Львів. Коли «Соколи» грають у футбол
Пропонуємо нашим читачам зазирнути у минуле львівського футболу, очима німецьких журналістів, які представляють видання "Dialog".
Східно-галицький Львів вважається колискою польського футболу. Адже це тут 1894 року відбувся перший матч копаного м’яча між двома польськими містами, а в 1920-28х рр. легендарний клуб «Поґонь» вважався мірилом всього того модного, чим пишався польський футбол. В додатку, на зламі 30-40-х років саме на львівській землі вчився копати м’яча легендарний польський тренер Казім’єж Ґурскі.
До війни місто Лева було мультикультурним осередком для багатьох народів. Тому етнічна різноманітність Львова знайшла чудовий відбиток і у футболі початків ХХ століття, коли утворювались клуби, які ділили національні межі.
«Разом творимо майбутнє», - це гасло, під яким проходить в червні 2012 у Польщі та в Україні чемпіонат Європи з футболу. У західноукраїнському Львові розіграно три матчі групової фази, у тому числі два поєдинки провела Німеччина. Мабуть, жодне інше місто краще не віддзеркалює тієї спільної польсько-української історії (футболу), як Львів на польсько-українському кордоні з такою багатою історією.
Звідкіля появився у Львові футбол?
Львів – наприкінці XX століття був столицею коронованого краю Галичина і Лодомерія - провінції Австро-угорської монархії. Це багатокультурне і багатомовне місто. Барвиста пляма на сході Європи, мала філія великого світу, яким захоплювався австрійський письменник Йозеф Рот (уродженець міста Броди – О.П.). Кожен другий житель - поляк, понад одна четверта - євреї, неціла одна п’ята частина - українці. Східно-галицький Львів у той час являється центром польської культури, але й колискою українського народу. Однак, починаючи з третього поділу поміж Пруссією, Росією та Австрією з 1795 р. Польща перестала існувати на географічній мапі. Український національний рух формувався щойно у другій половині 19-го століття.
У XIX столітті в Європі набрав розвитку націоналізм. Завдяки ліберальній австрійській політиці у прагненні поляків до свого національного самовиявлення в Галичині народи могли краще розвиватися, аніж на інших загарбницьких територіях. Істотною функцією у прямуванні до того, аби ніхто інший не мав права до керування нацією та збереження її незалежності, започатковували руханково-гімнастичні товариства «Сокул», котрі масово поширювались поміж усіма слов’янськими народами, позбавлених власної держави.
1867 р. у Львові засновано перше польське Товариство «Сокул», яке від 1880 р. динамічно розвивалось. Метою цього товариства було підвищення фізичної справності серед молодих поляків, а одночасно виховання їх у дусі національного патріотизму. За дорученням міста львівський «Сокул» організовував у школах уроки гімнастики та руханки. Щойно 1894 р. утворено українське спортивне товариство «Сокіл-Батько», відповідник польського «Сокула-Батьківщини «Мацєж – О.П.».
Піонером львівського футболу став професор Едмунд Ценар (1856-1913), викладач Львівської вчительської Семінарії. Цей ентузіаст, член львівського «Сокула» 1891 р. опублікував книгу про «Гімнастичні ігри шкільної молоді», в котрій вперше переклав з англійської на польську мову основні правила футболу. Роком пізніше, з подорожі по Англії, привіз до Львова перший шкіряний м’яч.
Першочергово 1892 року на І Злеті польського «Сокула» декілька викладачів місцевих гімназій мали намір публічно показати населенню гру в футбол. Проте з невідомих причин цього не сталося.
Приблизно у цей час Генрик Йордан (1842-1907), краківський лікар і професор Яґеллонського університету, привіз м’яч зі своєї подорожі по Німеччині та Великобританії до західної Галичини і ангажувався в Кракові у справи фізичного та національно-патріотичного виховання молодих поляків.
Громадська прем’єра футбольного матчу врешті-решт відбулась у Львові 1894 р. під час ІІ Злету польського «Сокула»: теплого суботнього дня 14 липня о 17:00 команди «Сокула» зі Львова і Кракова, за присутності майже десяти тисячної глядацької аудиторії, розпочали футбольний поєдинок на майданчику, що знаходився на території львівського Стрийського паркy. Як інформували учасники, матч був хаотичним. Ні глядачі, ні гравці не розуміли правил гри. Футболісти знали тільки одне: м’яч необхідно переправити між двома стійками з прапорцями, що знаходились на стороні суперника. Боротьба за м’яч була завзятою. Після шести хвилин біготні Влодзім’єж Хoмiцкі – не виключено, що перебуваючи в офсайді, забив гол. 1-0 на користь господарів. Після цього першу показову гру в футбол завершено. Футболісти уступили змагальний майданчик гімнастам, які демонстрували громадськості свої колективні вправи. Суддя Зиґмунт Виробек, який походив з Кракова і його колеги даремно протестували.
Невдовзі на сайті "Галичина спортивна" буде опубліковано ще декілька статей по цій темі.
Maртін Бранд, політолог, журналіст, мешкає в Берліні.
Рoбeрт Кaлiмуллiн, журналіст і публіцист, мешкає в Берліні.
На українську переклав Олександр Паук.