Минулого уїк-енду в італійських Альпах, у місті Трентіно фінішували змагання ХХVІ Всесвітніх зимових студентських ігор. Безпосереднім свідком баталій Білої Універсіади-2013 був завідувач кафедри зимових видів спорту Львівського державного університету фізичної культури, заслужений тренер України, доцент Орест Стефанишин. Повернувшись додому, Орест Мар’янович поділився своїми враженнями від змагань, а також підвів підсумки виступу української делегації загалом та представників провідного вишу галузі на теренах Західної України зокрема.
– Попередньо зимову Універсіаду-2013 мав приймати словенський Марибор. Однак через фінансові проблеми балканці від її проведення відмовилися і Міжнародна федерація студентського спорту (FISU) новою столицею змагань обрала італійський Трентіно. Тож логічно розпочати розмову з питання, чи вдалося організаторам провести Білу Універсіаду-2013 на належному рівні?
– Коли оцінювати рівень проведення Універсіади, то тут до організаторів не може бути жодних претензій – все пройшло на найвищому рівні. Зауважу, що коли словенці повідомили про свою неспроможність провести змагання, то FISU змінила не лише місце проведення студентських ігор, а й терміни. Зазвичай зимові Універсіади проводяться кінець січня – початок лютого, в Трентіно ж змагання пройшли наприкінці року. Рішення було цілком логічне – італійцям потрібен був час, аби все організувати на відповідному рівні. І вони з цим впоралися на всі сто відсотків. Єдине, чим відрізнялася Універсіада в Трентіно від попередніх, це тим, що не було селища спортсменів – на його побудову елементарно забракло часу. Тому всі гості мешкали в готелях. Але знову ж таки все було продумано до дрібниць – спортсменів, суддів та офіційних осіб розселили по готелях таким чином, що до місця проведення змагань з будь-якого виду спорту було їхати автобусом не більше 15-ти хвилин. При цьому автотранспорт працював, немов швейцарський годинник. Це навіть трохи було дивно, бо зазвичай італійці пунктуальністю не вирізняються – в цьому плані вони дуже близькі до нас. Але в Трентіно їхня пунктуальність нічим не поступалася навіть німецькій. Жодних нарікань не було й до харчування, що також дуже важливо.
– А з погодою проблем не було? Зрозуміло, в цьому питанні мало що залежить від організаторів та все ж.
– Італійці і тут все, що можливо, передбачили. Зрозуміло, морозну погоду вони гарантувати не могли. А от із снігом проблем не було. Вони в спеціальних сховищах тримали природній сніг і в разі потреби привозили його на траси. Потреба в цьому виникала лише в перші дні. Окрім того було достатньо спеціальних пушок, які виробляли штучний сніг. Тож навіть коли довкілля було безсніжним, на трасах все відповідало нормам проведення змагань найвищого рівня.
– Як ви оціните рівень змагань у Трентіно?
– Аби не бути голослівним, почнемо з цифр. Усього в Трентіно за десять медальних днів спортсмени розіграли 78 комплектів медалей у 12-ти видах спорту. За нагороди боролися 1704 спортсмена з 50-ти країн усіх п’яти континентів. Золоті медалі отримали атлети 25-ти країн, тобто рівно половина делегацій, які приїхали на Універсіаду, принаймні один раз відсвяткували перемогу. Це дуже високий показник для змагань такого рівня. А загалом на п’єдестал пошани піднімалися спортсмени з 32-ох держав, відповідно лише 18 команд повернулися додому, як то кажуть, з пустими руками. Що ж до складу учасників, то до формування команд підхід був різним. Більшість країн своїх найсильніших спортсменів не привезла, надавши їм можливість готуватися до Олімпіади-2014 в Сочі. Але було й чимало команд, в яких приїхали члени національних збірних. Наприклад, наші західні сусіди, поляки, привезли в різних видах спорту своїх перших–других номерів. Тож нічого дивного, що вони впевнено посіли друге загальнокомандне місце, здобувши аж 23 медалі, з яких 10 золотих. Краще за Польщу виступила лише Росія, але подібного всі очікували ще до початку Універсіади.
– А на яку оцінку за складання іспиту в Трентіно заслужили українські студенти?
