Все минає – пам’ять зберігаймо. Тож нині є нагода схилити свої голови над могилою неперевершеного героя львівських «Карпат» - Лева Броварського, який чотири роки тому, після тяжкої хвороби, спочив у Бозі.
Футболом цей спортсмен почав займатися у рідному, дрогобицькому клубі, «Нафтовик». 1967 року Левко потрапив на «олівець» тренера Юста, наставника карпатівських резервістів, і одразу був зарахований до складу головної команди, де виступали такі футболісти, що визначали стиль її гри. Це - Данилюк, Сиров, Лихачов, Поточняк, Габовда, Басалик, Данильчук. Невдовзі до цього списку належав і Броварський. У його кар’єрі було чимало знаменитих подій. Зокрема, московська кубкова вікторія.
- «Коли ми вийшли на поле в Лужниках і побачили, що діється на трибунах, то на очі навернулись сльози. А далі була солідна гра», — згадував той щасливий фінальний матч Лев Броварський.
З іменем Броварського пов’язано багато славних сторінок карпатівської історії. І не варто забувати, що Левко один з не багатьох футболістів-щасливчиків, кого оминали травми. Свідченням цьому його служба протягом 13 сезонів у «зелено-білих» барвах та рекордні 418 матчів і 47 голів.
З початку 1973 року диригент-Броварський часто виводив партнерів з капітанською пов’язкою на поле. Технічний і тактично грамотний футболіст відзначався фізичною витривалістю і володів доволі сильним ударом. Левко настільки добре бачив поле, що м’ячі завжди справно лягали на голови і ноги партнерам, що гріх було марнувати гольові епізоди. Тож найчастіше у таких ситуаціях були засмучені оборонці й воротарі команди-суперниці.
Запрошували Броварського до себе більш імениті клуби. Зокрема, ЦСКА (Москва) та «Динамо» (Київ), але футболіст, який присвятив себе галицькому краю, чемно відмовлявся від пропозицій, які не одному могли закрутити голову. За патріотизм його любили й поважали не тільки львів’яни, але й суперники. Ця риса повинна вважатись найбільшим визнанням для кожного спортсмена.
За роки чинної кар’єри Лев Броварський став символом «зелено-білих». Його ім’я вписано золотими літерами в історію «Карпат». У ювілейний день шістдесятиліття йому вручено багато подарунків. Проте найціннішим для Броварського виявилось рішення керівництва клубу «Карпати», які навічно «закріпили» за ним шостий номер і подарували ювіляру зелену футболку з магічною шісткою.
Велику справу на користь популяризації футболу Броварський зробив на самбірській землі, де успішно поєднував функції гравця і тренера місцевого «Спартака».
По завершенні ігрової кар’єри Лев Броварський займався тренерською діяльністю у Львівському училищі фізичної культури та був одним із наставників футбольних талантів у Камеруні. І найважливіше Лев Рудольфович, у найвідповідальніші моменти, тричі керував дорогою його серцю командою «Карпати» (Львів). З 2004 р. очолював регіональний Центр розвитку дитячо-юнацького футболу при Федерації футболу України.
4 червня 2009 р. о 13:30, на 61-му році життя хворе серце Лева Рудольфовича Броварського зупинилося навіки. На вічний спочинок його тіло складене в домовині на Личаківському цвинтарі.
Намучився наш Левко на білому світі не мало. А все задля добра львівського футболу. Тож наша шана герою за все те, що він залишив по собі не тільки словом, але й ділом. Приємно, що карпатівці спільно з УФК щорічно проводять пам’ятний турнір імені Броварського.
Не забуло про легендарну постать львівського футболу й місто Лева. Депутати напередодні чемпіонату Європи ухвалили рішення, щодо надання одній із вулиць, що вестиме до стадіону «Львів Арена» імені Броварського.
БРОВАРСЬКИЙ Лев Рудольфович. Народився 30.11.1948 р. в місті Дрогобич (Львівщина). Зріст – 178 см, вага – 73 кг. Вихованець дрогобицького футболу. Перший тренер – Берталан Вейг. Півзахисник. Кар’єра в «Карпатах»: 1968/80 рр. Дебютував 08.04.1968 р. проти калінінградської «Балтики». Виступав за команди «Нафтовик» (Дрогобич) – 1966/67 р. (57/7), «Спартак» (Самбір) – 1981/88, 1991 рр., збірну СРСР – 1971 р. (1/0).
Працював дитячим тренером у Львівському спортінтернаті – 1985/88, 1992/96 рр. Тренував: молодіжну команду Камеруну – 1989/90 рр., ФК «ЛАЗ» та СКІФ (Львів) – 1995 р., «Галичину» (Дрогобич) – 1996/97 рр., «Карпати» (Львів) – 1999/2001, 2002 рр. Майстер спорту СРСР з 1968 р. Володар Кубка СРСР 1969 р. Входив до числа 33 кращих футболістів України – 1969, 1970, 1976 рр. Кращий дебютант чемпіонату СРСР – 1971 р. Заслужений тренер України з 16 листопада 2001 р. «Людина футболу Львівщини – 2000». З 2004 р. очолював регіональний Центр розвитку дитячо-юнацького футболу при Федерації футболу України. Почесний громадянин Дрогобича. Помер 04.06.2009 р у Львові.
Фото: Володимира Дубаса, Віталія Грабара