Відомий спортивний журналіcт та історик розповів про легендарного футболіста і тренера львівських «Карпат».
З ініціативи Федерації футболу Львівської області цьогоріч на Львівщині вшановують постать уродженця Дрогобича Левка Броварського, якому 30-го листопада 2018-го мало би виповнитися 70 років. За 13 сезонів (із квітня 1968-го до листопада 1980-го) він відіграв у складі львівських «Карпат» 412 матчів (найбільше в історії команди), забивши 48 голів, був капітаном. У 1969-му році тріумфував у фіналі Кубку СРСР. У гості до інформаційного центру ФФЛ завітав відомий спортивний журналіст та історик Іван Яремко, який розповів чимало цікавого про легенду львівського футболу і Заслуженого тренера України.
– Пане Іване, як оціните знаковість постаті Левка Броварського в українському футболі?
– На мою думку, Левко Броварський входить у топ-10 видатних постатей українського футболу. Це футболіст, який самовіддано грав на полі, думав, організовував гру партнерів. Він був справжнім бійцем, завжди хотів перемагати, повністю викладався на полі, за що його поважали. Взагалі «Карпати» 1969-го року складалися з яскравих персон. Вони були ще зовсім молоді, коли здобули Кубок СРСР. Ми з Левком із одного міста – Дрогобича, приятелювали, частенько знаходили спільні теми для розмови. В 10 чи, може, 11 років Левко прийшов записуватися на волейбольну секцію дитячо-юнацької спортивної школи, де я переглядав хлопців. Я тоді сказав йому: «Ти ще малий, а для волейболу потрібно бути рослим. Приходь через рік, якщо дуже хочеш». У розпачі хлопчина пішов додому і почав копати м’яч до стіни будинку і вирішив, що футбол йому більше до вподоби. Це він мені розповідав у Львові після того, як став володарем Кубку СРСР.
– Як можна охарактеризувати стиль гри Броварського?
– Він був надзвичайно технічним футболістом. Недобачав на праве око, тому часто відходив на правий край і звідти подавав м’ячі. У травні 1970-го року Левко виконав знамениту передачу на Яноша Габовду, котрий забив переможний гол бразильському «Палмейрасу», що гостював у Львові. Броварський завжди знав, куди подавати. Він грав на позиції правого захисника. Свого часу отримав прізвисько Бревер: так називався захисник збірної Канади з хокею – Карл Бревер, який відзначався вмілою і конструктивною грою. Левка неодноразово запрошувало до себе київське «Динамо» та інші імениті клуби, але він був відданий Львову, хоча згодом зрозумів, що, виступаючи за «динамівців», міг би досягнути більших футбольних висот. У 1990-их таким же технічним і командним гравцем у складі «Карпат» був Сергій Ковалець.
– У чому успіх «Карпат», за які виступав Броварський?
– У ментальності гравців, які виступали під батьківською опікою тренера Ернеста Юста і начальника команди Карло Мікльоша. Вони грали у Львові, прагнули перемогти. Їх надихали переповнені трибуни на кожному матчі, знали, що грають для цих людей. Не за мільйони чи десятки тисяч, як сьогодні, коли футболіст іще не вміє добре влучати по м’ячу, а вже ставить вимоги щодо зарплати. «Карпати» завжди були своєрідним колективом. Це всі відзначають. Якщо би їх запитати, в чому їхній успіх, вочевидь, вони відповіли би так само. А половини тієї команди вже немає, між іншим…
– Чому нинішні «Карпати» не можуть здобути жодного трофею? В чому проблема?
– На мою думку, в теперішніх «Карпатах» немає колективу як такого. Одні приходять, інші відходять, футболісти знають, що вони тимчасові – відіграв своє і побіг далі. Тимчасові не хочуть викладатися на полі. Сьогодні в українському футболі важко знайти гравців, які би зіграли 412 матчів за одну команду. Пограють – і втікають.
– Що можете сказати про Левка Броварського як тренера?
– Свого часу Броварський був тренером-гравцем самбірського «Спартака», тренував молодіжну збірну Камеруну, львівські «Карпати», працював тренером-викладачем Львівського училища фізичної культури, очолював західний регіональний центр розвитку дитячо-юнацького футболу. Як тренер, не був гострослівним, говорив тихо, не кидав бутсами у підопічних, як Фергюсон у Бекхема.
– Чому сучасна молодь, яка пробує свої сили у футболі, може повчитися в Левка Броварського?
– Самовдосконалення, спілкування з партнерами, аби знайти взаєморозуміння, ніколи не зупинятися на досягнутому. Не достатньо хотіти в «Барселону», потрібно постійно наполегливо працювати над собою. Левко Броварський заслужив, щоби про нього пам’ятали і віддавали шану. Левко Броварський – це величина.