18-річний львів’янин увірвався у шахову еліту.
Останні три тижні прихильники шахів були прикуті до екранів комп’ютеимі он-лайн за перипетіями боротьби на чоловічому Кубку світу ФІДЕ в російському Ханти-Мансійську. 128 шахістів з усіх континентів приїхали туди кожний по своє. Ті, що не мали шансів на перемогу, – по бодай невеликий гонорар, який обіцяли кожному учаснику. Гросмейстери з рейтингом понад 2700 розраховували, що зуміють себе проявити і зайти на Кубку світу якнайдалі. А були й такі, що мріяли зіграти в свою силу, бо серйозно готувалися, і готові були створити при цьому несподіванку. До таких належав і 18-річний львівський гросмейстер Ярослав Жеребух (рейтинг 2590), що одержав стартовий номер 94.
У першому раунді Ярослав мав за суперника відомого українського шахіста Павла Ельянова (стартовий номер 35, рейтинг 2697), багаторічного члена збірної України, переможця й призера Всесвітніх шахових олімпіад та чемпіонатів світу. Стартові партії завжди даються нелегко – і молодим, і досвідченим. Ярослав витримав і природне хвилювання (перший виступ на такому турнірі!), і чималий натиск титулованішого суперника. Перші дві партії закінчилися внічию, тож довелося грати у пришвидшені шахи (по 25 хвилин на партію). Жеребух здивував конкурента активною манерою гри. Львів’янин не хотів тільки боронитися, а запропонував Павлові шукати шанси, ризикуючи результатом. Як наслідок, Жеребух перехопив ініціативу, і раптом суперник побачив, що через хід… одержує мат! Гросмейстери до такого не допускають, тож Ельянов змушений був визнати свою поразку.
У другому раунді за шахівницю сіли Жеребух та аргентинець Рубен Фельгаєр. Кожен виграв по партії, а в «рапіді» (швидких шахах) львів’янин знову заграв у властивій собі манері. Двічі перед загрозою мату аргентинець змушений був визнати поразку.
Нарешті, у третьому раунді, молодий сміливець потрапив на одного з фаворитів змагань – азербайджанець Шахріяр Мамедьяров мав стартовий номер 3 (рейтинг 2765) і плекав надії на високий результат у турнірі. Жеребух нарешті відчув на собі справжній тиск одного з найсильніших гросмейстерів світу, але зумів вистояти і закінчив дві партії унічию. А потім прийшли швидкі шахи, де дебютант Кубка світу ще не знав поразок. Проявив він свою майстерність та витримку і тут – виграв першу партію і не дав супернику жодних шансів у другій. Оце вже була справжня бомба! № 94 обіграв № 3! На турнірі залишилися тільки 16 шахістів – і серед них наш Славко.
Четвертий раунд став для Жеребуха останнім, хоча, як він зізнався, так собі сподобав перемагати, що хотів обіграти і чеха Давида Навару (№ 14, 2722). Але той, очевидно, зрозумів, що з тим хлопчиком не можна легковажити. Чех грав дуже спокійно, без жодних експериментів, і не дав Жеребуху «махати шаблею» далі. І все ж результат Ярослава справді видатний.
– Ярославе, чи очікували, що так далеко зайдете на Кубку світу?
– Коли познайомився зі сіткою змагань і побачив суперників, яких мав би обігрувати, – Ельянов, Малахов, Мамедьяров, – захотів пройти бодай одного. В ході турніру зрозумів, що добре підготовлений і можу позмагатися. Три тури для такого дебютанта, як я, – непоганий результат.
– Хіба не хвилювалися?
– Звичайно, мав певний «мандраж» перед таким турніром. Дуже не хотів програвати першу партію. А потім зрозумів, що готовий поборотися. Головне, не переживати, що десь не так зіграв, що ніби міг краще. Не брав таке до голови – кожну партію грав без споглядання назад. До поразок треба ставитися спокійно. Програти може кожен. Треба робити правильні висновки з тих поразок. Вважаю, кожна поразка – це шлях до наступної перемоги.
– Вам у липні минуло 18 років. Скільки з них ви у шахах?
– У сім років прийшов до Ірини Олександрівни Бібо, потім до першого розряду мене довів Віктор Петрович Щербаков. А 2003 року мене під свою опіку взяв Володимир Грабінський, який за останні роки випустив у Львові цілу групу гросмейстерів. 2009 року, у16, це високе шахове звання підкорив і я.
– Минулого року ви закінчили загальноосвітню школу №70. Маючи середній бал з предметів, які здавали на ЗНО, від 181 до 190, нікуди не пішли вчитися. Це обдуманий крок?
– Спочатку я хотів вступити у Харківську юридичну академію, де вчаться кілька колег-шахістів, але передумав. Вирішив присвятити цей рік шахам. Тепер бачу, що зробив правильно – шаховий сезон вдався. Знаєте, до кожної справи треба ставитися з повною увагою. Вчитися обов’язково піду, мабуть, в один із львівських університетів, мої оцінки дозволять вступити. Але тепер я став трохи старшим і більше розумію, що мені варто робити. Шахи для мене стали дуже важливою частиною життя.