Іван ФРЕЙДУН: «На чемпіонаті світу в Індії спав на підлозі»

09 грудня 09:57
Переглядів: 792
Default Image

В Південноафриканському місті Потчефструм в середині листопада відбувся чемпіонат світу з пауерліфтингу. Блискучу перемогу у ваговій категорії до 100 кг здобув львів’янин Іван Фрейдун. Вихованець тренерів Ігоря Гайдучка, Ігоря Бубена та Ярослава Чали завоював три золоті медалі у вправах жим лежачи з результатом, який перевищує рекорд світу 295,0 кг, тязі 367,5 кг та сумі трьох вправ 1047,5 кг, який також став найвищим світовим досягненням. Цікаво, що насправді Іван бив рекорд в ПАР не двічі, а чотири рази, адже в жимі лежачи спершу підняв 292 кг, що також було рекордом, а в тязі після 360 кг перший раз оновив світовий рекорд в сумі, а після 367,5 кг – вдруге. Також уродженець села Ясениця Замкова Старосамбірського району здобув срібну медаль у вправі присідання з результатом 385,0 кг. Львів’янин випередив в сумі триборства минулорічного чемпіона світу, росіянина Костянтина Лебедка на 25 кг. Таким чином Іван Фрейдун став першим українським пауерліфтером - 5-разовим чемпіоном світу.

- Іване, три «золота», «срібло», чотири світові рекорди - на одному чемпіонаті світу. Чи раніше збирав такий багатий урожай на світових першостях?

- Так, в Маямі. Тоді я виграв чотири золоті медалі. Щоправда побив два світових рекорди. Але тоді не виступали росіяни - лідери світового пауерліфтингу.
Цього разу також міг взяти чотири «золота». Але я трохи перестрахувався. Переді мною у вазі до 90 кг мій друг Андрій Кримов отримав «баранку». А враховуючи, що ми виступали наступного дня після довгого перельоту, правильно було перестрахуватись. Тому замовив трохи меншу вагу у вправі присідання. Якби був четвертий підхід, то виграв би «золото» і в присіданні. Але у нас тільки три підходи дається.

- Можна сказати, що перемога на цьому чемпіонаті далася тобі відносно легко?

- Можна і так сказати. Дуже важливо, що в мене спрацювало 9 підходів, тобто судді всі спроби зарахували. На змаганнях не розкидувався кілограмами, бо розумів, що такий суперник, як росіянин Лебедко послаблення не пробачить. Не хотів повторення чемпіонату світу в Індії, коли він, завдяки високому результату в тязі, обійшов мене на один кілограм.

- Держава, Федерація пауерліфтингу України чи НОК відзначать твої перемоги, рекорди?

- Раніше були винагороди – по кілька тисяч гривень за одну медаль. А як буде зараз не знаю. Новий міністр, говорять, взагалі хотів позрізати преміальні. Кажуть, що грошей немає, всі пішли на Євро-2012. Економлять на всьому. Наприклад, ми летіли в ПАР за день до змагань, аби менше було платити за готель, харчування.

- В яких умовах жили в ПАР?

- В хороших. Жили в будиночках на базі. Був басейн, кухня. В ПАР було значно краще, ніж торік на чемпіонаті світу в столиці Індії Делі. Там я на підлозі спав. В двомісних номерах спали по троє. Кинули матрац на підлогу і спали.
Та й Південно-Африканську республіку не можна порівняти з Індією. В Африці значно чистіше і рівень життя вищий. А в Індії було страшно на вулицю виходити. Брудно, щури мертві валяються, корови по центру міста ходять. Всі машини побиті. Біля смітників їсти готують. Подивляться на тебе, готові тебе з’їсти. А в Африці чистенько – як в Європі і Америці.

- Південноафриканське місто Потчефструм не дуже відоме. Що цікавого там побачив, що це за місто?

- Невелике місто, гарна природа, чисто, студентське містечко. До речі, там значно більше білих, ніж чорних. Негри там тільки виконують чорнову роботу – підливають квіти, прибирають в готелях…

- Чи вдалося побувати на екскурсії?

- Ні, тому що після виступу допомагав партнерам по збірній. А от дівчата побували на сафарі. Їх завезли на спеціальному захищеному джипі на загороджену територію з півсотнею левів. Левів дразнили і вони бігли за машиною, стрибали на неї. Адреналін був неабиякий.

- На тренуваннях на максимальних вагах мабуть не працюєш, рекорди б’єш тільки на змаганнях?

