Skate Canada International 2017. Частина 1 (Чоловіче одиночне катання)

02 листопада 09:07
Переглядів: 187
фігурне катання

Стаття розміщена в рамках блогу : Крижане мереживо

Минулої неділі завершився другий етап серії Гран-Прі з фігурного катання - Skate Canada International 2017, що цьогоріч відбувався у місті Реджайна, Канада. У чоловічому турнірі переможцем став Шома Уно з Японії.


 

Джейсон Браун, Шома Уно, Олександр Самарін

Як і на попередньому етапі Гран-Прі Rostelecom Cup, у Канаді турнір чоловіків-одиночників виглядав цікаво ще на етапі перегляду списку учасників. Улюбленець місцевої публіки, триразовий чемпіон світу, дворазовий срібний призер Олімпійських Ігор Патрік Чан, срібний призер останнього чемпіонат світу, кількаразовий призер Фіналів Гран-Прі Шома Уно, національний чемпіон США 2015 року, бронзовий призер Олімпійських Ігор у команді Джейсон Браун, переможець Чемпіонату чотирьох континентів 2014 року Такахіко Мура, фігуристи першої десяти чемпіонату Європи - бельгієць Йорік Хендрікс, чех Міхал Бжезіна, росіянин Олександр Самарін, Пол Фентц з Німеччини, два молодих канадських фігуристи - Кіган Мессінг та Ніколас Надю, надія Південної Кореї шістнадцятирічний Джун Хван Ча та представник Австралії Брендан Керрі.

 

Шома Уно

Першим після обох програм - короткої та довільної, а також у підсумку став фігурист з Японії Шома Уно. У короткій програмі під Концерт № 4 фа мінор «Зима» Антоніо Вівальді атлет успішно виконав стрибковий контент: четверний фліп, а також каскад “четверний тулуп - подвійний тулуп”, потрійний аксель - у другій половині програми, що підвищує базову вартість елементів. Всі обертання зараховано найвищим, четвертим, рівнем складності, доріжку кроків оцінено третім рівнем.

У довільній програмі Уно катався під музику з опери “Турандот” Джакомо Пуччіні, програма не є новою, із нею атлет вже змагався у сезоні 2015/2016. Щоправда, тепер технічний контент японця став ще серйознішим, а саме катання виразнішим та більш атлетичним. У довільній програмі не вдалося уникнути помилок, зокрема, дотик рукою льоду після потрійного рітбергера, у другій половині програми четверний фліп не було докручено, а з четверного тулупа Уно впав. Ще два четверних стрибки - лутц та тулуп у каскаді були виконані без помилок.

У порівнянні з минулим сезоном, Шома Уно ускладнив технічну складову програм. Як і минулого року, у довільній програмі він виконує чотири стрибки у чотири у оберти, проте якщо минулого року два з них були у другій половині програми, то цього сезону - три. Шома Уно спортсмен не з категорії фактурних, його зріст всього 159 см, проте стиль катання є доволі атлетичним, і та ефектна, доволі потужна, музика, що супроводжує його програми, лише підкреслює атлетизм катання та емоційність спортсмена, при цьому немає відчуття, що фігурист “губиться” у музиці. У кінці минулого сезону Шома Уно виборов срібло чемпіонату світу, наразі відчувається ще певна “невкатанність” програм та певна непевність у виконанні надскладного планованого технічного компоненту, проте сезон по суті тільки розпочинається, і вже очевидно, що у лютому Шома Уно буде одним із тих, хто претендуватиме на медалі Олімпійських ігор, в тому числі, на золото.

 

Джейсон Браун

Другим у підсумку став спортсмен зі Сполучених Штатів Америки Джейсон Браун (після короткої - третій, другий - після довільної). У короткій програмі під саундтрек з фільму “Гамільтон” Браун допустився помилки на виході з потрійного акселя, потрійний лутц та каскад “потрійний фліп - потрійний тулуп” було виконано чисто. з нестрибкових елементів все, крім одного обертання, - четвертого рівня.

Спортсмен зі США - один з трьох, хто на цьому турнірі не планував у короткій програмі стрибків у чотири оберти( як і Йорік Хендрікс з Бельгії та Джун Хван Ча з Республіки Корея), спроба четверного тулупу була у довільній програмі під музику Густава Холста “The Planets”, проте стрибок був не докручений та з падінням. З технічого браку у довільній програмі також недокрут на потрійному акселі, що призвело до пониження оцінки за елемент на 0,86 бала,  нечітке ребро при заході на потрійний лутц у комбінації з ойлером і потрійним сальховом та непланований одинарний рітбергер. Все інше було виконано чисто, на хороший плюс за виконання. Всі нестрибкові елементи - на четвертий рівень.

