Євген Приступа: "У Львівському державному університеті фізичної культури витає справжній олімпійський дух"

03 березня 19:01
Переглядів: 182
Default Image

За підсумками минулорічної Х літньої Універсіади України перше місце у загальнокомандному заліку серед вишів зайняла збірна львівського державного університету фізичної культури. А кілька днів тому фінішували Перші зимові студентські ігри України, на яких студенти ЛДУФК здобули 16 нагород, 7 з яких золоті і, за попередньою інформацією, виграли перше загальнокомандне місце. Саме з обговорення зимової Універсіади та переспектив розвитку зимових видів спорту у нашому регіоні та в ЛДУФК зокрема і почалася розмова кореспондента ЗІКу з ректором провідного вишу спортивно-фізкультурної галузі на теренах Західної України професором Євгеном ПРИСТУПОЮ.

– Не буду приховувати, приємно, що наші студенти успішно виступили в прем’єрній зимовій Універсіаді України. Тим більше, що вигравати в зимових видах спорту у представників Києва і Київської області, Харківщини, Сумщини, Чернігівщини, де давні традиції саме в зимових видах спорту, справа доволі не проста. Але як бачимо, наша співпраця упродовж вже не одного року зі спортивними товариствами і ДЮСШ регіону, а також Львівським училищем фізичної культури починає давати перші результати. Вірю, що незабаром наші студенти кафедри зимових видів спорту почнуть привозити стабільно нагороди і з Всесвітніх Універсіад.

Але ж рік тому Катерина Григоренко на Універсіаді в Туреччині виборола аж п’ять медалей в лижних перегонах…
– Так, це був, не побоюся гучних слів, грандіозний виступ нашої аспірантки. Але ж це зробила одна Катерина, а ми прагнемо того, щоб медалі з зимових змагань такого рівня для представників нашого навчального закладу були не одноразовими досягненнями і сприймалися як виняток чи сенсація, а стали системою. Тим паче в світлі того, що Україна буде подавати заявку на проведення зимової Олімпіади 2022 року. І хоча про бажання прийняти у себе Білі Ігри говорять і на Закарпатті, і на Івано-Франківщині, швидше за все, саме Львів буде в передолімпійських перегонах представляти нашу державу.

– В чому ви бачите резерви розвитку зимових видів у ЛДУФК?
– Наразі у нас є кафедра зимових видів спорту, яку очолює доцент Орест Стефанишин. І завідувач, і весь колектив працюють досить добре і в спортивному плані, підтвердженням чого є нинішній успіх, і в науково-методичному. Однак ми не маємо наміру стояти на місці. Як відомо, цього року в Україні почалося відродження хокею. Професійну команду створено і на Львівщині. І ми не будемо стояти осторонь цього процесу. Хочемо відкрити кафедру хокею, бо як можна розвивати той чи інший вид спорту, коли немає фахівців. Але в цьому плані маємо серйозну проблему – наразі не можемо знайти насправді кваліфікованого викладача, який міг би вчити студентів…

– Але у Львові немає і штучної ковзанки…
– Тут є певні зрушення. Є програма Міністерства освіти України, яка передбачає для нашого вишу будівництво льодової ковзанки. Це буде не Льодовий палац, а лише тренувальний майданчик з трибунами десь на 300-400 глядачів, але для матчів студентської команди і проведення навчального процесу цього буде достатньо.

– Це все, звичайно, дуже важливо і цікаво, але, як і Зимові Ігри-2012, справа майбутнього. А до старту ХХХ літньої Олімпіади в Лондоні залишається менше п’яти місяців. Нещодавно було опубліковано список кандидатів на участь в Іграх-2012. Прокоментуйте його щодо представників ЛДУФК?
– Зазначу, що в списку, затвердженому головою державної служби молоді та спорту, є 31 прізвище студентів та аспірантів нашого університету. Тобто на олімпійський Лондон ми маємо тридцять і одну надію. Але зауважу, що цей список не є повним, тому що постійно міняються лідери. Список поділений на три групи: елітну, провідну та перспективну. В елітній групі цього списку присутні 10 представників нашого вузу, тобто це найперспективніші спортсмени, котрі мають можливість взяти участь на Олімпійських іграх в Лондоні. Є ще ряд спортсменів, їхні прізвища не увійшли в список, але вони теж можуть взяти участь в Іграх-2012 у Лондоні. Хотів би відзначити такі прізвища спортсменок з вільної боротьби, як Людмила Балушка, Ольга Нарепеха, Ірина Гусяк. Остання трактується як найсильніша спортсменка в Україні у своїй ваговій категорії, але попри це, її немає в даному списку. Ще один приклад – рекорд світу, який встановили на зимовому чемпіонаті України львівські стрільці з лука Ярослав Мокринський, Євген Марченко і наш аспірант Маркіян Івашко. Так от, Ярослава Мокрицького – рекордсмена світу – немає в жодній з груп. Тут можливі два варіанти: перший – на момент складання списку спортсмен не показував належний результат; другий – це недопрацювання федерацій. Тобто, завтра хтось може встановити новий рекорд і автоматично потрапити на Олімпійські ігри.

