Невіриться, але це - правда. Сьогодні, 23 жовтня, з ранку, оббігла наше місто жалобна звістка про смерть Євстахія Шпаргали. Його серце, здавалося, беззупинне. Однак о 09:30 дало збій. Хвороба вразила саме в серце, котре проявило стільки доказів любові до вітчизни, міста і львівського спорту. Найбільше до легкої атлетики, бадмінтону і футболу. Навіки спочило чудове серце – замовк великий талант педагога.
Ще недавно, минулої суботи, я вислухав його голос у телефонній слухавці. Євстахій Дмитрович бадьоро ділився своїми невтішними думками про сьогодення львівського футболу і ніяковіло скаржився, що геть усі забули про його існування. Просив аби я час від часу зателефонував. І …не встиг відзвітувати про останній виступ, яке фахівці обрамили у західноукраїнське дербі. Поправді, не хотілося турбувати поважного пана… І хто міг подумати, що це була прощальна передмова?
Життя Євстахія Шпаргали – довге як дорога і багате боротьбою та змаганнями з труднощами. Народжений і вихований у Львові 22 лютого 1928 року на Клепарівському передмісті у сім’ї робітників, молодий пасьйонат спорту намагався бути у перших шеренгах тих, хто дбав про фізичну та інтелектуальну культуру.
Уся його спортивна біографія тісно пов’язана з містом Лева. Тут він пройшов усі щаблі спортивної ієрархії. Починав перспективним спортсменом на футбольному полі, а закінчив, як це часто трапляється, обділеним простою увагою, тими хто тепер керує спортом номер 1 у Львові. Виявляється, що живемо в час, коли не популярно приділяти увагу ветеранам спорту або в транспорті пасажирам похилого віку.
Євстахій Дмитрович завжди був радий відвідати стадіон, але не завжди мав на це можливість. Мусів піклуватися про хвору дружину, прикуту до ліжка. Останній його вихід в люди датується минулим роком, коли, шанований мною заслужений спортовець, переклавши свої домашні обов’язки на доньку, вибрався в Стрийський парк, аби подивитися дійство приурочене до 117-ї річниці заснування львівського футболу.
Шпаргала, попри життєві труднощі, брав життя на бакір. Ніколи не сумував. Завжди, старався знаходити можливість до жартів, або цікавих розповідей. А знав він дійсно багато. Бо це на його очах багато всього відбулося. Був свідком смерті відомого боксера Ґросса, якого німці застрелили під час подорожі до Янівського ґетта і багатьох інших жахів. Виступаючи за команду «Самольот», разом із партнерами привіз до Львова перший футбольний трофей. Коли б не травма, виріс би у знаменитого футболіста. Однак став провідним бадмінтоністом і легкоатлетом. У зрілі роки Євстахій Шпаргала залучався до роботи у Львівській федерації футболу. За свою роботу належав до грона кращих арбітрів Львівщини і удостоївся звання судді республіканської категорії. А суддею Шпаргала Є.Д. завжди був строгим, але справедливим. Таких охайно вдягнених і завжди підтягнених арбітрів не так часто можна було зустріти на львівських стадіонах.
Ще не давно пан Шпаргала захоплено і емоційно ділився для польського телебачення TVN24 своїми спогадами про старий, добрий, львівський футбол. Доморощеним фахівцям ця тема, швидше за все - чужа і не цікава. Бо ніхто не спромігся так і поцікавився спортивним шляхом цієї особистості…
Євстахій Дмитрович завжди був готовий безкорисно надати допомогу тому, хто її потребував. Він умів вислухати і розрадити…
А ще продовжував життя футбольним м’ячам. Бо руки у пана Шпаргали були унікальні. Кожен м’яч після капремонту виглядав, як новий. На жаль, коли хвороба підкосила організм майстра, серед медиків не знайшлося такого фахівця…
Важко знайти слова втіхи. В додатку, коли з життя пішла дорога людина, яка завжди оточуючим справляла радість.
Колектив «Галичина спортивна» висловлює глибокі співчуття родині, товаришам і усім, хто ще пам’ятає Євстахія Шпаргалу, який упокоївся в Бозі на 84 році життя.
Нехай милосердний Господь упокоїть душу Євстахія в обителях праведних.
Вічна пам'ять!
ШПАРГАЛА Євстахій Дмитрович.
Народився 22.02.1928 р. у Львові. Виступав за львівські команди: «Стріла» 1943 р.; СТ «Україна» 1944 р.; «Локомотив» 1945, 1949 рр.; «Спартак» 1946, 1948 рр.; «Самольот» 1946/47 рр.; «Іскра» 1951/53 рр.; «Торпедо» 1950/51 рр.; «Труд» 1954 р.; «Урожай» 1954 р. Володар Кубків ЦР Товариства «Самольот» у 1947 р.» Укрради «Урожай» у 1954 р. та «Локомотив» у 1949 р. З 1947 р. суддя ІІІ категорії, з 1952 р. - першої, з 1957 р. - республіканської. 1964 і 1966 року входив до списку 20 кращих арбітрів України. З 1952 р. до 1972 р. - член президії ФФ Львівщини. З 1982 р. - суддя-інспектор союзних змагань від ФФ Львівщини.
Панахида відбудеться в четвер о 13:00 в каплиці Патологоанатомічного відділення Львівської комунальної міської клінічної лікарні швидкої, за адресою вул. І.Миколайчука, 9.