Стрімко увірвався до ватерпольної еліти 16-річний Богдан Дзядик. Недостатньо виявилось талановитому нападникові стати кращим серед українських однолітків-ватерполістів, вирішив зазіхнути і на дорослий спорт. У 2014 році посів 12 місце на чемпіонаті Європи серед юніорів, цьогоріч – 15-е м. на І Європейських іграх у Баку. Ще й як лідер обраний капітаном команди – одноголосно. Водне поло – його стихія, якби міг, тренувався 24 години на добу. Працелюбство та стремління Богдана відзначають наставники молодіжної та дорослої збірних та тренер «Динамо» Ігор Зінкевич, який будь-кого до своєї команди не закличе. У складі «Динамо» Богдан став чемпіоном України та володарем Кубку України. У лавах національної збірної, де Богдан наймолодший ватерполіст, переміг на міжнародному турнірі «Кубок Карпат» та визнався кращим нападником. А тепер ще й вирушає до Франції на заключний кваліфікаційний тур чемпіонату Європи (25-27 вересня). Чи не запаморочилась голова від успіхів та чи все так «солодко» у дорослому ватерполо дізнавалася журналіст «Галичини спортивної».
- Богдане, нещодавно Ти став володарем Кубку Карпат у складі національної ватерпольної збірної. Чи важко Тобі, як підлітку, дебютувати серед дорослих, ще й на міжнародній арені?
- У цьому році я вже грав серед дорослих - на чемпіонаті та Кубку України, у деяких моментах там було навіть важче, бо тоді це були мої дебютні ігри. На «Кубку Карпат» стало цікаво позмагатися з дорослими ватерполістами з інших країн, а головне зіграти пліч-о-пліч з найкращими спортсменами України в одній команді.
- Ти вже два роки поспіль граєш у молодіжній збірній України та чи сподівався так швидко потрапити і до дорослої?
- Ні, це стало приємною несподіванкою. Був на зборі з «молодіжкою» у Дніпродзержинську. В останній день зборів до мене підійшов тренер національної команди Валерій Михайлович Завізіон і сказав, що хоче спробувати мене у своїй команді. Разом зі мною запросили колегу Стаса Дубеліра, з яким граємо у «молодіжці» та у «Динамо».
- На «Кубку Карпат» відслідкувала у твоїй грі багато нереалізованих гольових моментів. Хвилювався чи була інша причина цього?
- То ще такі дитячі помилки були. Та й хвилювався також. На перших трьох матчах «Кубку Карпат» було важко в тому плані, що у другій половині літа не змагалися, тренувалися на суші. А перед «Кубком Карпат» лише один день водної підготовки. Тож було непросто. Десь недопрацював. Десь не вистачило ігрового порозуміння з харківськими збірниками – не зіграні ми були. А ось вже своєю грою у фіналі задоволений, хоч були 3-4 ігрові моменти, які стовідсотково мав завершити голами. Не завершив… Це брак техніки, юний вік. Не оправдовуюсь, просто кажу, що мені треба ще працювати і працювати. Щасливий, бо зараз на зборах у Львові працював з найсильнішими центральними захисниками України. Сподіваюся, що досвід протистояння їм покращить мої нападницькі вміння.
- На «Кубку Карпат» тебе визнали найкращим нападником серед дорослих чоловіків! Почесно, як для 16-річного гравця…
- На Кубку забив чотири голи, а міг би значно більше. Брак техніки, як вже говорив. Та ви розумієте і самі, що корисність гравця не вимірюється голами, а тим, чи виконав поставлені завдання і чи грамотно спрацював на командний результат. Моє основне завдання – зайти на центрального захисника, забити пенальті тощо, ніби справляюсь з тим.
- Богдане, Ти виглядаєш досить сильним хлопцем. Та чи достатньо Тобі цієї сили, щоб у воді боротися з чоловіками, адже водне поло не віддільне від прихованих підводних бійок?
- Правильно ви сказали – «підводних». В юнацькому спорті хіба рукою тебе суперник вдарить, та й то це покарається суддею. Дорослі ж якщо б’ють, то грамотно (сміється). Більше йде прихованої від глядачів підводної боротьби. Важче, проте цікавіше. Зате потім зі своїм віком змагатися легше.
- Богдане, чи не взяв на себе непосильну ношу? У цьому сезоні на тебе очікує юніорський та дорослий чемпіонати України, чемпіонат Європи у складі національної збірної та підготовка у лавах «молодіжки»…
- Ви ще додайте підготовку у чотирьох репетиторів, адже цьогоріч закінчую 11 клас Львівського училища фізичної культури. Знаєте, тяжко у навчанні – легко у бою. Найжорсткіший період був два-три роки тому. Тоді вивчав техніку, ледве витримував монотонну плавальну підготовку, набирав фізичної форми. Тепер маю певну базу, тож працювати легше. І це ж як цікаво – грати і серед молоді, і серед дорослих одночасно. Драйв ще той! Я звик, бо не уявляю себе без навантажень і навіть перевантажень.
- Чи не шкодуєш, що позбавлений розваг, які доступні твоїм одноліткам. З таким графіком і погуляти не виходить, напевно?
- Хто сказав, що не виходить (сміється).
- Богдане, а чи не вразила «зіркова хвороба»?
- Було трішечки… Перед хлопцями-однолітками декілька разів піддався спокусі «вимахнутись». Мовляв, дивіться як треба грати! А призвело це лише до того, що накоїв ігрових помилок навіть більше, ніж мої молодші партнери. Ще й на командний результат це негативно вплинуло. Висновки зробив. Тренера також вчасно приземлюють.
- Відчуваєш себе вже себе достатньо впевнено, щоб витиснути конкурентів у збірній і постійно грати в основі?
- Не хочу про це говорити. Я пишаюся тим, що у свої шістнадцять заслужив право грати в одній команді з кращими ватерполістами країни. Мені це подобається, тут я молодець! Звичайно, буду робити все, щоб якнайшвидше закріпитися в основному складі.
- Колеги по команді років на 5-10 старші за тебе, а деякі взагалі у батьки годяться. Чи можливо за такої різниці у віці знайти спільну мову?
- Дійсно, є декілька людей у збірній, які грали у водне поло ще до мого народження. Та всі розуміють мене, підтримують, бачать, що тягнуся за ними – підкажуть, розкажуть. Дуже приємно. Чесно, навіть не думав, що так добре буде.
- Ти отримав запрошення від німецького ватерпольного клубу. Чому відмовився?
- А це вже вибачте, без коментарів.
Розмовляла Наталія Васьо