Більше трьох з половиною місяців минуло з моменту закінчення чемпіонату Європи з футзалу, і фактично трохи раніше, з 5 лютого, припинили діяти домовленості між Євгеном Ривкіним, який очолював національну збірну на цьому турнірі, та Асоціацією футзалу України.
Поки в життя головної футзальної команди триває пауза, втім, як і для переважної більшості європейських збірних, 26 квітня в Черкасах пройшло виїзне засідання Виконкому Асоціації футзалу України, одним з питань якого було підведення підсумків виступу збірної України на чемпіонаті Європи в Бельгії. На Виконкомі було заслухано грунтовний аналіз ігор збірної, підготовлений Євгеном Ривкіним, після якого він відповів на різні питання, і після обговорення доповіді Євгена Ривкіна та обміну думками виступ збірної України на чемпіонаті Європи було визнано задовільним.
Тим часом, життя триває, і міжнародна футзальная життя в тому числі. Що стосується національних збірних, то 19 вересня 2014 відбудеться жеребкування попереднього і основного раундів відбору на чемпіонат Європи 2016 року, в якому збірна України стартує з основного раунду. Вже відомі і терміни його проведення - це 17-22 березня 2015, а, значить, це і є ті дати, до яких наша команда повинна підійти у всеозброєнні.
Збірна України продовжує мати високий рейтинг в Європі, і 19 вересня 2014 при жеребкуванні буде сіятися як і раніше в першу корзину. Схема проведення відбору на чемпіонат Європи, який пройде на початку лютого 2016 в Сербії, не зазнала змін у порівнянні з попередніми турнірами, тобто, треба докладати максимальних зусиль до того, щоб вигравати групу, і вже в березні 2015 року бронювати собі путівку на ЧЄ-2016. Що буде, якщо не вирішити це завдання - ми пережили восени 2013 року. Це нервування, пов'язане з матчами плей-офф, це зім'ятий початок чемпіонату у вересні.
Після чемпіонату Європи Асоціація футзалу України в питанні призначення головного тренера національної команди взяла цілком зрозумілу паузу. Ніяких ігор збірної України на весну не планувалося, тому й форсувати вирішення цього важливого питання необхідності не було. Проте, питання функціонування збірної України з футзалу не залишалися поза зоною уваги керівництва Асоціації футзалу України, як в плані її подальших ігор, так і функціонування збірної України, як однієї з національних збірних, що входять в структуру Федерації футболу України.
Так, президент АФУ Сергій Владико вже оголосив, що досягнуті принципові домовленості про проведення товариських матчів збірної України з футзалу зі збірними Італії, Іспанії та Португалії - це три команди європейського та світового топ-рівня. І це може бути ще не все. До початку ігор основного раунду в березні 2015 року УЄФА запланував 5 офіційних вікон для проведення товариських матчів футзальних збірних, отже, є можливість у ці вікна зіграти ще з двома європейськими збірними, і, як зазначив на Виконкомі Сергій Владико, переговори з потенційними суперниками ведуться, і це збірні з числа учасників бельгійського Євро-2014.
Перше таке офіційне вікно УЄФА заплановано на 14-17 вересня, проте до цієї дати є ще один турнір, в якому Україна традиційно бере участь - це студентський чемпіонат світу, який 14-20 липня пройде в іспанському місті Антекера. За словами Сергія Владико, планується, що вже на цей чемпіонат українську команду повезе новий головний тренер збірної України.
Таким чином, стає очевидним, що ім'я нового головного тренера збірної України ми дізнаємося вже найближчим часом. Швидше за все, він буде названий в першій половині червня.
Поки ж рішення не прийнято, хотілося б окреслити ті критерії, які важливі в питанні вибору головного тренера, а там вже будуть і видно ті кандидати, які під них підходять. Відразу ж варто обмовитися, що це приватна думка автора матеріалу, у якого за плечима робота на фінальних частинах трьох чемпіонатів Європи, і в одному відбірковому циклі чемпіонату світу.
