Або вирішення стосунків «Карпат» та Прем'єр-ліги - лише ширма особистого конфлікту Петра Димінського та Віталія Данилова, або цвях у майбутній труну чемпіонату України...
Українська прем'єр-ліга, обурена несплатою «Карпатами» частини сезонного внеску, відмовляється реєструвати новачків команди. В помсту львівський клуб погрожує покинути українську першість. На тлі останніх подій в країні і, зокрема, нашому футболі ця метушня до межі підсилює відчуття абсурдності всього, що відбувається.
По правді кажучи, цілісного ставлення до цієї історії у мене немає. Тому далі спробую подивитися на неї з різних кутів, десь погоджуючись з однією стороною, а в чомусь - з іншого.
Формальний ракурс. Наскільки я зрозумів зі слів першого віце-президента ФФУ Анатолія Попова, з юридичної точки зору «Карпати» стовідсотково неправі. Борг перед УПЛ дійсно існує, всі терміни на його погашення зірвані, попередження ліги вони ігнорували. А зараз, за версією Попова, просто займаються шантажем.
Не знаю, може бути, ця позиція визначається якимись умовами спільного з Даниловим пакту по боротьбі з Анатолієм Коньковим, але той факт, що «Карпати» не зверталися до КДК ФФУ з цього приводу (або я щось пропустив?), Говорить сам за себе.
Моральний ракурс. Між тим, львівський клуб відмовляється перераховувати решту внеску, вимагаючи незалежного аудиту фінансової діяльності Прем'єр-ліги. І в цьому я на боці «Карпат». У нинішні часи бажання підрахувати кожну копійку має вітатися. І жорсткий контроль над керуючими структурами в що переживає гостру кризу українському футболі просто необхідний.
Та й, погодьтеся, з боку Віталія Данилова трохи лицемірно вимагати незалежного аудиту діяльності керівництва федерації футболу (в тому числі своєї - але тільки на посту віце-президента ФФУ) і в той же час з усіх сил опиратися аналогічної перевірки у своєму відомстві. Адже «Карпати» далеко не самотні в своєму бажанні - про необхідність таких заходів говорили й інші клуби. У тому числі київське «Динамо» і дніпропетровський «Дніпро».
По ходу також виникає питання: яким іншим способом прем'єр-лігівській «меншості» боротися, враховуючи нещодавні рішення Виконкому ФФУ по кворуму зборів УПЛ? Адміністрація ліги відібрала у опонентів можливість застосовувати одну форму саботажу - ось вони і шукають іншу.
Соціальний ракурс. При всьому при цьому, мене не залишає відчуття, що саме зараз демарш «Карпат» зовсім не доречний. Прям як скасування мовного закону, який так гостро сприйняли в тому ж Львові: ніби й закон погано написаний, прийнятий як попало, абсолютно неефективний, але анулювати його в такий момент - лише даремно маси розбурхувати.
Чемпіонат України нині переживає драматичний період: вже знята з розіграшу одна команда, старт весняної частини затриманий, до кінця незрозуміла доля кримських клубів, проблеми з календарем, безпекою, логістикою і т.п. А тут ще Димінський зі своїми ультиматумами...
Невже в день, коли вся країна шукає шляхи до єднання і взаєморозуміння, немає нічого більш розумного, ніж зняти з чемпіонату найпопулярніший клуб Західної України? Ну, або, принаймні, лякати цим?
Петро Димінський позиціонує «Карпати» як клуб, максимально близький до громадськості, і навіть начебто керований нею. Але насправді продовжує ставитися, як до приватної лавочки. Те, що в цьому конфлікті намішано його особисті протиріччя з Даниловим, для мене безсумнівно.
Чи варто нагнітати обстановку прямо зараз - велике питання. Однак рівною мірою це адресовано обом сторонам!
Стратегічний ракурс. Хто в цій ситуації повинен бути більше зацікавлений в компромісі? На мій суб'єктивний погляд - все ж Данилов. Димінський несе відповідальність за один клуб, а Данилов - за всю лігу. І в господарстві у Віталія Богдановича, відверто кажучи, твориться не зрозуміло що. Причому, довгий час...
Ніяк не позбудуся враження, що борючись за чистоту моралі в ФФУ, підробляючи елітним водієм і роблячи безліч інших архіважливих справ, президент Прем'єр-ліги свої прямі обов'язки запустив. У нашому вищому дивізіоні гостра і, в той же час, глибока криза - і треба протистояти їй, а не рідкісним життєздатним, нехай і інакомислячим клубам.
На мою думку, яким би дивнимм не виглядав Димінський в очах Данилова та його соратників, з ним краще шукати точки взаєморозуміння. Як і з іншими клубами, які перебувають не в захваті від діючої адміністрації УПЛ. Бо, як показує недавня історія, навіть якщо здається, що «сила» на твоєму боці - це ще далеко не гарантія перемоги.