футболісти сонячного Закарпаття, завжди щедро обдаровували спортивний львів своїми вихованцями. Одним з таких новобранців був лівий крайній нападник Окружного Будинку Офіцерів - Ернест Ціцей середини 50-х років.
У повсякденному житті Ернест завжди дисциплінований та елегантний. На футбольних полях Ціцей відзначався швидкісними рейдами на ворота суперника і невідпорними ударами. А варто згадати, що бездоганно діяв і правою, і своєю коронною, лівою ногою. Вміло грав головою. Не зважаючи на свої скромні фізичні дані був витривалим і непоступливим гравцем. У грі не визнавав жодних авторитетів. Його кінцевою метою було скерування м’яча у сітку воріт суперника. Був тактично грамотний і товариський.
Однак, як подавалось у армійському рапорті за 1956 року: «Ціцей через відсутність достатніх фізичних даних уникав силової боротьби, а будучи капітаном команди не завжди справлявся із покладеними на нього обов’язками. Через пониження своїх бомбардирських досягнень втратив довіру у партнерів і капітанську пов’язку».
Що ж, наклепи були і, на жаль, залишаються складовою частиною нашого життя. Проте вісімдесятирічний ювіляр усі нетактовні інформації давно викинув з пам’яті. Бо, як каже: на образи шкода життя. Натомість з любов’ю і сентиментом згадав свою львівську кар’єру футболіста і місто Лева з його неповторними парками і будинками.
Ціцей - один з небагатьох футболістів, який ніколи, при зустрічі чи телефонній розмові, не забуває передати вітання львів’янам. Були вони й сьогодні. А це вже признак його високого духовного надбання. Адже не кожного стати навіть на такий жест пошани для тих, хто на твою адресу аплодував.
Олександр Філяєв, не менш яскрава футбольна зірка, згадуючи славне минуле сказав: «На таких футболістах, як Ціцей тримався і міцнів львівський футбол. Ернест був і залишається однією з найяскравіших спортсменів, які виступали у Львові».
Принагідно Ернест «прихопив», з нашого королівського міста, прекрасну львів’янку Аліцію, з якою спільно продовжують йти життєвою дорогою.
Повернувшись на рідне Закарпаття, залишився вірним грі мільйонів. Бо від футболу його ніхто не міг відлучити. Футбол на все життя!
Наша довідка.
Ціцей Аршот (Ернест) Ладіславович (Васильович). 23.09.1932 р. м.Мукачеве. Зріст/вага 170/58. Вихованець мукачівського футболу. Перші тренери - Сабо Карло, Цімерман Поті. Нападник. Виступав за: ГБО (Ст-в) 1951/53 (кфк); «Іскра» (Му) 1952/53 (?/відомо 1 кфк чС); ОБО (Л) 1954/56 (71/21 чС), (4/3 кС), капітан команди; «Спартак» (Уж) 1957/59 (87/18 чС), (3/0 кС); «Полісся» (Жи) 1960/63 (105/14 чС), (5/1 кС). По завершенні кар’єри футболіста 11 років трудився на посту тренера команди «Керамплитка».
Колектив «Галичини спортивної» вітає Вас, шановний Ернесте Васильовичу, з такою поважною життєвою подією! Бажаємо Вам міцного здоров’я та зичимо невичерпної енергії, радості від гри мільйонів і щастя в особистому житті. А повага до Львова нехай ніколи не згасає у Вашому серці. Ми вдячні Вам за Ваш внесок у популяризацію львівського футболу та за все, що Ви на його благо.