27 вересня у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької відбулась урочиста Академія з нагоди 70-ліття Львівського державного університету фізичної культури ім. Івана Боберського. Фізкультурники отримали своє свято і розміняли сьомий десяток. Було свято з піснею і показовими виступами. З вступним словом виступив професор Євген Приступа, який цього разу більше був зайнятий прийомам пам’ятних грамот, які передавали очільнику вузу …посередники перших осіб, починаючи із кабінетів Львівської мерії, завершуючи, - столичними. Якось не гарно, що на День народження до ювіляри не поспішили люди, які поставлені чи обрані народом і для такої місії. Прикро, коли влада ігнорує поважні заходи. Адже інфіз з року в рік займається вихованням і розвитком фізичної культури на найвищому рівні. Це така ж шанована і поважна Alma Mater, як славний університет імені Франка чи Політехніка. Та, як показала подія, окрім Голови обласної державної адміністрації Олега Синютки на головній сцені ніхто з «перших» так не появився. Розумію, Київ зайнятий важливішими буденними справами. А те, що в Галичині святкують проігнорували. Шкода, що представники української влади продовжують сприймати усе національне байдуже, а навіть у …штики.
Львівський державний інститут фізичної культури сягає свого коріння дати 7 травня 1946 року, коли було проголошення про створення вузу для фізкультурників. Його завдання: підготовка висококваліфікованих кадрів, науковий розвиток сфери фізичного виховання і спорту та науково-методична допомога фізкультурно-спортивним організаціям.
В перші роки працював лише педагогічний факультет. Це 15 кафедр і 150 студентів. Щоправда вуз фізкультурників наскрізь був просякнутий більшовицьким духом, який вичавлював з українців не тільки історичну пам'ять, але й національний дух. Проте вуз розвивався, а його випускники йшли у люди, прославляли Львів і поширювали фізичну культуру в масах. Щоправда держава дбала про таку популяризацію на всіх можливих підприємствах, вузах і школах. Зростала молодь, а з нею і …міцніла держава. Принаймні такі були радянські гасла. Варті уваги золоті нагороди Чукаріна, Тер-Ованесяна, Ледньова і Макуца.
В інституті-університеті з 1985 року запрацювала аспірантура, а з 2002 - спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських та докторських (2012) дисертацій за усіма галузевими спеціальностями.
Із проголошенням 1991 року Самостійності України ЛДІФК з трудом, але все ж, перейшов на нові рейки викладання і навчання. Факультети розширювались, а з потребою часу поставали нові. Зокрема, фізичної реабілітації та оздоровчої фізичної культури.
Під час святкування 60-річчя ЛДІФК розпорядженням Кабінету Міністрів України від З серпня 2006 р. проголошено «Про утворення Львівського державного університету фізичної культури». Тоді й обрано європейський план розвитку і національний за духом курс. Університет готує фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня: бакалавр, спеціаліст, маґістр з фізичного виховання спорту, здоров'я людини та за спеціальностями: фізичне виховання, фізична реабілітація, олімпійський та професійний спорт, фітнес і рекреація, а також проводить перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців.
За час свого існування Львівський державний університет фізичної культури підготував понад 20 тисяч фахівців. Серед його випускників – сотні Заслужених тренерів і тисячі майстрів спорту. Є й олімпійські, світові, континентальні чемпіони. Львівські інфізівці здобували найвищі нагороди на теренах СРСР і продовжують завойовувати їх в Україні.
В роки Самостійної України славу львівського спорту поширювали на міжнародних аренах Олександр Петрів, Олександр Усик, Яна Шемякіна, Олена Підгрушна, Анна і Марія Музичуки, Андрій Котельник і багато інших.
Були на святі й футболісти. Зокрема, Валентин Ходукін, який зазначив «Коли інфізу минуло 11 років, я розпочав у ньому навчання». 78-річний Йосип Фалес, найвідоміший серед інфізівців футболіст, додав, «А мій досвід упродовж багатьох десятиріч помічний для молоді». Мав про що згадати й Ростислав Поточняк, володар кубка СРСР, Мирон Маркевич Заслужений тренер України та значно молодші карпатці Андрій Василитчук, Роман Деркач, Роман Марич та Любомир Вовчук, а також провідні наставникам кафедри спортивних ігор – Олег Колобич, Богдан Хоркавий і Андрій Дулібський.
Львівський державний університет фізичної культури один із провідних наукових центрів у царині фізичної культури. Широко відомими є імена науковців інституту: історика Валентина Мороза, політолога Олега Гриніва, математика Ігоря Огірка, теоретика спорту Михайла Линця, засновника боксерської наукової школи, відомого спелеолога Мирона Савчина, творця Львівської школи фехтування Вадима Андрієвського та інших.
24 травня 2011 року вчена рада Львівського державного університету фізичної культури на підставі Статуту прийняла рішення про запровадження Почесної відзнаки ЛДУФК імені професора Івана Боберського, а на нагороду можуть претендувати фахівці, які своїм трудом спричинились до вагомих праць у спортивній ділянці. Нагороду заснували з ініціативи наставника молоді і завідувача кафедри олімпійської освіти Ярослава Тимчака. Приурочили її до 100-літнього ювілею від дня заснування СТ «Україна», а також з нагоди 65-ліття ЛДУФК і 20-ї річниці Незалежності України.
Тепер маємо медаль, а від 04.08.2016 за №942, видало відповідний наказ і вуз отримав ім’я духовного батька і професора українського спорту Івана Боберського. Однак на урочистих заходах надто «скупо» говорилось про Великого наставника. Можливо час підганяв, а можливо «совок» кістлявою рукою все ще стикав ораторам горло. Тож настала найвища пора запровадити у ЛДУФК урок-лекцію про життєвий шлях Боберського. Українці повинні знати своїх Героїв!
Попри все свято вдалося, а організатори заслужили вдячності! Це теж наша винагорода за Ваші труди пані й панове і тіловиховики!