ВИЗВОЛЕННЯ ТРЕНЕРА
Так вийшло, що в Бельгії була тільки одна збірна, в якій головний тренер був не звільненим - це і є збірна України. Нагадаємо, що така ситуація склалася в нашій команді вимушено. Рішення про призначення Євгена Ривкіна головним тренером було прийнято в січні 2013 року, до звітно-виборної конференції, що пройшла в березні. І хоча відразу завоювати путівку на ЧЄ-2014 збірної під керівництвом Євгена Ривкіна не вдалося, новим керівництвом АФУ було прийнято рішення дати допрацювати наставнику «Локомотива» весь цикл до кінця.
Хоча під керівництвом Євгена Ривкіна в збірній склався чудовий колектив і прекрасна робоча атмосфера, в процесі підготовки збірної було помітно, що факт сумісництва вносить певний дискомфорт. Хоча головний тренер збірної максимально прагнув дистанціюватися від клубних пристрастей, але повної взаємодії з клубами досягти не вдалося. До кожного скликанню збірної на товариські ігри, виникали розмови, чому гравців однієї команди, більше ніж іншої, чому немає тих чи інших футболістів. Причому під них підводилася якась надумана база про якісь планованих вигодах Євгена Ривкіна, як тренера «Локомотива» у світлі майбутніх ігор в чемпіонаті, яка насправді не мала ніяких підстав. Виникали і взагалі незрозумілі моменти з деякими кандидатами в збірну. Так і залишилася незрозумілою історія з неприїзд до збірної гравців «Єнакієвця» через десь загублині закордонні паспорти, але вже через 10 днів паспорта благополучно знайшлися, і футболісти благополучно вже у складі клубу поїхали на турнір за межі України.
Крім того, робота Євген Ривкіна в збірній йшла не на користь «Локомотиву». Деякі ігрові ідеї, які він застосовував у збірній, використовувалися і в грі «Локомотива», але гравці з інших клубів їх добре знали, в матчах чемпіонату готуючи протидію, тим самим відбираючи очки у «залізничників».
Таким чином, можна підводити підсумок питанню необхідності звільненій роботи головного тренера збірної. З одного боку, можна задатися питанням, а чи потрібен звільнений тренер для нинішніх наших реалій, коли коло кандидатів до збірної окреслюється 25-ма футболістами? До слова, Євген Ривкін за рік своєї роботи залучав до матчів збірної 31-го гравця, так що сказати, що когось із тих, хто міг би реально підсилити команду, забули, проблематично. Але з іншого боку - будь-який інший клубний тренер, який буде працювати головним одночасно і в збірній, ідеальної взаємодії та взаєморозуміння з колегами та іншими клубами мати не буде.
Головний тренер збірної України повинен бути обов'язково звільненим, це обов'язковий критерій. Втім, що це так і буде, у своїх інтерв'ю заявляв президент АФУ Сергій Владико.
ТЕРМІН РОБОТИ
Це один з найважливіших моментів - якщо людину призначають на відповідальний пост, то до нього має бути і довіру. Цікавий факт - тільки по одній з 12-ти збірних, які брали участь на чемпіонаті Європи в Бельгії, є інформація, що її головний тренер не продовжує роботу з командою. Як ви зрозуміли, це збірна України. Хоча, здавалося б, приводів шашкою пройтися по тренерським головам хоч відбавляй. Голландці пропустили в двох матчах більше десятка м'ячів, Азербайджан оконфузився у матчі з Італією 0:7, Іспанія після всіх попередніх перемог тільки третя, збірна Росії при всіх її амбіціях - тільки друга. Але скрізь тихо-тихо, і навіть в Іспанії з Росією визнали результат виступів своїх збірних як позитивний.
Тут буде цікаво поглянути на такий момент. Хосе Венансіо Лопес працює зі збірною Іспанії з 2007 року, Сергій Скорович зі збірною Росії з 2009-го, Жорж Браз в збірній Португалії - з 2010 року, Роберто Менікеллі в збірній Італії з 2009 року. Це все ситуація в провідних європейських збірних. Не на всіх турнірах у цих тренерів були успіхи, а їх шлях був усипаний трояндами - але є довіра, є стабільність, є реноме , є повага.
