У Вишневому та Ірпіні, що на Київщині, завершився «Фінал чотирьох» чемпіонату України з футболу серед студентських команд вищих навчальних закладів сезону-2015/2016. Серед квартету учасників була й команда Львівського державного університету фізичної культури. Після прикрої поразки у півфіналі від ірпінського НУДПСУ в серії післяматчевих пенальті, підопічні Олега Колобича аналогічно поступилися і в матчі за «бронзу» з минулорічним переможцем столичним СК КНТЕУ-«Меркурій».
СК КНТЕУ-«Меркурій» (Київ) – ЛДУФК (Львів) – 3:3 (1:1), пенальті – 6:5
18 травня. Початок – 10:00. Ірпінь. Стадіон УДФСУ. +16°С. Ясно. 150 глядачів.
Арбітр – Д. Кубряк (Одеса).
Асистенти – Д. Ступак, Д. Сміляк (обидва – Київ).
Четвертий арбітр – В. Скобля (Київ).
СК КНТЕУ-«Меркурій»: Міхєєв, Зубленко, Луньов, Труський (Блазунь, 70), Мартиненко (Дубіна, 51), Мазур, Марченко (Ільченко, 70), Миколаюк, Солоненко (Старик, 55), Тверезенко, Березовський (Скрипник, 51).
Запасні: Шафаренко, Бафталовський.
Тренер: Олексій Яценко.
ЛДУФК: Сілецький, Маркович, Дударенко, Грось, Матушевський, Михайловський (Шандра, 61), Вербний, Савошко, Вільчинський (Диня, 77), Гладкий (Бабій, 50), Полюганич.
Запасні: Толстой, Олійник, Сень, Ілюк.
Тренер: Олег Колобич.
Голи: 0:1 – Тверезенко (4, автогол), 1:1 – Марченко (26), 2:1 – Зубленко (47), 2:2 – Полюганич (50), 3:2 – Скрипник (75), 3:3 – Диня (90+4).
Нереалізований пенальті: Вільчинський (65, вище воріт).
Післяматчеві пенальті: 0:1 – Вербний, 0:1 – Луньов (вище воріт), 0:2 – Грось, 1:2 – Блазунь, 1:2 – Полюганич (поперечина), 2:2 – Зубленко, 2:3 – Дударенко, 2:3 – Старик (воротар), 2:3 – Диня (повз ворота), 3:3 – Тверезенко, 3:4 – Шандра, 4:4 – Скрипник, 4:5 – Бабій, 5:5 – Дубіна, 5:5 – Матушевський (воротар), 6:5 – Ільченко.
Попередження: Мартиненко (8), Марченко (28), Труський (39), Луньов (48) – Михайловський (58), Дударенко (60), Грось (78), Сілецький (90+3).
Як і в півфінальній грі, в матчі за третє місце наша команда зі стартовим свистком арбітра перейшла на половину поля суперника і вже у дебюті зустрічі відкрила рахунок. Щоправда, «допоміг» забити суперник, але левова частка заслуги у швидкому голі все ж належить підопічним Олега Колобича. Перехопивши м’яч у середині поля, партнери вивели на очне побачення з голкіпером прудконогого вінгера Полюганича, якому завадити нанести удар по воротах намагався захисник киян Тверезенко. Зрештою, 14-й номер «меркурійців» свого досягнув – витикнув круглого з-під ніг Дмитра, але зробив це не надто вдало і за мить шкіряна сфера затріпотіла у сітці.
Пропущений гол у такий прикрий спосіб не зламів киян – навпаки, він їх розізлив у хорошому значенні слова і поступово підопічні Олексія Яценка перехопили ініціативу. В значній мірі це сталося й через те, що після стартового натиску, який увінчався забитим м’ячем, десь скинули оберти «інфізівці», які почали діяти менш активно у передній лінії. Логічно, що в середині першого тайму рахунок став рівним – 1:1. Голкіпер киян Міхєєв з рук вибив м’яч далеко в поле. Першим на ньому мав бути центральний захисник ЛДУФК Матушевський, але він припустився позиційної помилки і в підсумку це дозволило нападнику КНТЕУ Марченко вийти сам на сам з Сілецьким. Форвард не став нічого вигадувати – зряче пробив повз голкіпера.
