В активi спортсмена-паралiмпiйця десятки нагород рiзного гатунку: чимало "срiбла", "бронзи" i, звiсно ж, не без "золота" -- це чемпiонство Європи та свiту. А от Кубок свiту з фехтування на вiзках, за пiдсумками року, в його руках уперше.
-- Кубок свiту зi шаблi за пiдсумками 2011-го менi вручили в нiмецькому мiстi Мальхов, -- каже спортсмен. -- I саме тут вiдбувався перший етап Кубка свiту з фехтування на вiзках уже 2012 року. Змагатись приїхало близько 160 спортсменiв iз 23 країн свiту, тож боротьба була запеклою! Кожен паралiмпiєць, який займається фехтуванням, представляє два види зброї -- у мене це шабля та рапiра. На "рапiрi" я став другим.
-- Багато доводиться тренуватися?
-- Добре займатися щодня, однак нашi зали не дуже пристосованi для спортсменiв-iнвалiдiв. Та я намагаюсь бодай тричi на тиждень тренуватися. Також перед кожними змаганнями мiжнародного рiвня маємо збори в Євпаторiї, якраз у суботу туди й вирушаємо. Там iз кожним фехтувальником окремо працює тренер, ми максимально використовуємо можливостi платформи, до якої крiпиться вiзок, аби вiдчувати себе в умовах бою.
-- А як вiдбувається сам поєдинок?
-- Звiсно, змагатись так, як здоровi люди, ми не можемо. Тож спортивнi вiзки крiпляться на спецiальну платформу i нерухомо фiксуються. Спортсмени сiдають у них i мусять однiєю рукою постiйно триматись за вiзок, аби не випасти, а другою -- фехтувати. Я фехтую правою рукою, але лiва в мене теж добре тренована, бо iнодi вона виконує навiть бiльшу роботу, тримаючи цiлий корпус.
Бiй триває у середньому вiд 5 до 20 хвилин, хоча може закiнчитись i за хвилину -- це залежить вiд умiння суперникiв. Я, до слова, майже всiх своїх суперникiв знаю, бо iнвалiдiв-фехтувальникiв не так багато.
-- Як заняття фехтуванням впливають на здоров'я?
-- Свого часу я впав iз дерева та став iнвалiдом -- нижче грудей нiчого не вiдчуваю. Тож часто виникали проблеми з внутрiшнiми органами. Спершу мотивацiя займатись спортом була саме для здоров'я -- адже органiзм тодi працює ефективнiше.
Згодом зрозумiв, що без фехтування уже не можу, бо почуваюся значно краще i фiзично, i психологiчно. Тож попереду в мене ще багато планiв -- поїхати на вiдкритий Кубок Росiї, у квiтнi позмагатись з українськими колегами, а вже у травнi вирушити на ще один етап Кубка свiту до Iталiї.