- Так. На тренуваннях велику вагу не піднімаю, бо від великої ваги дуже довго відходиш, відновлюєшся. Лише десь за 3-4 тижні до змагань, я працюю з вагою, з якої буду починати змагання. Раніше, коли не мав досвіду, на тренуваннях працював із максимальною вагою, а потім на змаганнях не міг її повторити. Тепер же розумію, що треба поступово до змагань виходити на пік форми. Взагалі не можна бути в формі цілий рік. Я після змагань виходжу з форми, потім перед змаганнями знов входжу в неї.

- До таких змагань, як чемпіонат світу, скільки часу в тебе триває підготовчий процес?

- 3-4 місяці. Поступово, планово виводжу себе на пік форми.

- В сумі твій рекорд 1047,5 кг.

- …І він увійде в історію. Бо з нового року в нас вводять нові вагові категорії. Я збираюся виступати у вазі до 105 кг.

- Скільки разів ставав чемпіоном світу, враховуючи і перемоги в окремих вправах?

- Якщо є час, то можу зараз порахувати. Після підрахунку виявилось, що 16!

- А скільки світових рекордів тобою встановлено?

- Багато (Сміється). Важко буде по пам’яті порахувати.

- Десь прочитав, що ти вперше у спортзал потрапив, приїхавши у Львів. Це правда?

- Так. До того тренувався вдома. Дуже любив техніку, тому вступив вчитися у львівське СПТУ №26 на автослюсаря. Пару днів побув у Львові і почав шукати зал, хотів качатись. В гуртожитку був спортзал, але зачинений на ремонт. І вчитель фізкультури сказав, що якщо я хочу тренуватися, можу піти з його учнем на «Динамо». В мене був вибір – качатись і платити гроші або безкоштовно піднімати штангу. Тоді їсти не було за що, звідки гроші за зал платити? Тому обрав важку атлетику. Результати були не погані. Могли б бути і кращі, але я вдома закачав дуже сильно плечевий пояс, груди. А в штангістів категорично заборонено закачувати грудні м’язи, бо не йде ривок, поштовх. Штангу піднімав за рахунок сили. Техніки в мене не було. А у важкій атлетиці треба бути дуже технічним, гнучким. Мені бракували гнучкості. Щоправда серед кадетів, завдяки своїй силі, я таки став чемпіоном України з важкої атлетики. Базові вправи в мене були сильні – присідання, тяга, жим… Мені порадили піти в пауерліфтинг, де потрібна не вибухова сила, а максимальна. Познайомили з Ігорем Бубеном, який одним із перших у Львові почав розвивати пауерліфтинг. Разом з покійним Юрієм Заболотним і Ярославом Чалою.

- Пригадай свої перші змагання з пауерліфтингу.

- Це була обласна спартакіада. Показав результат на рівні кандидата в майстри. А через кілька місяців на чемпіонаті України зразу виконав норму майстра спорту міжнародного класу. Це було в Одесі у 1999 році. Тоді остаточно зрозумів, що пауерліфтинг – це моє. У 2000 році потрапив у дорослу збірну України, за яку виступаю до сих пір.

- В харчуванні наголос, мабуть, на м’ясних стравах. Скільки щодня м’яса з’їдаєш і яке?

- Я не перебираю – яке є, таке їм. На харчуванні не зациклююсь, як культуристи. Коли є бажання – поїв, нема – не їм.

- Ти вже досягнув у пауерліфтингу всього, чого тільки можна. Чи маєш ще якісь цілі?

- Потрапити на Всесвітні ігри і добре там виступити. Це другі за масштабністю і престижністю змагання після Олімпійських ігор.

- Нині популярні змагання стронгменів. Не збираєшся спробувати там свої сили?

- Ні, бо мені зріст не дозволяє там виступати. Там всі хлопці високі. З моїм зростом там немає що робити.

- В тебе досить рідкісне прізвище. Знаєш його походження?

- Ні.

- А в твоєму селі є ще Фрейдуни?

- Так, багато. В нас половина села – Фрейдуни.

- Якось ти казав, що любив трактори ремонтувати. Зараз знайшов би причину поломки, поремонтував би трактор?

- Звичайно! В іномарці б не знайшов причину поломки, а в тракторі все просто. Поремонтував би без проблем. Як був малий, щодня на тракторі їздив. Любив дуже цю справу.

- Розкажи про свою сім’ю.

- Дружина Галина – домогосподиня. Виховуємо двох дітей. Арсену вже 10 років, ходить в четвертий клас, вже займається дзюдо. А донечці Людмилі 5 років, вона в садок ходить.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: