Нещодавно у столиці Грузії Тбілісі завершився чемпіонат Європи з вільної боротьби. Українська збірна зібрала чималий медальний врожай. Шість нагород (одна золота і п’ять бронзових) та 52 бали української жіночої збірної дозволили їй знову стати найкращою на континентальній першості. Своєю чергою чоловіча збірна, маючи в загальному 41 бал, стала третьою в загальнокомандному заліку. Свій внесок до медальної скарбнички збірної зробила магістрантка Львівського державного університету фізичної культури Ірина Гусяк, здобувши у ваговій категорії 55 кг бронзову медаль. Про виступ Ірини у Тбілісі ми поспілкувалися з її тренером, заслуженим тренером України Орестом СКОБЕЛЬСЬКИМ, який безпосередньо перебував на чемпіонаті Європи у Тбілісі.
— У ваговій категорії 55 кг ви¬ступало, як кажуть, багато «битих» суперниць, — каже Орест Скобельський. Гречанка Марія Преволоракі, якій поступилася Ірина Гусяк, є призеркою чемпіонату Європи, учасницею Олімпіади. Та попри це, вважаю, що бронза — це зовсім не те, що відповідає можливостям Гусяк. По тому, як складалася боротьба, Ірина щонайменше повинна була проходити у фінал. А гречанці Гусяк програла за суддівським рішенням, коли у другому періоді їй дали попередження. А за ходом боротьби це ж попередження можна було давати і в інший бік, тобто грецькій спортсменці. Та ще й у третьому періоді жереб випав не на користь Гусяк. Однак тут проблема — не у втрачених можливостях, бо Гусяк повинна була перемагати та забирати цю перемогу, а не чекати, що їй хтось звитягу подасть «на тарілочці». У цьому сенсі це був її прогріх.
— Можливо, це просто прикрий збіг обставин?
— Збіг обставин — однозначно, та все ж не варто ним усе пояснювати. У будь-якому випадку треба виходити та доводити, що ти сильніша. Кінець минулого року для Гусяк був дуже насиченим. У неї все вдавалося, все було гаразд. Мабуть, було трішки й перевантаження. А от на початку цього року Гусяк трішки втратила той ритм, який вона могла показувати наприкінці минулого. Це було помітно й з боротьби. На початку все було гаразд, а далі Ірина втомлювалася, це відображалося й на результаті. Наприклад, на останньому тренувальному зборі я не зміг бути з Гусяк у Кончі-Заспі. Відтак, бачив її трішки менше, ніж хотілося б. А це вилилося в те, як підвести спортсменку до таких змагань, як чемпіонат Європи. Тут причин можна знайти безліч. Та насправді, які б причини не вигадували, за будь-якої ситуації Ірина повинна була себе переборювати та перемагати у сутичці з гречанкою. Розумієте, білоруска Заліна Сєдакова, яку Гусяк перемогла перед цим, була, можливо, більш небезпечною, ніж гречанка, яку Ірина не змогла пройти. Тому однозначно — Марію Преволоракі з Греції треба було проходити. Адже у бронзовій сутичці з полькою Катаржиною Кравчик Ірина Гусяк не залишила тій жодних шансів. А Катаржина, до слова, боролася з тією гречанкою, якій поступилася Гусяк, на рівних. Навіть у першому періоді був момент, коли Кравчик виграла «в чисту» у гречанки. Щось схоже трапилося і в Ірини, коли вона, перемагаючи грецьку спортсменку, в підсумку їй поступилася.
— У цій ваговій категорії чем¬піонкою стала шведка Софія Матсон. На скільки золота медаль шведської спортсменки є закономірною?
— Шведська спортсменка виступала у нижній сітці. Тому сумніви, що вона потрапить у фінал, мабуть, мало в кого виникали. У фінал вона вийшла закономірно. До речі, цю шведку торік перемагала Наталка Синишин, також її перемагала ще одна наша українська борчиня — Ганна Василенко. Українки частенько перекривали цій шведці дорогу до золотих нагород. Проти таких спортсменок, як Софія Матсон, яка сповідує відкритий стиль боротьби, боротися легше. Вона не стоїть і не чекає помилки суперника, а йде у відкриту боротьбу. А в такій боротьбі та ж Гусяк теж себе добре відчуває. А от коли суперниці Ірини стоять в глухому захисті, їй іноді буває важко підібратися до них. Тому з Матсон було б цікаво поборотися.
— Загалом, що скажете про виступ жіночої збірної у Тбілісі. Команда посіла перше загальнокомандне місце в медальному заліку, але попри це, золотих медалей не так і багато, як би хотілося, дуже багато «бронзи»...?
— Ми звикли бути максималістами і встановили собі надзвичайно високу планку. Порівняно з минулорічним чемпіонатом Європи теж були свої нюанси. Хтось готувався до Олімпіади в Лондон і приберігав себе, хтось переходив в іншу вагову категорію. Це — боротьба, сьогодні вдалося трішки менше, ніж учора, і навпаки. Буквально трішки тепер не вистачило Юлії Благині (51 кг), яка теж мала виходити в фінал, як і Ірина Гусяк.