27 червня 10:32
Переглядів: 1280

Влад Мазур: "Не задоволений "сріблом" Словаччини, бо я максималіст"

Українських легіонерів у європейських країнах не так уже й багато, а тих що посідають призові місця у чемпіонатах із своїми командами ще менше. Один із них – це Влад Мазур, який здобув срібні медалі чемпіонату Словаччини з футзалу у складі "Слов-Матіка".

- Насамперед, розкажи про фінальний двобій чемпіонату. Чому програли (фінальна серії завершилась 2:3), хто був фаворитом двобою?

- Ми були фаворитами фіналу. Усі матчі були високого рівня. Втім, "Пінерола" також має хорошу команду. Усім у Словаччині уже надоїло, що "Слов-Матік" виграє кожного року титул (команда виграла 10 із 11 останніх чемпіонатів, - В.К.) і цього року робили все для того, щоб цей чемпіонат виграв хтось інший. На кожному фінальному матчі я відчував, що ми грали на виїзді. У нас з "Пінеролою" один зал, де приймають і вони, і ми.

- Розкажи як потрапив у команду, яка не раз була чемпіоном Словаччини, "Слов-Матік"?

- Одного разу уже відповідав на таке запитання у інтерв'ю. Після СК "Енергія" я поїхав грати великий футбол до Словаччини. Мої одноклубники з МФК "Вранов" покликали мене зіграти за одну з команд в аматорському турнірі Delfin cup, там я отримав нагороду,як найкращий гравець і мене запросили у команду з першої ліги FK Troligabus Prešov. З ними ми вийшли у фінал чотирьох Кубка Словаччини і у фіналі грали з "Слов Матіком", нажаль програли (8:13, - В.К.)Я не мав змоги зіграти, бо мав останній тур за "Вранов". Там мене побачили гравці і тренери "Слов Матіка"."Troligabus" вийшли у вищу лігу, але, нажаль,через фінансові проблеми команди не стало.

- То ти ще й срібний призер кубка Словаччини?

- Як я вже й казав, у фіналі я не грав. Але я грав до цього у кубкових матчах і був у заявці на фінал.

- Як ти для себе оціниш, срібні нагороди чемпіонату – це успіх?

- Не задоволений "сріблом" Словаччини, бо я максималіст. Хотів виграти "золото" з командою, яка всередині як сім'я.

- У "Слов-Матіку" тренер довіряв тобі, чи потрапляв ти у основний склад?

- Тренер вірив у мене і це дуже важливо. Я прийшов у команду наприкінці сезону перед плей-оф. Не зіграв багато матчів і багато часу був травмований. Через травму пропустив дві контрольні гри у Празі, в якій награвались четвірки та дві півфінальні зустрічі з Прешовом. Відновився тільки на фінал, але в першій грі тренер боявся мене випускати і я не грав. Але все ж зміг відзначитись двома гольовими передачами у одній із півфінальних, і у одній із фінальних ігор. Найгірше у житті спортсмена це травми. Вони у цьому році мені сильно заважають.

- Також знаю ти грав і у другій команді.

- Так, я паралельно виступав за Слов-Матік Б, який грає на лігу нижче. Команда посіла перше місце за підсумками плей-оф. Я встиг зіграти 7 ігор, у яких забив 13 голів.

- Які плани на майбутнє після завершення сезону у Словаччині. Залишаєшся в команді чи ні?

- Не знаю ще, що буде. У клубі актуальна проблема зі спонсорами, але я б хотів залишитись у такій команді.

- Як загалом тобі Словаччина, встиг роздивитись цікавинки країни?

- Братислава досить красиве місто, але Львів для мене найкращий. У кожного львів'янина трошки інший менталітет, проте зараз я вже розумію багато речей тут.

- Кілька слів про твою кар'єру, де починав грати, і як тебе доля занесла до Словаччини?

- Починав грати у ДЮСШ "Сокіл", потім була "Покрова" Львів, багато аматорських команд. Перша професійна команда – ФК "Львів", далі були аматорські команди з дуже кваліфікованими виконавцями, які грали і вищій лізі України і отримували титули. Потім після року в львівській "Енергії", яка стала для мене першою професійною командою у футзалі, я переїхав у Словаччину.

- Які ставиш перед собою цілі у футболі і футзалі?В якому спорті, передусім, себе бачиш у майбутньому?

- Я працюю над собою і ставлю кожного разу максимальні цілі. Для мене важливо, яким бачать мене тренери, які зі мною працюють.

- Ти пограв у львівській Енергії, яка ставала призером чемпіонату України, тепер став віце-чемпіоном Словаччини. Що вважаєш потрібно зробити, щоб тебе побачив тренерський штаб нашої збірної з футзалу?

- Я дуже радий, що грав у "Енергії" і зараз мої колишні одноклубники стали чемпіонами України. Обов'язково по приїзду додому відсвяткую з ними титул.

Був би дуже радий, якщо б мене викликали до збірної. Я був підопічним Косенка і, думаю, що він бачив мене перспективним, якщо я підписав контракт з "Енергією". Шкода, що не мав більше шансів довести свою кваліфікацію, але я вдячний "Енергії", яка багато мене навчила. Я й далі навчаюсь і розвиваюсь, не хочу зупинятись ні на секунду, а рости, рости і рости. Вірю в те, що моя гра буде достойна виступів за збірну.

Автор: Володимир Крупчук