– Коли оцінювати виступ України у Трентіно чисто формально, то ми мусили б констатувати, що це ледь не провал. Адже два роки тому у турецькому Ерзерумі ми здобули 15 нагород (6 золотих, 5 срібних і 4 бронзові) та посіли 3-є місце у неофіційному загальнокомандному заліку. Тепер ми завоювали 9 медалей – по 3 кожного ґатунку, що дозволило зайняти 8-е місце. Але слід зауважити, що цього разу на Універсіаді не виступали наші біатлоністи з основного складу національної збірної. А саме вони й завоювали всі шість золотих нагород у Ерзерумі. Тому нинішній виступ української делегації гідний того, аби його оцінити щонайменше, як хороший. Адже до початку Універсіади багато хто висловлював сумніви, що ми зможемо у неофіційному загальнокомандному заліку пробитися у десятку найкращих. У підсумку ж ми стали 8-ми, а за кількістю завойованих медалей посіли ще більш високе місце – 7-е.
– Кого з українських спортсменів ви б відзначили в першу чергу?
– Однозначно однією з героїнь Універсіади-2013 стала аспірантка Львівського державного університету фізичної культури Катерина Григоренко. В принципі, ми очікували від неї нагород, адже в Ерзерумі вона їх виборола аж п’ять. Втім, у Туреччині їй так і не вдалося виграти бодай одне «золото» – два «срібла» і три «бронзи». У Трентіно Катерина виграла три медалі. Тобто кількісний результат став гірший – на дві нагороди менше, ніж два роки тому. Зате яка якість – «срібло» і два «золота»! Неможливо передати словами те, якою була боротьба у гонці на 5 км вільним стилем. Все вирішували десяті долі секунди, але в підсумку організаторам довелося вручати дві золоті нагороди – Катерина Григоренко і норвежка Астрід Ойре Слінд показали однаковий час. Зазначу, що «золото» Григоренко стало першим, яке представники Львівщини виграли на зимових Універсіадах. А хіба не заслуговує найгучніших епітетів наша Марина Анцибор із Сум, яка стала володаркою «бронзи», програвши чемпіонкам лише якихось 0,2 секунди. Ви собі уявляєте, що це таке – бігти 5 км і програти якусь нещасну п’яту частину секунди!?..
– Можливо, саме це допомогло нашій збірній у лижній естафеті 3 по 5 км виграти золоті нагороди. Адже переломним став другий етап, на якому за Україну бігла саме Анцибор.
– Так, повністю з вами погоджуюся – Марина просто, як то кажуть, «порвала» всіх своїх суперниць і Катерині Сердюк залишалося тільки довести справу до «золотого» фінішу, з чим вона успішно впоралася. На фініші, щоправда, перевага українок над шведками склала не так вже й багато – менше 4 секунд, але Сердюк весь етап контролювала гонку і в потреби могла додати у швидкості. Тож в принципі, вже після другого етапу наша перемога ні в кого не викликала сумнівів.
– А до старту естафети була впевненість у перемозі?
– Два роки тому ми програли естафету росіянкам. Але у Трентіно в індивідуальній гонці на 5 км ми мали перше, третє і четверте місця. Після цього не можна було не розраховувати на «золото», хоча ми дуже добре усвідомлювали, що виграти у Росії буде надскладно. Але ж перемоги легко ніколи не даються.
– Після першого етапу, коли Григоренко програла росіянці більше 20-ти секунд, здавалося, що про «золото» ми можемо забути.
– Та ні, все йшло майже за графіком. Справа в тому, що Катя виграла гонку на 5 км вільним стилем, а в естафеті тренери її поставили на перший етап, який треба було йти класичним стилем. Чому обрали Григоренко? Все просто – вільний стиль у наших лижниць майже на одному рівні, а от класичним Григоренко йде помітно краще, ніж Анцибор та Сердюк. Тому завдання Катерини полягало в тому, щоб якомога менше програти росіянці Оксані Усатовій, яка дуже потужно йде саме класикою. Це вона, між іншим, підтвердила і в заключній гонці на 15 км, впевнено вигравши «золото». Так що ті 20 секунд відставання, які привезла Григоренко, можна сказати, наші тренери запланували. Звичайно, хотілося, щоб їх було менше, але головне, вони не були катастрофічними і як бачите, зрештою все закінчилося нашою перемогою. Так що стратегічно наші дівчата разом з тренерським штабом розрахували все ідеально.
– Схоже, що наступного дня, коли дівчата бігли заключну гонку – 15 км класичним ходом, розрахунки нас дещо підвели?
– Як я вже казав, двоє з трійки наших лідерів – Сердюк і Анцибор – класикою не так сильні, як росіянки і норвежки. Що ж до Григоренко, то Катерина десь за 3 км до фінішу, програючи лідерам трохи більше 10 секунд, відчула, що сил наздогнати суперниць і поборотися за ще одну медаль навряд чи вистачить, тому на заключному колі трохи скинула оберти. За великим рахунком, яка різниця, якою фінішуєш – п’ятою, шостою чи десятою. На Універсіаді нас цікавили лише призові місця. Тому я вважаю, зекономивши сили, вона вчинила абсолютно правильно – Універсіадою сезон не закінчується, адже попереду ще Олімпійські ігри в Сочі.
