Юрій Нікандров: «Спробую виграти «золото» на Універсіаді»

25 червня 08:42
Переглядів: 395
Default Image

Стендова стрільба – це поєднання стрільби з вогнепальної зброї шротовим зарядом у глиняні тарілки, початкова швидкість яких сягає 30 м/с. Минулої неділі у Львові завершився ІІ тур чемпіонату України зі стендової стрільби. Друге місце серед чоловіків на траншейному стенді здобув студент львівського державного університету фізичної культури Юрій Нікандров. Про ці змагання, шлях у стендову стрільбу, прийдешню Універсіаду, навчання в ЛДУФК спортсмен розповів «СПОРТИВЦІ».  

-Мені дуже хотілося перемогти на чемпіонаті України, бо це найголовніші змагання у нас в країні. На жаль не склалося.

-Охарактеризуй своїх суперників?

-Не можу сказати, що мої суперники слабкі. Адже Едуард Циганенко  є Майстром спорту міжнародного класу. 

-Що зазвичай сниться перед змаганнями?

-По-різному буває. Зараз, щоправда перед цими змаганнями нічого не снилося. А от, наприклад, перед чемпіонатом Європи-2006 року, коли я по-юніорах зайняв третє місце мені приснився сон, що я стріляю в фіналі з тими людьми, з якими я стріляв у тому фіналі. Тоді цей сон-передбачення був для мене віщим. І ще одного разу було. А сняться такі сни тому, що про змагання доводиться багато думати, налаштовуватися… 

-Чому саме обрав цей вид спорту?  

-Обрав цей вид спорту, бо в нас династійно це передається. У мене дідусь також стендовик. Він свого часу був чемпіоном світу та Європи, а також мій батько та мама. Тому, звичайно, що батьки віддають своїх синів та дочок по династійній лінії, хочуть, щоб вони продовжували їхню справу. Мені сподобалася стендова стрільба. Нею розпочав займатися ще з дитячих років. Тоді з 8 років вже виступав на змаганнях. Мені батько відрізав коротеньку рушницю і я стріляв. Це мені дуже подобалося і настільки мене захопило, що й дотепер не можу вже без стендової стрільби. 

-Як твоя дівчина реагує на твій вид спорту?

-В мене є дівчина, з якою я зустрічаюся вже півтора роки тут у Львові. Хоча я сам одесит, але познайомився у Львові. У нас із нею все добре, вона за мене завжди хвилюється та всіляко підтримує. До речі, вона також спортсменка. 

-Розповіси про навчання?

-Навчаюся я в Львівському державному університеті фізичної культури. Треба й заліки складати і на пари ходити. Щоправда, домовляюся з викладачами про вільний графік, адже у мене багато тренувань. Викладачі у цьому питанні мені йдуть на зустріч і це дуже допомагає. Інакше мені було б важко одночасно вчитися, тренуватися та виступати на змаганнях. 

-А твоя дівчина також займається стендовою стрільбою?

-Ні. Колись вона займалася боксом, а потім кинула бокс і почала займатися фехтуванням. Вона навчається також в ЛДУФК, більше того ми з нею одногрупники там і познайомилися. Вона народилася в Донецьку, але живе у Львові. Я ж з Одеси, тому можна вважати, що Львів, як місто нас об’єднало (усміхається, -- примітка автора). Хоча вона живе у Львові, а я в Одесі, але вона приїжджає до мене в Одесу, я приїжджаю у Львів. В цьому випадку у нас все гаразд. (усміхається, -- примітка автора). 

-Декілька слів про тренування?

-Тренувальні збори в Одесі, або ж у Львові тривають по-різному. Від тижня до 10 днів. Щочотири дні відспочинок. У Львові тренуюся три-чотири рази на тиждень, по три-чотири години в день. Цього достатньо. 150 мішеней розстріляв. По-різному буває. Можна навантажитися і вистріляти за три дні 500-700 мішеней, а потім, наприклад, 300. Це вже залежить від того, у кого який графік. Ми складаємо графік. Зазвичай це робить тренер для спортсмена і тренуємося по графіку. 

-З ким товаришуєш по збірній команді України?

-Та майже з усіма. В мене дуже багато тут друзів: і круговиків і траншейників. 

-А зі спортсменами з кульової стрільби спілкуєшся?

-З кульовиків я не знаю нікого. Ми зустрічаємося інколи на чемпіонатах Європи. В нас, до слова, спільний із кульовиками чемпіонат Європи, але попри це я нікого з них не знаю. 

-Порівняй різновид стендової стрільби: траншейну та кругову. Що для тебе є легшим?

-Кожен зі спортсменів стендовиків по-різному відгукується про те, що ви питаєте. Коли круговина запитати, то, звісно, що він скаже, що кругова стендова стрільба важча. Коли траншейника запитати, то він скаже, що, звісно, траншея. От там де стріляє спортсмен, то йому там й здається важче. А насправді, коли я спілкувався з тренерами, то звичайно, що важче стріляти на траншеї. По-перше, відстань мішеней від спортсмена. З 15 метрів, а постріл відбувається на 30-35 метрах. 

-А з якою швидкістю?

-Здається, 40 метрів в секунду. Хоча я точно не знаю. При цьому ти не знаєш куди полетить мішень: вліво, вправо, чи прямо. Треба просто-напросто бути точним стрілком, щоб стріляти в траншейниках. А от на круглому стенді мішені розміщені набагато ближче, дроб більший та й стволи (свердловка йде і ширше летить). Коли, наприклад, вилетіло то можна поправити та «розколоти» мішень. Тому особисто моя думка, що на траншеї важче стріляти. 

-Ти стріляєш лише на траншеї чи на кругу також?

- На кругу більше команд. До прикладу, коли на траншеї п’ять команд, то на крузі 9-10. На кругу легше, мабуть, через це вся молодь стріляє на кругу. А вже потім хтось звідти переходить на траншею. В мене також таке було. Я три роки стріляв на кругу, а потім відразу перейшов на траншею. 

-Попереду Універсіада в Китаї…

-Не знаю чому, але мені ці змагання дуже подобаються. Хоча на Універсіадах й не відчуваєш такої помпезності, як на Олімпійських іграх, але всерівно в глибіні відчувається дух змагань. Всі живуть разом, всі країни світу. На Універсіаду приїжджають серйозні спортсмени.Тому на Універсіадах треба дуже старатися та не розслаблятися. Мені, коли їхав на першу свою Універсіаду також здавалося, що все буде просто. А насправді все було не так. Я зайняв друге місце, програвши перестрілку. А зараз я спробую «золото» взяти, бо вже хочеться й перше місце на Універсіаді посісти. Адже друге місце на таких змаганнях я вже займав. 

-До Олімпіади у Лондоні ще є час. А як справи із здобуттям олімпійської ліцензії?

-Шанси здобути ліцензщії є на чемпіонаті Європи, на яких буде розігруватися шість ліцензій. Це дуже хороший шанс вибороти олімпійські ліцензії і треба ним скористатися. Для цього буду старатися та робив се можливо. Мені дуже хочеться потрапити на Олімпіаду в Лондон. От, наприклад, перед цим мені не вистачило однієї мішені аби здобути олімпійську ліцензію, в Китаї також мені трішки не пощастило. Ходжу близько біля ліцензії олімпійської, не вистачає буквально якогось мізеру. 

-З чим це пов’язано?

-Навіть не знаю, чим це пояснити. Мені навіть вже це снилося... Гадаю, що будь-якому спортсменові хочеться потрапити на Олімпіаду. 

-Маєш хобі?

-Так, полювання та на риболовля. До цього мене привчив тато, тому з дитинства цю справу я люблю. Хоча й часу не так багато для цього, адже в основному тренуюся на стрільбищах. А от на вихідні, коли випадає вільна хвилинка їду на полювання та рибалку. 

-А полюєш на кого?

-Переважно на птахів: на фазана, куріпку, перепілку, гусей.

Вас зацікавила новина? Поділіться будь-ласка з друзями в соціальних мережах: