У Львові за ініціативи мера Львова Андрія Садового, а також президента Федерації тенісу Львівщини Володимира Бербеки створили музей історії львівського тенісу, а також розробили проект тенісної Академії «Золотий лев», у якій могли б відточувати свою майстерність талановиті тенісисти не лише Львівщини, а й навколишніх областей Західної України.
Ба більше! На кортах тенісної Академії «Золотий лев» можна буде проводити найпрестижніші світові тенісні турніри. Тенденції у зрушенні великого тенісу з «мертвої точки» у Львові тішать. А як цей елегантний вид спорту знаходив свою дорогу у давніші часи, «Високому Замку» розповіли живі легенди великого тенісу Львівщини, заслужені тренери України Зенон Домбровський та Ярослав Заторський.
- У тенісі я з 1947 року, – каже Зенон Клеменсович Домбровський. – Тоді я навчався в 9-му класі, коли мій тренер Федір Григорович Кулечко прийшов в 10-ту школу і запросив дітей прийти на корти «Спартака» (тепер – «Україна») на теніс. Група була велика – 15 дітей. Жив я у районі Податкової інспекції. Колись у тому районі в повоєнні роки мій батько тримав корову. Я ж мав виступати на змаганнях, а корову не було кому пасти. Довелося з худібкою з вулиці Лазаренка, на якій ми мешкали, приходити на корти «Спартака». Корова паслася, а я грав у теніс. Закінчивши середню школу, вступив у гірничо-паливний технікум, бо там була висока стипендія. Закінчивши технікум, отримав скерування на роботу на Донбас. Однак Федір Кулечко сказав мені: «Сину, що ти робиш?! Ти прогресуєш у тенісі, любиш цей вид спорту, а вибрав таку професію». Я ж йому у відповідь: «Життя змусило». Мій наставник порадив вступити в інститут фізичної культури. Відтак мені було зроблено фіктивну довідку, мовляв, у мене туберкульоз. Тоді мене відкликали, видали диплом, і я вступив в інститут фізкультури. Поєднував і тренування, і навчання. І вже з 1952 року почав працювати тренером у Вищій школі спортивної майстерності (ВШСМ), а згодом перейшов на роботу в обласну раду «Спартака». Працюючи з Федором Кулечком, який для мене був як батько, адже рідний тато в 1957 році помер, вирішив працювати тренером. Тоді й розпочав працювати у «Локомотиві», що біля ринку «Привокзальний». Там кортів не було, і мені довелося самому будувати два тенісні корти…
– Пригадайте своїх найвідоміших учнів…
– Моїми учнями є Ярослав Заторський та Олександр Залужний. Хоча у мене було троє дітей, але я багато уваги приділяв Залужному, намагаючись добитися із ним великого успіху на світовій тенісній арені. Олександр прийшов до мене, коли йому було 10 років. З часом він добився неабияких результатів, ставши майстром спорту міжнародного класу, віце-чемпіоном Європи серед юнаків до 16 років. Та найбільшим його досягненням є перемога у знаменитому турнірі в Монте-Карло.
– Теніс на Львівщині успішно розвивався. Були хороші тренери, – бере слово Ярослав Васильович Заторський. - Я багато почерпнув у Зенона Домбровського. Мав багато учнів. Продовжив справу свого вчителя і почав займатися з Олександром Залужним. Тоді ми виграли Спартакіаду Радянського Союзу. До речі, Залужний був членом збірної України. Обіграли Москву, усі москвичі ходили дуже злі… Мені вдалося підготувати таких відомих українських тенісистів, як Ткач, Мосюк, Худа. На жаль, був період, коли теніс у нас на Львівщині почав згасати. Почався відтік класних тенісистів. А все через те, що їм важко створити необхідні умови для росту. Наприклад, наш вихованець Орест Терещук, який грав на Кубку Девіса, а зараз є капітаном збірної України, виступає за Донецьк. А причина банальна – брак стабільного фінансового становища. Довівши тенісиста до певного рівня, ми далі не можемо його розвивати. Не можемо знайти спонсора, який би міг фінансувати талановитих тенісистів. У Донецьку такі спонсори є. Добре, що розроблено проект тенісної Академії «Золотий лев». Це повинно стати поштовхом не до відтоку талановитої львівської молоді, а навпаки, до її збереження та розвитку. У таких містах, як Харків, Київ, Донецьк, Дніпропетровськ, для розвитку тенісу створені чудові умови. Діти мають де відточувати свою майстерність. Парадоксально, що Львів з такими великими тенісними традиціями та довгою тенісною історією вариться у власному соку. А міста, які перелічив, вже давно пішли вперед. Необхідно, щоб навчально-тренувальна робота у Львові йшла цілий рік, тоді теніс у нашому місті оживе. Дати цьому поштовх повинна Академія тенісу.