А щойно почався другий тайм, «меркурійці» повели в рахунку 2:1. Після подачі кутового «інфізівці» дозволили суперникам тричі пробивати по своїм воротам. Удар головою з району ближньої стійки Сілецький відбив, добивання заблокували захисники, а от проти третьої спроби – розстрілу в дотик з лінії штрафного майданчика по центру – нічого зарадити не вдалося.
Другий пропущений м’яч нарешті змусив наших хлопців проснутися і вони миттєво взялися до справи. Аби відігратися, їм знадобилося лише якихось три хвилини. Довга діагональ з глибини поля знайшла на правому фланзі Полюганича, який під кутом на швидкості вискочив один на один з Міхєєвим. 13-й номер ЛДУФК технічно поклав воротаря і з гострого кута поцілив у дальню «шістку» – 2:2.
Буквально за хвилину Дмитро мав оформляти «дубль», але трохи задалеко відпустив від себе кругового, через що так і не пробив по воротах із забійної позиції. Мав чудовий шанс виводити вперед нашу команду і нападник Бабій. Але пробиваючи головою метрів з п’яти після флангового навісу від Вільчинського, він примудрився поцілити прямо в руки голкіперу. А стовідсоткову нагоду забити третій м’яч у ворота суперника «інфізівці» змарнували на 65-й хвилині. Маркович, Вільчинський та Вербний розіграли на правому фланзі красиву комбінацію, в фіналі якої останній увірвався в карний майданчик. Та пробити по воротах Вербному не дали – захисник завалив нашого опорника на газон. Суддя без вагань вказав на точку. Виконувати вирок арбітра взявся капітан команди Вільчинський. Як не прикро, але мусимо констатувати, що пробив він вище воріт…
Нереалізований пенальті не зламав психологічно команду Олега Колобича. Гравці ЛДУФК продовжували тиск на ворота суперника, але круглий вперто не залітав до сітки. А на 75-й хвилині «Меркурій» провів швидку контратаку – отримавши пас в середині поля після передачі з свого карного майданчика, Скрипник прокинув м’яча повз Грося і вискочив на очну дуель з Сілецьким. «Сімка» киян не став обігрувати голкіпера, пробивши з лінії штрафного у правий від нього кут. Шансів відбити удар в Івана не було жодних – шкіряна сфера від стійки залетіла до сітки – 3:2.
Такий несподіваний і абсолютно несправедливий розвиток подій змусив нашу команду знайти в собі внутрішні резерви, аби піти на штурм воріт супернику в останні 15 хвилин гри. Довелося ризикувати і йти вперед великими силами. Зрештою, це ледь не призвело, до ще одного пропущеного голу, але обійшлося – у швидкій контратаці «меркурійці» пробили повз каркас воріт.
Зусилля гравців ЛДУФК виявилися не марними. Уже в компенсований арбітром час вони таки забили рятівний гол. На подачу кутового в штрафний майданчик киян прийшов навіть наш воротар Сілецький. Щоправда, після подачі корнера Савошком по воротах головою пробивав не він, а Полюганич. Міхєєв був безсилий зарадити ситуації, але його підстрахував хтось із партнерів, вибивши з лінії воріт в поле головою круглого, якого уже багато хто бачив у сітці. А зрівняв рахунок на останній компенсованій хвилині Диня. Отримавши довгу діагональ з лівого крила атаки правіше середини поля правою ногою, Іван змістися до середини і розрядив свою ліву «гармату» – круглий з невеличким рикошетом поцілив прямісінько у дальню «дев’ятку»!
3:3 – і знову, як і в півфіналі, своє щастя нашим хлопцям довелося шукати в серії післяматчевих пенальті. На жаль, історія повторилася – у футбольній лотереї доля вдруге поспіль за два дні посміхнулася нашому супернику.