Олімпійські чемпіони Олександр Усик та Ірина Мерлені побували на закритті спортивно-масового заходу "Олімпійське лелеченя" в "Артеку".
В "Артеку" відбулося урочисте закриття та нагородження команд-переможців Всеукраїнського спортивно-масового заходу "Олімпійське лелеченя" організованого Національним олімпійським комітетом України. Цього року участь у змаганнях брали 324 дітей з 27 регіонів України, а також російська команда школярів з олімпійського міста Сочі. За словами чемпіонки Європи з біатлону Ніни Лемеш, мета цього проекту, на відміну від інших спортивних змагань, - не виділити загальнокомандного переможця, що не знайти кращих серед дітей, а запалити в дітях олімпійський дух артеківців. Але і кращих визначати теж довелося. За підсумками всіх конкурсів і змагань чемпіоном сезону-2013 стала команда школярів Дніпропетровської області, на 2 місці - Донецька область, 3-е місце - у Сумській області. Разом з дітьми свідками справжнього олімпійського свята стали Міністр молоді та спорту України, перший віце-президент НОК Равіль Сафіуллін; Олімпійський чемпіон, віце-президент Національного олімпійського комітету Валерій Борзов; голова кримського регіонального відділення НОК Євген Михайлов; міністр освіти, науки, молоді та спорту АР Крим Наталія Гончарова та директор МДЦ "Артек" Олена Піддубна. Але найголовнішим сюрпризом для всіх стала зустріч із справжніми чемпіонами.
Ірина Мерлені, чемпіонка Олімпійських ігор, триразова чемпіонка світу з вільної боротьби, в "Артеку" не вперше. Ось уже третій рік вона приїжджає сюди зі своїм старшим сином Артуром. Ірина розповіла, що почала займатися вільною боротьбою з 15 років. На вибір спортивної кар'єри багато в чому вплинув батько спортсменки. Борець і вчитель з фізкультури, саме він розгледів у дочки здатності до вільної боротьби. За визнанням Ірини, на той момент вона не знала навіть жодного прийому з вільної боротьби, так як займалася спортивною гімнастикою, захоплювалася музикою, шахами, шашками, карате, боксом. Мріяла стати чемпіонкою світу з карате і боксу. Але, захопившись боротьбою, тренувалася більше всіх. Були і злети, і падіння, безліч травм. На своїх перших змаганнях Ірина не стала чемпіонкою, зайняла 4-е місце, на других завоювала бронзову медаль, і лише треті змагання принесли їй перемогу.
Ірина зазначила, що навіть не очікувала від дітей такої активності і волі до перемоги: "Наше завдання як олімпійців, напевно, в тому, щоб надихнути хлопців і на своєму прикладі прищеплювати їм любов до спорту, волю і прагнення до перемоги. Можливо, завдяки нам хтось з них стане Олімпійським чемпіоном".
Власним досвідом про шлях у великий спорт поділився з артеківцями та Віктор Клімов, триразовий чемпіон світу, учасник Олімпійських ігор. За словами Віктора велоспортом він почав займатися випадково. "Я помилився дверима, коли йшов записуватися на футбол", - сміється він. Перший успіх прийшов до Віктора в 14 років, після 3-х років занять велоспортом. А через 13 років став першим у світі! Найпам'ятніша перемога Віктора - це перемога над самим собою, коли він, після серйозного падіння, все ж зумів піднятися і закінчити гонку. "Спорт, як і життя взагалі, - це боротьба, постійне подолання. Бажаю вам у цій боротьбі вдалих стартів і переможних фінішів", - підсумував Віктор.
Справжній фурор справило поява на костровий улюбленця всіх дітей і дорослих, Олімпійського чемпіона, срібного призера Всесвітньої боксерської Ліги Олександра Усика. Цей сильний молодий чоловік виявився відмінним співрозмовником з прекрасним почуттям гумору! На питання чи зручно йому боксувати лівої (Олександр лівша), він відповів, що він однаково добре боксує обома руками, хоча деякі його друзі кажуть йому, що він "корявий". Боксом Олександр почав займатися в 15 років. У той час займався ще футболом, боротьбою, карате, рукопашним боєм. "На бокс пішов за порадою батька з одним єдиним бажанням будь-якого хлопчиська - навчитися якимось прийомам, щоб потім їх десь застосовувати, - зазначив боксер, - але, навчившись боксу, я зрозумів, що ці прийоми не можна застосовувати на вулиці". Наостанок Олександр закликав юних спортсменів багато тренуватися і працювати над собою, ставити перед собою цілі і йти до них, незважаючи ні на які перешкоди, тому що, як відомо, пам'ятають не переможців, пам'ятають героїв.