Стаття розміщена в рамках блогу : Стенограма думок швидкістю 300 км
Коли наприкінці 80-х великі французькі компанії почали поступово втрачати інтерес до перегонів, кількість пілотів з цієї країни, що ще зовсім недавно становила чверть пелотону, почала прогнозовано скорочуватись. Одним з останніх "драбиною" молодіжних категорій слідом за земляками встиг вискочити Олів'є Дені Паніс.
Він провів два роки в національній Формулі 3, де став віце-чемпіоном, а потім перейшов до Ф3000. Саме там в 1993-му пілот з Гренобля чудово зарекомендував себе в дуже сильній компанії і завоював титул - після чого отримав запрошення в "найбільш французьку команду Формули 1" - Ligier, з якою пов'язав власну долю на багато років.
З самого початку Олів'є виступав дуже стабільно, і хоч машина йому дісталась не найшвидша, двічі він зумів скористатися проблемами у суперників - німецька гонка 1994 року і Гран-прі Австралії 1995-го принесли Панісу другі місця.
Наступний сезон видався більш вдалим, адже окрім пари подіумів була й перемога. Ні він сам, ні ще хтось і подумати не могли, що з того Гран-прі Монако французи більше не виграють жодної гонки.
У новому 1997 році гума Bridgestone стала серйозним плюсом команди Prost, за котру виступав Олів'є. В Австралії Паніс фінішував п'ятим, в Бразилії - третім, в Аргентині зійшов, йдучи другим. Він міг виграти в Іспанії, але все ж поступився Жаку Вільньову. Третє місце в загальному заліку виглядало цілком логічно.
Але в Монреалі, блискуче прориваючись нагору після стартової аварії, гонщик влетів в огорожу з шин і зламав ноги. Олів'є знайшов у собі сили повернутись в кокпіт ще до завершення сезону і навіть набрати кілька очок, але сезон був втрачений. А потім команда втратила двигуни Mugen-Honda, що стало для неї початком кінця. В 1998-му та 1999-му говорити про конкурентноспроможність вже не доводилось...
Паніс, якому було вже добре за тридцять, все бачив - і вирішив піти. Гонщика кликали в BMW Williams, але він обрав роботу тест-пілота в чемпіонів з McLaren, де отримав дуже хороші відгуки.
Потім він повернувся і провів два роки в команді BAR і ще два - в Toyota. В обох випадках на плечі француза впало доведення "сирої" техніки, і з цією роботою він вправлявся на ура. Але з турнірної точки зору ситуація виглядала далеко не найкращим чином - до подіуму гонщик так більше і не дотягнувся...