– На ваш погляд, як ректора, хто з представників ЛДУФК має найбільші шанси завоювати в Лондоні медалі?
– Невдячна справа робити якісь прогнози, я наведу вам приклад. На минулій Олімпіаді в Пекіні прогноз фахівців був близько 12 медалей різного ґатунку для національної збірної України. А наші спортсмени здобули 27 нагород, тобто у два з зайвим рази перевершивши прогноз. Ще один приклад. Упродовж передолімпійського циклу на першому місці був наш студент Роман Бондарук. Йому вагомо програвав на Кубках світу та інших змаганнях Олександр Петрів, також наш студент. Та на Олімпійських іграх вистрілив Петрів, а Бондарук залишився на шостому місці. Тут я б хотів відзначити один момент – сучасні тенденції розвитку олімпійського спорту, вони мають певні закономірності. На останніх трьох Олімпійських іграх сформувалася трійка лідерів Олімпійського спорту – це США, Росія та Китай, на долю яких припадало від 94 до 110 олімпійських медалей. На думку багатьох фахівців, родзинкою Олімпіади у Лондоні буде прагнення господарів увійти в цю трійку, тому що Велика Британія в Пекіні програла Росії лише чотири золотих медалі. Наступний момент, на відміну від концентрації між цими трьома монстрами олімпійського спорту відбувається процес глобалізації вищих досягнень у світі. Для прикладу, якщо на Олімпійських іграх 2004 року в Афінах представники 74 країн здобули медалі, то вже в Китаї, не зважаючи на те, що трійка лідерів здобула половину призових місць, нагороди тут здобули представники 86 країн. Тобто йде іррадіація розповсюдження центрів олімпійської підготовки у світі. Вага олімпійської медалі, а тим паче олімпійського золота, перекочовує з політично-економічної сторони в культурну площину країни.

– Тобто олімпійська медаль є свого роду показником рівня культурного розвитку нації?
– Абсолютно правильно. Ще одна тенденція, коли на олімпіадах 20-річної давнини претендентами на медалі в окремих дисциплінах були зазвичай 5-6 спортсменів, то зараз в деяких видах спорту кількість сягає більше двох десятків рівносильних атлетів. Я маю на увазі індивідуальні види спорту. На мою думку, результат на лондонській Олімпіаді буде залежати від правильно обраної тактики, а тим більше стратегії підготовки до Ігор. Головним завданням для спортсменів буде вийти в потрібний час, в потрібному місці на пік своєї спортивної форми. Цікавий факт: фахівці США підрахували, що вартість однієї олімпійської медалі їхнього спортсмена, тобто його повномасштабна підготовка, трохи перевищує в середньому 5 млн. доларів. А в Україні ця цифра становить лише близько 100 тис. доларів.

– Виходить, українські спортсмени інколи всупереч здоровому глузду виборюють олімпійські медалі? З чим це пов’язано?
– Перш за все, збільшилася загальна кількість змагальної підготовки. Якщо колись було 20-30 стартів на рік, то зараз у деяких видах близько 100. Це особливо стосується ігрових видів спорту. Другий момент – зростає роль спортивного результату. Величезне значення має фактор технічного обладнання, зростає роль відбору талановитих спортсменів – тобто не кількість тих, хто займається, а власне цей адекватний відбір. І в зв’язку з цим ми дуже позитивно відносимось до того, що за відносно короткий термін в нашому університеті вдалося сконцентрувати власне селекційною роботою такий свого роду іконостас провідних спортсменів України. Цьому успіху безсумнівно сприяла цілеспрямована науково-методична, спортивна і тренерська робота, яка проводиться в університеті і загалом в Галицькому навчально-методичному комплексі, куди окрім нашого університету входять Львівське училище фізкультури та Івано-франківський коледж. Саме ця співпраця призвела до того, що Львівський університет фізкультури на останніх Універсіадах (і літній, і зимовій) серед всіх вишів України був на першому місці.

