Після закордонного турне повернулася до Львова найсильніша українська шахістка Анна Музичук, котра вищу освіту здобула у Львівському державному університеті фізичної культури. Вона зіграла на індивідуальних чемпіонатах Європи зі швидких шахів та бліцу. У швидких шахах Анна стала чемпіонкою континенту, у бліці не все склалося добре. Потім старша Музичук (її молодша сестра Марія – 15-а чемпіонка світу) очолила жіночу збірну України на командному чемпіонаті континенту з класичних шахів. Вона показала найкращий результат серед наших дівчат (6,5 очка з 9) і допомогла збірній здобути бронзові медалі. Також українка підняла свій рейтинг на шість пунктів і зміцнила свою другу позицію в світовому табелі про ранги.
ЛЮБЛЮ ГРАТИ У ШВИДКІ ТА АКТИВНІ ШАХИ
– Анно, розкажіть, будь ласка, як проходив турнір зі швидких шахів?
– Цього року чемпіонати Європи зі швидких та бліцу зібрали дуже сильний склад. Приїхало багато відмінних шахісток. Важко було перемогти. Тим більше, що у перший день не все склалося дуже добре. Але другого дня вдалося здобути чотири перемоги поспіль, у тому числі з найближчими конкурентками.
– Якому виду шахів ви надаєте перевагу: швидким чи бліцу?
– Важко сказати. У цілому мені подобається грати з усіма контролями. Можливо, як показує практика, мені більше вдається грати саме в швидкі шахи.
– Що перешкодило показати хороший результат у блискавичній грі?
– По-перше, як відомо, після перемоги не так легко грати наступного дня, по-друге, я була дещо не в найкращій формі. А коли турнір проходить в один день, і в один день все вирішується, то від стану форми все залежить, а у той день у мене не все склалося.
– Читачам буде цікаво дізнатися про командний чемпіонат Європи, так би мовити, зсередини: яка була атмосфера в українській команді, як дівчата готувалися до партій, чи допомагали наші хлопці?
– Атмосфера у нас дуже добра. Доволі дружна команда. Готувалися, як зазвичай. Думаю, що в усіх команд підготовка йде таким самим чином.
– Разом готувалися чи окремо?
– Звичайно, окремо. Так, є моменти, коли ми звертаємося по допомогу до товаришки по команді. Наприклад, коли хтось знає кращий варіант продовження партії. Але загалом – окремо.
– А чи допомагали вам хлопці? Наприклад, Павло Ельянов, який був тренером вашої сестри Марічки на чемпіонському матчі проти Хоу Іфань?
– Ні, у них був свій турнір, на якому вони були сконцентровані.
– Яка з ваших партій командного чемпіонату сподобалася більш за все?
– Не знаю. Я відіграла доволі рівний турнір, не було в мене поганих позицій. Кілька партій мені сподобалися. Можливо, остання, яку я виграла у Катерини Аталік зі збірної Туреччини, і команда посіла третє місце. Переможна партія з досвідченою польською шахісткою Монікою Сочко теж була достатньо непоганою.
– Як ви схарактеризували б свій шаховий стиль?
– Я не сказала б, що його можна було б конкретно схарактеризувати. Я стараюся грати більш універсально, хоча в мене є схильність до активної гри.
– Активної – комбінаційної чи активної – позиційної?
– Не можна ж так чітко розділяти.
– Звичайно, але мені здається, що ви граєте більше в активно-позиційні шахи…
– Ні, скоріш, активно-комбінаційні.
– Чому не грала Марійка? Чи може це – таємниця?
– Я б краще не відповідала на це запитання…
НА ЖАЛЬ, НЕ МОЖУ СОБІ ДОЗВОЛИТИ ПОСТІЙНОГО ТРЕНЕРА
– Які ваші шахові плани на найближчий час?
– У мене скоро вже буде наступний турнір у Румунії. Він стартує через два тижні. Після того, в грудні – Інтелектуальні ігри в Китаї. А в січні – за традицією – один із найсильніших у світі відкритих турнірів у Гібралтарі.