У технічному арсеналі Джейсона Брауна немає надскладних багатообертових стрибків, але за рахунок грамотного компонування технічних елементів у хронометражі програми та високих нестрибкових навичок судді, як правило, достатньо високо оцінюють американця. Також варто відзначити, що безперечно сильною стороною цього фігуриста є компоненти програми, хореографічна підготовка та артистична манера катання. Якщо поглянути на оцінки за довільну програму, то Шома Уно Джейсон Браун програв більше двадцяти балів технікою, а оцінка за компоненти програми (навички катання, переходи між елементами, представлення програми, композиція програми, інтерпретація музики) - майже однакова. Властиво, оцінку за техніку у довільній програмі Браун отримав також меншу, як Олександр Самарін з Росії.

 

Олександр Самарін

Самарін після короткої програми був четвертим, а у підсумку став третім. Коротку програму фігурист виконував під кавер на Місячну сонату Бетховена “I'm No Angel” у виконанні Ера,  успішно вдався каскад “четверний лутц - потрійний тулуп”, жорстке приземлення на четверному тулупі призвело до пониження оцінки на 0,43 бала, а потрійний аксель у другій половині програми Олександр не докрутив та підставив під час виходу зі стрибка другу ногу, що спричинило пониження оцінки цього елементу на 2 бали.

 

У довільній програмі під добірку рок-композицій росіянин чисто виконав два стрибки у чотири оберти, п’ять стрибкових елементів розміщено у другій половині програми, з яких потрійний аксель у каскаді було виконано з помилкою - жорсткий вихід та підставлено другу ногу, подвійний аксель теж з помилкою на виході.

Загалом, судячи з суддівського протоколу, навіть чисто виконані стрибкові елементи у Самаріна не отримували  високих балів саме за виконання, особливо у порівнянні з двома попередніми фігуристами, що можна пояснити доволі скупою хореографічною базою спортсмена та простотою програми, що стосується переходів від одного стрибка до іншого.  Кидається в очі, що корпус під час програм є майже не працюючим, а робота рук - доволі незграбна. Жоден нестрибковий елемент не оцінений четвертим, найвищим, рівнем складності у довільній програмі. Саме катання залишає відчуття важкості, що лише підкреслює обрана музика, відповідно оцінки за компоненти програми не є високими. Але, судячи з минулого сезону, від турніру до турніру росіянин набиратиме стабільність, і є дуже ймовірним претендентом на участі у Олімпіаді в лютому 2018 року. Особливо, зважаючи, що виступає він за ЦСК, клуб, що відомий своїм потужним лобізмом.

 

Патрік Чан

Четвертим у підсумку став триразовий чемпіон світу канадець Патрік Чан, який після короткої був другим, але після довільної - лише сьомим, і не зміг залишитися на подіумі. Чан відомий своїм неймовірно якісним катанням, легким, музичним та чистим.

Після Олімпіади в Сочі фігурист робив перерву на рік, потім знову відновив змагальну кар’єру, надалі продовжує приносити неймовірне задоволення любителям  та любителькам фігурного катання своєю філігранною роботою ніг у ковзанах, проте конкурувати із надскладними стрибковими контентами інших чоловіків-одиночників йому складно, крім того, останнім часом все більше технічного браку під час виконання. Зараз важко передбачити, у якій формі Патрік Чан поїде на Олімпійські Ігри, як розгортатимуться події, чи вдасться йому боротися за медаль, але його катання - завжди при ньому, хоча і програми поточного сезону (коротка під композицію “Dust in the Wind” у виконанні Канзас, довільна - під  “Hallelujah” Леонардо Коена  у виконанні Джефа Баклі), на мій погляд, не найкращі, що були у нього, і не завжди добре розкривають увесь потенціал спортсмена.

 

Міхал Бжезіна

Однозначно приємним здивуванням турніру чоловіків став Міхал Бжезіна з Чехії, який хоч і не увійшов до трійки призерів, ставши шостим, проте продемонстрував якісне та впевнене катання в обох програмах.

Чеський фігурист близько семи років тому вважався чи не найталановитішим та найперспективнішим європейським фігуристом свого покоління, проте з часом так і не зміг розвинути свого потенціал, і найвищий його результат - це бронза Чемпіонату Європи 2013 року.

На п’ятому місці - бельгієць Йорік Хендрікс, сьоме та восьме місця -  за канадцями Ніколасом  Надю та Кіганом Мессінгом, Джун Хван Ча з Кореї став дев’ятим, Пол Фентц з Німеччини - десятим, австралієць Брендан Керрі - одинадцятий, а японець Такахіко Мура - дванадцятий. 

Автор: Дарина Заржицька
Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах:
Дізнавайтесь про новини спорту в Галичині першими | Закрити