До чого все це? Дуже важливо, щоб зараз було прийнято рішення, після якого призначений головний тренер розумів, що до нього є довіра всієї футзальної громадськості, з його роботою пов'язують надії, що у нього є довгострокова перспектива - все це, природно, при самому відповідальному ставленні до відповідальної роботи.
Що у нас там на міжнародному горизонті? Чемпіонат Європи в лютому 2016? Значить, цей термін роботи у тренера повинен бути, як мінімум. Хоча, знову ж скажу, що автору цих рядків більше подобається мінімум - це закінчення чемпіонату світу 2016 року, який пройде в жовтні. Зрештою, саме з призначеним найближчим часом головним тренером України перед ЧС-2016 грати відбірний цикл, початок якого в грудні 2015 року. Два з половиною роки - це нормальний період, щоб і тренеру себе показати, і зробити всеосяжні висновки про його роботу.
ХТО НА НОВЕНЬКОГО
Це, мабуть, найскладніше питання, на яке доведеться дати відповідь Асоціації футзалу України. Відразу ж відмітаємо варіанти з іноземними фахівцями - мова тут, перш за все, про іспанців - їх експансія в Європі ще не почалася, а ось в Азії - йде щосили. Наприклад, п'ять з восьми чвертьфіналістів останнього Кубка Азії очолювали іспанські тренери. З ними відразу ж виникає питання ціни і якості. Приміром, щойно з підмосковного «Динамо» звільнився дуже хороший тренер Тіно Перес - цікаво, за скільки б він до нас поїхав?
Знову ж, згадуючи ЧЄ-2014, то на ньому тільки біля керма збірної Азербайджану стояв головний тренер не азербайджанець. Чому - всі ми знаємо, який вектор розвитку у цієї збірної, спрямований на натуралізованих бразильців. Тому й тренер бразилець.
Таким чином, робимо ставку на вітчизняні кадри. Насамперед, це чотири тренера, які вивели свої команди в плей-офф - Олег Солодовник, Євген Ривкін, Олександр Косенко, Сергій Гупаленко. Крім Олександра Косенка, всі інші вигравали чемпіонати, є досвід ігор і в Кубку УЄФА. Що ж до Косенко, так він вже встиг два Кубка України виграти.
Може послідувати заперечення - всі вони працюють в клубах. Відповідь на це заперечення - на даний момент так. Але робота в збірній - це більш високий рівень, і інша ступінь відповідальності. Тут вже керівництву АФУ потрібно говорити з кандидатами, чи готові вони на себе її звалити. У свою чергу, і тренерів потрібно вислухати - якою вони бачать гру національної збірної, адже «ліпити» її доведеться все з тих же 25-30 кандидатів, тому що інших просто немає. Є ще й фінансові умови, куди ж без них.
Напевно, якщо будь-якому з чотирьох тренерів надійде пропозиція очолити збірну, не повинно бути образ і у клубів, у якого ніби як можуть «відвести» тренера, все-таки бути головним тренером головної команди країни - нічого для будь-якого тренера вище немає.
Якщо говорити про тих тренерів, хто не пов'язаний з клубами, то в числі перших кандидатів, які могли б із своім досвідом очолити збірну, це Станіслав Гончаренко і Юрій Кобзар. Без питань, чудові тренери. Однак, тут бачиться проблема - обидва без серйозної роботи вже тривалий час. Станіслав Гончаренко вже більше півтора року, як пішов з «Енергії», Юрій Кобзар - і того більше, як перестав працювати з «Єнакієвцем». Простій у роботі тренера - це найстрашніше, і чим він більший, тим гірше для тренера. Втрачається і, так би мовити, тренерський тонус, та й особистісний контакт з діючими футболістами, з тими, з ким в перспективі працювати, з часом слабшає.