– Завдяки чому вам вдалося привернути до себе спортсменів з різних куточків України і вони виявляють бажання вчитися в ЛДУФК?
– Таке бажання у багатьох було присутнє і раніше, але зараз нам вдалося відкрити науково-дослідний інститут. Це дало змогу збільшити кількість наукових груп, які супроводжуються різні збірні України при підготовці до Олімпійських ігор, чемпіонатів світу і Європи. По-друге, ми фактично висунули ідею, яка не суперечить засадам та принципам Болонського процесу, що спортсмен працюючи (а праця талановитого атлета – це тренування, участь у змаганнях), паралельно навчається і формує свій професійний рівень. Фактично саме ця модель і призвела до того, що талановиті спортсмени зі східних регіонів України з радістю поступають у наш університет, де є можливість більш професійно підвищувати свій спортивний рівень та здобувати фахові знання. Наступний момент – це істотне покращення матеріально-технічної бази львівських центрів олімпійської підготовки – це база СКА і звичайно, чималу роль відіграло і покращення бази нашого університету. Для прикладу, легкоатлетична збірна України планує свій останній передолімпійський збір проводити у Львові, на тренувальній базі ЛДУФК. Це пов’язано в першу чергу зі схожістю клімату Лондона та Львова.

– Чи залучаєте ви до викладацької роботи молодих талановитих тренерів, які вже досягли певних результатів?

– Спорт – це така галузь людської діяльності, де розірвати теорію і практику, науку і методику підготовки є неможливим. І прикладом такої успішної роботи є те, що за останні роки у нашому вузі успішно працюють Дмитро Сосновський, між іншим, найкращий тренер світу з аматорського боксу минулого року за версією АІБА, тренери збірних України Сергій Антонов (стрільба з лука), Андрій Пістун (жіноча боротьба), Зоряна Семеряк (фехтування), Валерій Лебедюк (легка атлетика) і багато інших. У нас працюють усі молоді провідні тренери Львова. Їх ми долучаємо до навчального процесу і це дає фантастичні результати. Є студенти, яких ці фахівці тренують та викладають у них спеціалізацію і це набагато зближує практику і спортивну роботу. Тобто працює система своєрідного дистанційного навчання. Коли спортсмени їдуть на збори, в одній сумці вони везуть спортивну форму, а в іншій – книги.

– Які у вас стосунки з ДЮСШ та спортивними товариствами? Адже саме їхні вихованці стають студентами ЛДУФК.
– Головний спортивний резерв, це наша співпраця з Львівським училищем фізкультури. Другий момент – це школи вищої спортивної майстерності. Також ми співпрацюємо зі спортивними федераціями, проводимо своєрідну селекційну роботу. Завдяки цій співпраці ми зараз і виходимо на світовий рівень розвитку спорту вищих досягнень. Хочу сказати, мені дуже приємно, що більшість талановитих спортсменів України обирають для навчання саме наш вуз. Як на мене, нам вдалося створити в Львівському університеті фізкультури хорошу атмосферу і тут витає справжній олімпійський дух.

– Коли розпочнеться експлуатація реконструйованого стадіону «СКІФ» і якими видами спорту, крім легкої атлетики, будуть там займатися?
– Відкриття та введення в експлуатацію заплановане на квітень цього року. Це правильне і мудре рішення, щоб не завершувати будівельні роботи в морозну пору року. Стадіон фактично вже був готовий восени. Залишалося лише постелити легкоатлетичне покриття. Але температурний режим не дозволяв це зробити в листопаді. Тому вирішили перенести відкриття на весну. Скажу, що база «СКІФ» повністю відповідає світовим стандартам по проведенню легкоатлетичних змагань. Це буде своєрідним центром легкої атлетики в Україні. Також ми розпочали реконструкцію тренувального залу фехтувальників. Плануємо проводити там збори національних команд з жіночої шпаги та чоловічої рапіри, кістяк яких складають львів’яни. Є ще деякі напрацювання, щоб приютити там і наших боксерів. На наступний олімпійський цикл у нас в плані побудова залу з ігрових видів спорту. В перспективі ми ще бачимо і побудову басейну. Це буде щось схоже на тренувальну базу в Кончі-Заспі. Паралельно з відкриттям стадіону планується і відкриття наукових лабораторій, які повинні супроводжувати олімпійську підготовку.

 

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: