За підсумками діяльності спортивних організацій обласної ФСТ «Колос» у минулому році двоє наших гирьовиків посіли найвищі сходинки визнання: майстер спорту міжнародного класу Петро Багрій вчетверте став кращим тренером ФСТ «Колос», а його вихованець Микола Герас − уже втретє відзначений як кращий спортсмен даного товариства.
Нагадаємо, що Петро Федорович − п’ятиразовий чемпіон і триразовий срібний призер чемпіонатів світу серед ветеранів гирьового спорту. А його учень − 21-річний Микола Герас з 2009 року по 2012-ий завоював 10 призових місць, з них 4 − перших на чемпіонатах світу серед юнаків, юніорів та дорослих, які відбувалися у Німеччині, Греції, Італії, Білорусі, Україні. Загалом серед вихованців Петра Багрія є ще чимало юнаків та дівчат, які досягли хороших успіхів. Це й Віталій Чорняк, призер чемпіонату світу та України, Ірина Бабич − п’ятиразовий призер чемпіонатів і Кубків України, Марія Дідух − переможець Всеукраїнських сільських юнацьких ігор у 2010 році та багато інших. На заняття, які тренер проводить в училищі, охоче ходить все більше юних збаражан. Якщо раніше це були в основному 15-річні хлопчаки, то зараз просяться 11-річні мешканці Збаража та навколишніх сіл. Цікаво й те, що, захопившись гирьовим спортом під час навчання в училищі, учні Петра Федоровича уже починають організовувати «філіали» гирьових секцій на місцях. Є така, до прикладу, у Шилах. Розпочалось усе з ініціативи Назара Циби, який почав зносити на своє подвір’я усіляке залізяччя − гирі, металеві запчастини. До справи долучились друзі − Назар Вишнюк та Роман Порохняк.
− Перші гирі для занять нам дав, − каже Роман Порохняк, − дядько Дмитро Данилюк, наш місцевий мешканець − любитель спорту. Далі ми уже почали скуповувати необхідний інвентар у пунктах збору металобрухту. Займались у підвальному приміщенні Народного дому.
− Коли я побачив, − додає сільський голова Шилів Степан Мороз, − у яких умовах хлопці тренуються, одразу запропонував їм альтернативу. Ми це питання винесли на засідання виконкому і дозволили нашим спортсменам зайняти вільні кімнати будівлі, де колись розташовувалась школа. Тут і світліше, і сухіше, і грибків немає. Правда, ремонт тут би не завадив. Думаю, спільними зусиллями ми вирішимо і це питання. Адже селу дуже необхідний такий спортивний осередок, який притягує багатьох сільських хлопців. Вони тут мають і тренажер для різних груп м’язів, і боксерську грушу. Тож тут є можливість для розвитку не лише гирьового спорту, а й інших. Нам зараз набагато легше сформувати команду для участі у Сільських спортивних іграх, ніж раніше, де виборюємо призові місця з гирьового спорту, перетягування линви, армспорту. У селі молодь має можливість займатись і тенісом, і більярдом. Не великі успіхи для нас головне, а те, що хлопці мають гарне заняття, ведуть здоровий спосіб життя. На них заглядаються не лише місцеві дівчата, а й із сусідніх сіл. Хоча на розвиток спорту сільська рада не має власних коштів, проте завжди на допомогу приходить фермер Богдан Любомирович Грегоращук, який орендує земельні паї шилівчан. Він і транспорт дає, щоб завезти команду на змагання, та й в інших питаннях старається на відмовляти.
На жаль, за словами сільського голови, не виявляють особливого бажання брати участь у житті села керівники структури, яка на його території виготовляє дерев’яні стовпи. Кажуть, не мають на це фінансових можливостей. Та й, очевидно, байдуже їм до прагнень селян. А хлопцям не зайвою була б їхня підтримка, яка б примножила спортивні здобутки. А вони немалі. Двадцятирічний Роман Порохняк, студент педінституту уже на перших своїх змаганнях виконав норматив кандидата в майстри спорту, має дев’ять перших місць на чемпіонатах області. Назар Циба, який уже відслужив у ЗСУ, також кандидат у майстри спорту. У Назара Вишнюка − перший спортивний розряд. Кожен із хлопців має індивідуальну програму занять, тренується 3-4 рази в тиждень. За консультаціями їздять до свого тренера Петра Федоровича, який коригує їхню техніку, дає необхідні консультації.
− Я задоволений, − каже тренер, − що мало таких ініціативних працьовитих учнів. Вони не лише встигають усю господарську домашню роботу виконати, а й мають натхнення до систематичних спортивних занять. А Назару Вишнюку доводиться суміщати нелегку роботу на підприємстві у три зміни, але він не здається. Таких молодих, здібних, перспективних людей, які люблять спорт, не мало. Проте створити їм хоча б елементарні умови на місцях не поспішають, хоча є приємні винятки , такі як у Шилах, Луб’янках.
Немає належно облаштованого залу для гирьовиків і в райцентрі, хоча більшість з них тренуються саме тут.
− Це питання, − каже директор районної ДЮСШ «Колос» Вадим Драган, − ми уже не раз обговорювали. Але все, як завжди, впирається в кошти. Ми фінансуємося з районного бюджету. Вистачає коштів лише на зарплату. До того ж ще треба підтримувати інші види спорту − базовий у нас біатлон, маємо три кандидати в збірну України з біатлону, один кандидат в збірну з гирьового спорту. Також непогані команди з волейболу, з футболу, тренують їх люди відповідальні, ініціативні. Хочеться допомогти усім, тож як можемо ділимо між ними крихітні фінанси, просимо допомоги у спонсорів.
− За сьогоднішньої скрутної фінансової ситуації, − каже заступник голови РДА Наталія Заваденко, − дійсно спортсменам не обійтись без спонсорів. Якщо на фінансування поїздок на змагання в межах області чи України ми ще можемо знайти певні кошти, то послати за кордон уже не реально. Тому й доводиться Петру Федоровичу Багрію разом з вихованцями самостійно вишукувати благодійників, щоб поїхати на чемпіонати світу. При всьому захопленні ним, повазі, адже він наша зірка, гордість Збаражчини, ми допомогти не в змозі. А щодо приміщення для гирьовиків, то ми його уже підшукали, але знову ж таки, щоб довести його до ладу, необхідна чимала сума на ремонт. Тож знову доведеться шукати спонсора, який би придбав необхідні матеріали.
Що ж нам, як представникам преси, залишається звернутись до щедрих меценатів. Не будьте байдужі! У ваших руках майбутнє Збаразького спорту!