Помер футболіст «Карпат» - відійшов у вічність Валентин Ґусєв
Сумна звістка надійшла з Росії: 12 квітня 2013 року, на 77 році відійшов на вічний спочинок Валентин Микитович Ґусєв – людина, яка гідно представляла львівські «Карпати» у Всесоюзних та міжнародних змаганнях.
Цей яскравий футболіст виступав за молоду львівську команду в середині 60-х років минулого століття. Були це непрості роки, бо тривало становлення «Карпат». Ґусєв провів у складі «зелено-білих» лише два сезони, але для свого покоління він залишився вірним Другом, а для тих, хто його запам’ятав дорогою та доброю людиною. На полі Валентин був симпатичним гравцем, не лише завдяки своїй акторській вроді, але першочергово - спортивній майстерності.
Ґусєв, якого партнери звали не інакше, як Валька, у 67 матчах першостей СРСР забив 27 м’ячів. Досягнення гідне наслідування і подяки.
Вихованець московського футболу увірвався у великий спорт без спеціальної підготовки. Але був обдарованим хлопцем і пожинав футбольну науку легко і невимушено. Найбільше Валентин полюбляв засмучувати воротарів. Завдяки постійній настирливості, підкорив чимало спортивних висот.
За вдачею він - добрий та розсудливий, а на зеленому газоні - безпощадний і непоступливий. Для нього не існувало незручних моментів чи втрачених м’ячів. Шкіряний «друг» гравцеві таранного типу завжди «лягав» під ту ногу, з якої була потреба завдати влучного удару. У повітрі із захисникам та воротарям (з руками), непросто було вести боротьбу. Але нападник вважав кожну ситуацію оптимальною. Вміло використовував свій великий ігровий та фізичний потенціал. Однак ніколи не тягнув за собою шлейф слави. Бо розумів - це тимчасове явище. Ґусєв, який востаннє у Львові був у 2003 році. Привіз своїх вихованців з Санкт-Петербургу на турнір В.Вараксіна, пройшовся вулицями міста і з ностальгією в голосі поділився своїми враженнями про те, як жив у Львові та виступав за «Карпати». Було що послухати і занотувати.
Незважаючи на свою популярність залишився скромним. Залишився вірним своїм спортивним принципам. Дотримувався власної думки та поглядів на футбол. Для Валентина Микитовича, вихованця московського футболу, набагато важливішим було залишилися простим футболістом, яким він прибув до Львова, але справою принципу вважав за потребу допомогти «Карпатам» стати сильнішим колективом.
До речі, у Львів Ґусєв переїхав несвідомо. Збирався до Молдови, але у «допомозі» посприяв колега Дмитро Дубровський і невдовзі поштарка принесла в помешкання Валентина телеграму з текстом: «Приїжджай Чекаємо у Львові Карпати».
Начальник команди - Микола Кузнєцов на республіканських рівнях владнав його перехід з Молдови до Львова. А знайомство Ґусєва з карпатцями відбулося на тренувальному зборі в Ужгороді. «Карпати» тоді мали добротний склад з Суслою у воротах та солідними футболістами в полі - Валіонтою, Крощенком, Асланяном, Рассихіним… Тоді, справді, кращі футболісти грали за «Карпати». Не ті, яких зараз по командах зі всіх сил розпихають агенти всіляких мастей. Ветерани не в порівнянні з нинішнім поколінням. Тому львівський уболівальник, а не фанат, немає на кого ходити.
На час переїзду у Львів досвідченому футболістові виповнилося 27 років, вік - поважний. І це зобов’язувало його залишити після себе для львів’ян як найкращі спогади. У матчі-відкритті чемпіонату 1964 р. на «Дружбі» «Карпати» приймали карагандинський «Шахтар». У першому таймі Шутильов відкрив рахунок, а у другому Ґусєв і Крощенко остаточно ...прибили суперника – 3:0.
На рахунку Ґусєва - два карпатських хет-трики у ворота «Алги» і ростовських сільмашівців. Але найкраще враження на нього справила гра проти французької «Тулузи». - Цей матч був настільки видовищним і пам’ятним для мене, і не дивлячись на «нулі» на табло, його сміливо можна вписати до шедеврів львівського футболу. Маю про що згадати у Львові, - згадував Валентин Микитович.
Ґусєв Валентин Микитович. Народився 24.01.1937 р. в селі В’яки (Московська обл.). Зріст/вага 180/78. Вихованець московського футболу (м.Баковка). Нападник. Кар’єра в «Карпатах»: 1964/65 рр. Зіграв 67 матчів, забив 27 голів. Виступав за: команда м. Лисичанськ 1956/58 рр., «Трудові резерви» (Луганськ) 1959/60 рр. (30/13), «Адміралтєєц» (Ленінград) 1960/61 рр., «Зеніт» (Ленінград) 1962, 1966/67 рр. (60/12), «Молдова» (Кишинів) 1963 р. (22/0), «Сільбуд» (Полтава) 1968 р. (16/3). Майстер спорту СРСР з 1961 р. Пробував себе в журналістиці (готував матеріали до домашніх програмок «Зеніта») і працював з дітьми на тренерській посаді.
Розділяємо смуток і великий сердечний біль та висловлюємо співчуття для родини і тих хто знав Валентина Ґусєва.
Ці слова єднають нас усіх з приводу трагічного відходу з життя відомого футболіста, який за роки багатолітньої спортивної кар’єри, повсюди був улюбленим, добрим і працьовитим товаришем.
Валентин був опорою для сім’ї та вірним приятелем для знайомих.
Сприймаємо цей важкий удар долі і молимось про Господнє милосерде для Його душі.