Посмертна згадка про Володимира Піньковського
В ніч з 8 на 9 лютого, проживши 69 років, після важкої і тривалої хвороби упокоївся в Бозі вихованець ужгородського футболу, який кращі роки своєї спортивної кар’єри провів на спортивних стадіонах Ужгорода і Львова.
Володимир з молодих літ, як талановитий футболіст, звернув на себе увагу у середовищі тренерів. Його стрімкий злет поєднувався з польотом м’яча, який у грі ніколи не зупинявся. Витривалість і фізичний стан цього непересічного Спортсмена, здавалось, не мали меж. На Його рахунку чимало голів, але найчастіше, ним згадуваний залишався м’яч скерований у ворота львівських «Карпат» 8 серпня 1968 р.:
– «На «Дружбі» було спортивне свято. На трибунах понад 30 тисяч глядачів. Ми вийшли на поле і проявили неабияку настирливість у лінії …атаки і до 77-ї хвилини рахунок для СКА був ганебним. Ми «горіли» – 0:4. Добре, що я врятував армійцям солдатський гонор і відквитав одну «лопту». До речі, цей м’яч карпатівці аж …чотири дні виймали із сітки своїх воріт, - жартуючи, згадував пан Піньковський.
Володимир Іванович довгі роки і до кінця свого життя завдяки прекрасному і товариському характеру користувався загальною повагою і пошаною серед оточуючих Його людей різного віку. Особливо серед дітей, яким присвятив чимало років на тренерській посаді. Тож у свої поважні роки Ветеран продовжував вчити футбольної грамоти малих ужгородських «жовторотиків».
Піньковський був загально відомою постаттю. Відзначався ґрунтовними знаннями футболу, високою особистою культурою, безкорисливістю і добротою по відношенні до тих, хто Його оточував. Це так мало, а разом із цим багато.
Незважаючи на тяжкі випробування долі Володимир Іванович ніколи не позбувався хорошого самопочуття. Часто жартував, а Його оптимізму не було ні меж, ні краю. Однак хвороба, з якою не могли порадити собі медики, щоденно нищила організм Великого Спортсмена.
За національністю Піньковський був словаком, проте за духом залишався вірним Сином України.
Ветерани львівського футболу і колектив «Галичини спортивної» співчувають і розділяють той біль з Родиною В.І.Піньковського.
Нехай Господь Бог прийме у свої обійми, Тебе, Друже Володимире!
Піньковський Володимир Іванович. ٭09.11.1945.
Народився в селі Лекаровце (Lekárovce, Словаччина). Зріст/вага 172/62. Вихованець ДЮСШ (Ужгород), тренер Федак Василь Васильович. Центральний півзахисник. Виступав за: юнацьку збірну СРСР 1962 (1/1); «Верховина» (Ужгород) 1963/64, 1970 (чС 87/6, кС 2/0); СКА (Львів) 1965, 1967/69 (чС 111/12, кС 4/2, кУ 1/0 капітан); ВВПУ (Львів) 1966 (кфк); «Говерла» (Ужгород) 1971/75 (чС 182/17). Досягнення: 2-ге місце у кубку «Надії» (1965). Володар кубка мільйонів (1966). Тренер ДЮСШОР (Ужгород). 1976/2012.