– А чи гратиме на Гібралтарі Марійка?
– Так, змагатиметься не лише там, а ще й у Китаї.
– Це дуже приємна новина. Відверто кажучи, ми вже скучили за її шаховими виступами… Чи не думали ви над можливістю працювати з постійним тренером високого класу, таким як Володимир Тукмаков, Олександр Бєлявський чи Йосип Дорфман?
– У світі є багато фахівців високого класу. Якби була змога, я лише за. Але всі вони коштують надто дорого. І, на жаль, на сьогодні, я не маю такої можливості.
– Ваші пропозиції по вдосконаленню шахового життя в Україні?
– Це глобальне питання. Зокрема, було б добре, якби шахам приділяли більше уваги, проводилися б міжнародні шахові турніри високого рангу.
БАТЬКИ Й ДОСІ НАМ АКТИВНО ДОПОМАГАЮТЬ, ВИРІШУЮТЬ БАГАТО НАШИХ ПРОБЛЕМ
– Хто ваш улюблений шахіст (минулого та сучасного)?
– Одного мені важко назвати. Я, звичайно, слідкую за усіма відомими шахістами. Також, ясна річ, я вивчала творчість видатних шахістів минулого. В різні часи то були різні шахісти. Наприклад, Гаррі Каспаров чи Роберт Фішер. Подобався Михайло Ботвинник. Серед сучасних шахістів, звичайно, Магнус Карлсен. Багато хто грає в цікаві шахи, зокрема Веселін Топалов або Шахріяр Мамедьяров. Але важко когось одного виділити.
– Чи є у вас подруги серед шахісток, і чи можливо таке взагалі? Я, звичайно, не маю на увазі Марійку. Відомо, що у вас із сестрою теплі стосунки.
– З Марійкою нам, насправді, дуже пощастило. Разом граємо, разом їздимо на турніри. Щодо близьких подруг, то їх, дійсно, важко мати, якщо ви конкуруєте. Але таких колег – дуже багато, і ми часто зустрічаємося, бо граємо в одних турнірах. Можна сказати, що на найвищому рівні у нас із дівчатами непогані стосунки.
– Чи багато читаєте книжок? Є у вас улюблені письменники?
– Книжок не дуже багато читаю, якщо не брати до уваги шахових. Тому, швидше за все, улюблених письменників у мене немає.
– Яку музику ви любите?
– В принципі, це залежіть від настрою. Інколи – класичну, інколи – поп-музику.
– Які художні галереї запам’яталися більш за все?
– Звичайно, подорожуючи по турнірах, довелося відвідувати і галереї, і музеї. Якось, на Гран-прі, навіть змагалися в галереї. Це було у Вірменії – невеличке містечко, але грали в галереї. Також, коли були в Голландії, то відвідували на вихідних музей у Харлемі. Нещодавно, в Монако (на чемпіонаті Європи) грали у дуже гарному театрі прямо біля їх знаменитого казино.
– Але чи маєте ви час на це?
– У тім-то й справа, що, коли ми на турнірах, то часу вільного не вистачає.
– Батьки були вашими першими тренерами?
– Так, саме вони прищепили нам із Марійкою любов до шахів, були першими тренерами. Вони займалися нами із самого дитинства і тепер допомагають своїми порадами, вирішують технічні питання.
– Який був ваш улюблений предмет у школі?
– У початкових класах мені легко давалася математика. А в старших – іноземні мови. Я навчалася у філологічному класі.
– А якими мовами ви володієте нині?
– Окрім української та російської, ще й англійською та німецькою, поки грала за Словенію, то навчилася й словенської.
– Тобто у вас у вжитку досить багато мов.
– Так, мені подобаються іноземні мови.
– Які риси в людині ви цінуєте більш за все?
– Напевно – чесність, відкритість, порядність. Це перше, що спало на думку.