплинули погодні умови, адже м’яч по-іншому поводиться. Плюс «Говерла» закрилася в обороні. Однак головне, що вдалося перемогти. Ну і я гол забив. Загалом, радий, що все склалося саме таким чином.
– Напередодні протистояння з «Говерлою» було особливий настрій?
– Звичайно, адже всі розуміли, що попереду нас чекає регіональний поєдинок. В такому матчі особливо не хочеться поступатися. Навіть не було думки про те, щоб розділити очки з суперником. У цей день нас могла влаштувати лише перемога.
– А на полі відчувалося, що протидієте регіональному сусідові?
– Думаю, так. Тільки вийшовши на поле, отримали заряд емоцій від трибун. Тому намагалися виконати все, що задумали протягом тижня підготовки до цієї гри.
– Було певне хвилювання за результат, адже в цей день Йовічевіч святкував день народження?
– Відразу скажу, що не було ніякого хвилювання через день народження тренера. Навпаки, отримали додаткову мотивацію, щоб подарувати наставнику, як кажуть у таких випадках, не краватку, а заслужену перемогу. Робили все, щоб тренера порадувати. Також хотіли показати той футбол, який він вимагає від нас. Втім, не завжди у нас це виходило. Плюс на важкому полі складно в короткий пас знайти лазівки в обороні. Тому багато часу було присвячено боротьбі за контроль над м’ячем. На мою думку, все вирішити міг або стандарт або дальній удар. На щастя, саме мені вдалося «розпечатати» ворота Коваля.
– До матчу з «Говерлою» востаннє «Карпати» вигравали в середині жовтня. Наскільки важлива була ця перемога?
– Безумовно, нам вона була потрібна. Після цього зовсім по-іншому готуєшся до наступних матчів: з максимальною вірою в свої сили, з позитивними емоціями, на психологічному підйомі. Набагато легше проходить тренувальний процес.
– До слова, яке відчуття, коли ти в сезоні вже тричі вигравав, чотири зводив матчі до нічиєї, а подивишся в турнірну таблицю, а там тільки чотири очки?
– Тренер налаштував нас так, що зовсім не звертаємо уваги на турнірну таблицю. Наше першочергове завдання – створення боєздатного колективу, який буде давати бій абсолютно всім командам. Впевнені, що за таких умов багато вболівальників будуть приходити на стадіон «Україна».
– В цілому, ситуація з вирахуванням пунктів тисне на гравців?
– Як каже наш тренер: «Що нас не вбиває, робить сильнішими». Не можу сказати, що ця ситуація не впливає на команду, але також не скажу, що вона має виключно негативний вплив.
– Якщо оцінювати виступи львів’ян в цілому, то чи вдалося вам після приходу на тренерський місток Ігор Йовічевіч перебудуватися на ту гру, яку хоче бачити наставник?
– Не думаю, що ми вже вийшли на бажаний рівень. Ми працюємо разом всього півроку. Не знаю, чи реально за такий короткий час побудувати команду, яка буде повністю відповідати вимогам наставника. Переконаний, що нам під керівництвом нашого мудрого тренера є куди рости.
– Які зміни у вашій манері гри віднесете до ключових, який вирізняє Йовічевіч від інших тренерів, які працювали з «Карпатами»?
– Наш тренер хоче, щоб ми грали в агресивний, атакуючий футбол, в якому буде переважати контроль м’яча з підключенням крайніх захисників вперед. Не останню роль буде грати компактність, самовіддача гравців на полі і їх дисципліна дотримання вказівок.
– Судячи з кількості вашого ігрового часу, тренер вам серйозно довіряє.
– Так, довіра дуже багато дає футболісту. Хочеться кожен раз з виходом на газон виправдовувати аванси, щоб не підвести наставника. Приємно, що зараз, у порівнянні з попередніми роками, коли в команді було більше легіонерів, робиться ставка на своїх гравців. Така політика з боку керівництва не може не давати додаткову мотивацію гравцям, які пройшли всі рівні клубу та заслужили своє право допомогти команді в чемпіонаті.
– Окреме питання – фанати. У суспільстві до них двояке ставлення. А яку позицію ви займаєте по відношенню до своїх ультрас?
– У нас одні з кращих фанатів в Україні, якщо не сказати більшого. Вони з максимальною віддачею намагаються підтримати нас. Ну і в кожному матчі женуть нас вперед.
– Цього року ви мали можливість потрапити на чемпіонат Європи у складі молодіжної збірної України. Незважаючи на те, що не вдалося дістатися до фінальної стадії, які враження залишилися виступів за «молодіжку»?
– Тільки позитивні емоції, світлий слід, так би мовити. Вважаю великою удачею можливість попрацювати в такому колективі, з таким тренерським штабом. Так склалося, що в грі з Німеччиною в Черкасах не вдалося використати наша перевагу на перших хвилинах, а потім пропустили три м’ячі. У матчі-відповіді прагнули зменшити різницю пропущених, однак, розкрились, отримали в свої ворота ще два голи.
– Як працювалося з Сергієм Ковальцем?
– Співпраця з Сергієм Івановичем позначилося не тільки на моїй кар’єрі, але і на характері. Ми з ним багато спілкувалися. Не тільки про те, як правильно або тактовніше зіграти, але й про життєві моменти. Ковалець кожному з нас додав впевненості у своїх можливостях. Це приємно, коли налагоджений контакт з наставником, який постійно пояснює нам свої думки, а не тримає при собі і чекає, що ми якимось таємничим чином зрозуміємо і відповідно відреагуємо на них.
– Відтепер, вас через вік не можуть викликати в молодіжну збірну. Чекаєте запрошення в головну команду країни?
– Думаю, кожен футболіст мріє потрапити в національну збірну. Я – не виняток.
– Михайло Фоменко з вами ніколи не зв’язувався? Шевчуку вже стукнуло 35, пора шукати йому гідну заміну в національній збірній.
– Михайло Іванович ніколи мені не дзвонив. На жаль.
– Як гадаєте, найближчим часом зможете заробити виклик в національну збірну? Є впевненість в наступному кроці?
– Про це говорити може тільки тренер. Як національної збірної, так і нашої команди. Я не маю права відповідати на таке питання. Моє завдання – щодня працювати на максимумі, прогресувати, щоб дочекатися шансу на наступний крок у кар’єрі.