– Цікаво, на що Григоренко та решта наших лижниць можуть розраховувати у Сочі?
– Зрозуміло, що рівень конкуренції на Олімпіаді буде не до порівняння, тож в індивідуальних гонках нам буде не просто. А от в естафеті 4 по 5 км, підсилившись досвідченими Шевченко і Антипенко, ми цілком можемо поборотися за місце у шестірці кращих.
– Чому не змогли себе проявити у Трентіно в лижних гонках наші чоловіки, серед яких також були представники ЛДУФК?
– Не буду вдаватися в деталі, бо все не так просто і одним реченням це пояснити неможливо. Скажу загальну причину – з низки причин не вдалося вивести хлопців на пік форми. Але я сподіваюся, що до Олімпіади більшість допущених помилок вдасться виправити і в Сочі наші лижники, серед яких будуть і львів’яни Олексій Швидкий та Віталій Штунь, зуміють таки розкрити весь свій потенціал.
– На відміну від лижників, біатлоністи виступили дуже добре і повертаються додому з повним комплектом нагород. Зокрема представник ЛДУФК Віталій Кільчицький виграв «срібло» у спринті і в естафеті.
– А могло бути не два «срібла», а два «золота». Адже у спринті Віталій продемонстрував просто таки снайперську стрільбу, але на заваді стала функціональна готовність – забракло швидкості при проходженні дистанції, а програв він сербу Міланко Петровичу лише 3,5 секунди. А от у естафеті все сталося з точністю до навпаки: займаючи друге місце, Кільчицький непогано йшов по трасі на третьому етапі та й на стрільбі лежачи розбив п’ять мішеней з п’яти. А от на стійці, що називається, застрілився – три додаткових патрони і одне коло штрафу (150 м) збільшили відставання від росіян з 20 секунд майже до півтори хвилини. Тож Дмитро Підручний на заключному етапі не мав шансів поборотися за «золото». Втім, і два «срібла» Віталія – це дуже хороший результат. Додам, що зараз він готується до чемпіонату Європи. Для нього це буде ще один важливий старт. А от на Олімпіаду до Сочі він, на жаль, не відібрався.
– Зате туди поїде Аннамарі Чундак, яка в Трентіно була однією з фаворитів змагань у паралельному гігантському слаломі в сноубордінгу, але зайняла лише сьоме місце.
– Два роки тому в Ерзерумі Чундак була другою. Зрозуміло, ми розраховували, що й у Трентіно вона виграє медаль, хоча склад учасниць був дуже сильний – більше десяти спортсменок, які вже засвітилися на вищих щаблях етапів Кубка світу. І так сталося, що жереб у чвертьфіналі звів її з австрійкою Юлією Дуймовіч, одним з лідерів світового рейтингу. У другому заїзді Аннамарі виграла у суперниці 0,42 секунди, однак за сумою двох програла 0,68 секунди. Помилку при проходженні траси в першій спробі, на жаль, до кінця виправити не вдалося. Невдача Чундак є прикрою ще й з огляду на те, що саме Дуймовіч і виграла «золото», а Аннамарі виявилася єдиною, хто зумів їй чинити реальний опір. Що ж будемо сподіватися, в Сочі вона візьме реванш і… Але давайте краще не загадувати, як наші спортсмени виступлять на Білій Олімпіаді, а просто всією душею і серцем будемо за них вболівати.
Довідка XXVI Всесвітня зимова Універсіада-2013 Трентіно (Італія). 11–21 грудня
Українці – чемпіони XXVI Всесвітньої зимової Універсіади- 2013:
Катерина Григоренко (лижні гонки) – гонка на 5 км вільним стилем
Катерина Григоренко, Марина Анцибор, Катерина Сердюк (лижні гонки) – естафета 3х5 км
Дмитро Підручний (біатлон) – гонка з масовим стартом на 15 км
Срібні призери:
Катерина Григоренко (лижні гонки) – скіатлон
Віталій Кільчицький (біатлон) – спринт на 10 км
Ірина Варвинець, Яна Бондар, Віталій Кільчицький, Дмитро Підручний (біатлон) – змішана естафета 2х6 км + 2х7,5 км
Бронзові призери:
Дмитро Підручний (біатлон) – спринт на 10 км
Марина Анцибор (лижні гонки) – гонка на 5 км вільним стилем
Ірина Варвинець (біатлон) – гонка з мас-стартом на 12,5 км