24 грудня 10:21
Переглядів: 3344

Сини Івана Франка – перші українські фахівці руханки і змагу

Не пора!

Не пора, не пора, не пора

Москалеви й ляхови служить!

Довершилась Україні кривда стара –

Нам пора для України жить!

Не пора, не пора, не пора

За невигласків лить свою кров

І любити царя, що наш люд обдира, –

Для України наша любов!

Не пора, не пора, не пора

В рідну хату вносити роздор!

Най пропаде незгоди проклята мара!

Під Украйни єднаймось прапор!

Бо пора це великая єсть:

У завзятій, важкій боротьбі

Ми поляжем, щоб волю і славу і честь,

Рідний краю, здобути тобі

2016-й рік – знаковий для України, а для Галичини ще більше. Цього року літературознавці та мовознавці відзначали 160 роковини від народження Івана Франка. «Каменяр» залишив по собі людству тисячі своїх творів. Додатково родина Франків привела на світ Божий трьох синів. Андрій, Тарас і Петро належали до українського тіловиховного товариства «Сокіл-Батько». Двоє останніх стали активними поширювачами ідей професора Боберського серед українців, які горнулися до спорту.

Життєвий і творчий шлях Івана Франка і його родини, здавалося добре вивчений, але недаремно розумні кажуть» «Досконалість не має меж». Тепер на передовій опинився спорт, якому симпатизувала родина Франків. Захоплення, яким розпочалося у Львівській Академічній гімназії.

У четвер 22 грудня відбулася урочиста Академія з нагоди відзначення роковин від народження Івана Франка. Захід організовано кафедрою олімпійської освіти ЛДУФК спільно з Комісією тіловиховання і спорту ім.І.Боберського Наукового товариства імені Шевченка та Львівським обласним будинком учителя проведено в Актовій салі головного корпусу Львівського державного університету фізичної культури ім.І.Боберського за адресою – вул. Костюшка, 11.

На чільному місці зустрічі з історичним екскурсом до родини Каменяра були два його сини Тарас і Петро, які мали безпосереднє відношення до становлення тіловиховної культури і спорту в Галичині. Обидва стояли в одному ряді з І.Боберським, О.Тисовським, С.Гайдучком та іншими ентузіастами.

Петро 1906 року був обраний головою львівського УСК, а через 5 років обоє братів стали засновниками, унікального на той час, СТ «Україна». Тарас і Петро випустили у друк чимало фахової спортивної літератури, яка у даний час перечитується, завдяки чому пізнається той непростий період у діяльності українських товариств.

Зустріч розпочалася із співу вірша, написаного І.Франком 1880 року. Опісля виступила Наталя Тихолоз (кандидат філологічних наук, доцент кафедри української преси Львівського національного університету ім.І.Франка, старший науковий співробітник Інституту І.Франка НАН України) прочитала доповідь «Від батька генерації до батька нації: Місія Івана Франка у минулому та сьогоденні».

Ярослав Тимчак (кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент, завідувач кафедри олімпійської освіти ЛДУФК ім.І.Боберського, голова Комісії тіловиховання і спорту ім.І.Боберського Наукового товариства ім.Т.Шевченка) у своєму виступі розповів слухачам про діяльність синів Франків на ниві спортового тіловиховання «Петро і Тарас Франки – перші українські фахівці тіловиховання».

Андрій Сова (кандидат історичних наук, доцент кафедри олімпійської освіти ЛДУФК ім.І.Боберського, секретар Комісії тіловиховання і спорту ім.І.Боберського Наукового товариства ім.Т.Шевченка, поділився своєю цікавою працею «Іван Франко та Іван Боберський: відзначення українським сокільством 40-літньої творчої праці Великого Сина України».

Не менш захоплюючою була розповідь з родинних споминів Петра Галущака (правнука І.Франка). До того ж пан Галущак, окрім виступу привіз на всенародний огляд спортивний інвентар, яким користувались батько і сини Франки.

Богдан Тихолоз (український літературознавець, франкознавець; публіцист, блоґер, співавтор науково-просвітницького інтернет-проекту Франко:наживо. Підвів підсумок даного заходу «Тут, у спортивному залі, мені довелося почути про родину Франків значно більше, як було відомо. Хочеться вірити, що спільними зусиллями ми гідно завершуємо рік Франка».

Було що послухати і що побачити.

1

Автор: Олександр Паук
За матеріалами: Галичина спортивна