Для ватерполіста-ветерана львівського «Динамо» Ярослава Стабрина професійна кар’єра завершилася близько тридцяти років тому. Захищаючи кольори команди майстрів львівського «Динамо», Ярослав неодноразово ставав чемпіоном України, чемпіоном Радянського Союзу (1975). У складі команди ветеранів «Динамо» двічі ставав срібним призером чемпіонату Європи. Будучи ще професійним спортсменом, проявляв неабиякий хист до мистецтва, зокрема, відвідував виставки відомих художників. У 2012-му ватерполіст-ветеран вирішив спробувати себе в якості художника. За кілька років Ярослав Стабрин намалював більше ста різноманітних картин, відкрив уже другу персональну виставку, однак професійним художником себе не вважає…
-У мене завжди перепліталося мистецтво зі спортом, - починає розмову Ярослав Стабрин. - Малювати любив ще з дитинства. - Дві картини намалював ще у 1976-му році, а одну на рік раніше. Як не дивно, але вони актуальні в теперішній час, адже називаються «Материнство», «Голод», та «Війна». Загалом, тематика картин дуже різноманітна: часто надихає природа, створюється певна композиція, коли закриваю очі. Дуже люблю рідне місто Львів, тому чимало картин є з вулицями древнього Львова. Усі роботи виконую олійними фарбами. Раніше малював тушшю, а в 2012-му почав малювати олійними фарбами.
-Хто є вчителем у Вашому мистецтві?
-У травні 2013-го познайомився з відомим художником Альбертом Щитковим. З ним малював протягом восьми місяців. За цей час отримав чимало безцінних порад. Можна сказати, що він мені дав багато чого цікавого та необхідного.
-Чи часто малюєте картини, змальовуючи ідею з власних фото?
-Буває. Є ситуації, коли, скажімо, бачиш захід сонця, і за фотографією можна відобразити побачене. Незважаючи на це, коли художник малює з фотографії, завжди щось додає. У мене все ідентично.
-Чи вважаєте себе професійним художником?
-Ні. Я – любитель. Наразі тільки вчуся. Майстерність потрібно покращувати. Вона досягається багатьма роками. Намагаюся переглядати багато картин інших художників, постійно ходжу на виставки львівських митців. Аби малювати своє, потрібно бачити чуже. Часто з іншими гравцями команди ветеранів
відвідуємо різноманітні виставки за кордоном, коли їздимо туди на турніри.
-Чому не малюєте спорт? Не цікаво?
-Хочу, але потрібно навчитися.
-Чи є попит на Ваші картини?
-Часто дарую картини своїм колегам. Для мене це важливіше, аніж продати якусь з них. На цій виставці уже кілька картин є продані, а ще на кілька «поклали око». Світова практика така, що на кожній виставці художником складається певний прайс-лист на картину. Усі ціни переважно в доларах. Потенційний покупець повинен дати за картину завдаток, а забирає її після завершення виставки. Будучи на виставках в інших художників, також часто купував шедеври своїх колег. Купив уже більше двадцяти картин відомих художників, а власних намалював більше ста.
P.S. Виставка картин Ярослава Стабрина у кав’ярні «Соната» (вул. Валова, поблизу пам’ятника Королю Данилу) триватиме до 19-го квітня.
На фото 1: Ватерполіст-ветеран Ярослав Стабрин (по центрі) відкрив уже другу персональну виставку.