Кілька років тому в «Шахтарі» було дано шанс, як тренеру, нашому неперевершеному голеадору Ігорю Москвичову. Але, як «Шахтар» дав цей шанс, так його несподівано і забрав. Ще б рік, а краще два, але, на жаль... А в Екстра-лізі у нас занадто мало команд, щоб Ігорю Москвичову був даний ще один шанс.
Якщо ми вже торкнулися нашого «золотого» покоління, то не можна не відзначити, що воно поступово набирає силу. У «Епіцентрі К3» намагається будувати команду Олег Шайтанов, Віталій Чернишов заявив про себе, як про кваліфікованого тренера, зліпивши з молодих футболістів такий собі симпатичний і задирикуватий «Моноліт», що зайняв друге місце в Першій лізі.
Окремо варто сказати про одного з наших найуспішніших футзалістів - Олексія Кудлая. Під керівництвом яких тільки тренерів він встиг пограти, про це можна тільки мріяти. Нинішній сезон Олексій почав другим тренером «Сибіряка», куди він прийшов разом з одним з кращих тренерів Росії Юрієм Руднєвим. Але щось там у Руднєва не склалося, з команди він пішов. Довелося подивитися по ТБ кілька матчів «Сибіряка» ще з Руднєвим, і вже зараз без нього. Якщо раніше Кудлай фактично був позбавлений можливості працювати на лавці запасних, то зараз, коли в чемпіонаті Росії позаду чвертьфінальна і півфінальна серії плей-офф, Олексій у роботі з футболістами практично нарівні з головним тренером. Це стосується як роботи під час матчу, так і - це важливий момент - під час тайм-аутів, коли потрібно підказати футболістам те чи інше рішення.
До слова, незважаючи на те, що Кудлай вже тривалий час свою спортивну кар'єру проводить в Росії, вдалося з ним спілкуватися і минулого літа, і в районі Нового року, коли він приїжджав до Харкова - збірна України і все, що з нею пов'язано, для нього це важлива віха в житті.
Є ще один варіант у виборі головного тренера збірної, досить ризикований. Десь у світі він спрацьовував, але найчастіше - ні. Це призначення головним тренером когось з колишніх футболістів. Знаю, що в нашому футзальному середовищі у футболістів великим авторитетом і повагою користуються Валерій Легчанов та Максим Павленко. Валерій на зорі своєї футзальної молодості навіть був головним тренером в команді Першої ліги. Обидва мають свій погляд на футзал, на гру - але відразу збірна... Не впевнений, що Асоціація футзалу України готова зробити такий різкий крок, хоча б виходячи з відповідальності за самих футболістів.
ОТЖЕ, ХТО Ж
Зовсім недавно президент «Динамо» Ігор Суркіс дав шанс Сергію Реброву. Шанс дав - і тепер про це не шкодує, а те, що він даний не дарма, це повинні визнати навіть ті, хто не симпатизує київському «Динамо». Ось і в футзалі зараз прийшов час дати довгостроковий шанс, причому тут навіть ризик менше, ніж у випадку з Ребровим, оскільки люди себе вже встигли показати в самому серйозній справі. Ті, для кого перехід з роботи в клубі до роботи в збірній міг би бути плавним, безболісним і логічним, зараз працюють в «Енергії», «Урагані» і «Локомотиві» - це Олександр Косенко, Сергій Гупаленко та Євген Ривкін. Що ж до асистента головного тренера, то Олексій Кудлай був би ідеальною кандидатурою.
СЛОВО ЗА АФУ
Після того, як ви подужали всі наведені варіанти, можна тільки підсумувати, що останнє слово залишається за Асоціацією футзалу України. Яким би воно не було, хотілося б, щоб усі його прийняли, і збірна на чолі з новим тренером розпочала свою роботу. У кожному разі, наша підтримка йому буде гарантована - останні події просто зобов'язують нас бути єдиними у всьому, що стосується нашої країни. Кожен, хто працюватиме у збірній України, кожен футболіст, який буде залучений хоча б на одне тренування в національну команду, повинен цим пишатися - так має бути, є впевненість, що так і буде.