Ватерполісти львівського «Динамо» стали фіналістами Кубка України, що завершився у Севастополі. У головному поєдинку турніру львів’яни у серії післяматчевих пенальті залишили головний трофей у Криму.
Чотири ставки на Кубок
Аби виграти національний чемпіонат чи посісти пристойне призове місце у ньому, усім командам потрібно пройти солідну турнірну дистанцію, зігравши з добрий півдесяток з’їзних турів. Кубок України – кількаденний турнір, у якому може вистрелити кожен. Зважаючи на це, команди максимально підсилюють свої склади і дивляться на найвище місце на п’єдесталі. Перед турніром у Севастополі фахівці та представники команд в один голос заявили, що окрім діючих володарів Кубка та чемпіонів України львівського «Динамо» непогані шанси на успіх мав багаторазовий переможець чемпіонатів України маріупольський «Іллічівець», який не так давно «народився» вдруге, взнавши про продовження фінансування команди. Не списували з рахунків харківський «Слобожанець» та збірну Севастополя. До слова, команда Вадима Кебала зробила серйозну заявку на успішний виступ, заявивши на турнір трьох словаків. Команду зі Львова також підсилив потужний ватерполіст збірної Словаччини Мартін Фамера.
Півфінальні інтриги
Груповий турнір «динамівці» подолали без особливих проблем. Перемоги над харківськими ХПІ (15:8) та «Слобожанцем» (11:5) прогнозовано вивели галичан до півфіналу. Що цікаво, там на діючих володарів Кубка та чемпіонів країни чекала зустріч зі своїм принциповим суперником маріупольським «Іллічівцем». Підопічні Олександра Обединського, граючи в обмеженому складі, поступилися господарям змагань і у півфіналі потрапили на «Динамо». Іншу півфінальну пару склали харківським «Слобожанець» та збірна Севастополя.
Обидва поєдинки за вихід у фінал подарували глядачам справжню насолоду. Збірна Севастополя не без допомоги арбітрів обіграла «Слобожанець», а інший матч за вихід у фінал завершився додатковим часом, у якому діючі чемпіони обіграли титулований «Іллічівець».
Кубок залишився у Севастополі
Ще перед стартом фінального матчу, у якому збірна Севастополя зустрілася з львівським «Динамо», не складно було догадатися хто гратиме у чисельній суддівській більшості. Гравці «Динамо», мабуть, розуміли, що бити суперника у його лігві треба впевнено та переконливо. Якщо у чемпіонаті України «динамівці» обігрували Севастополь з різницею у 15 чи 20 голів, то на Кубок України кримчани зібрали зовсім іншу команду. Звісно, аби постаратися перемогти на домашньому турнірі і довести місцевій владі про важливість свого існування.
Для обох команд матч складався по-різному: вигравали як і одні, так і інші. У цій грі усе було створено для вболівальників: інтрига жила до останніх секунд зустрічі.Посприяли такому розвитку подій і арбітри поєдинку, які вилучили з гри лідерів львів’ян Дмитра Лавришинця, Мартіна Фамеру та Віктора Момота.
Наприкінці другого додаткового періоду завдяки влучному кидку Сергія Грішина усе вирішувалося у серії післяматчевих пенальті. Володаря Кубка України повинна була визначити справжня фортуна. Вона усміхнулася господарям. Збірна Севастополя стала володарем національного Кубка.
Щоб не говорили та не писали про арбітрів, дебют екс-капітана «Динамо» Вадима Скуратова в якості головного тренера команди бажаним результатом не увінчався. Тренерські рокіровки керівництва «Динамо» (Ігор Зінкевич був асистентом Вадима Скуратова) не дали бажаного результату. Відтак, висновки потрібно робити усім, адже поразка у наступному кубку України, який пройде у Львові у дні 100-річчя водного поло, стане значно неприємнішою. Команда гратиме перед власними вболівальниками під час великого свята.
Кубкова «відбувальщина»
Згадуючи вересневий кубок України у Львові чи останній тур у чемпіонаті, неможливо уникнути наступних рядків. Організація кубка України з водного поло у Севастополі не те, що не була на належному рівні, а й була відсутня взагалі. Уявіть собі, команда-фіналіст престижного турніру під назвою кубок України за друге місце не отримує жодного (!) кубка чи навіть грамоти. Скромний командний трофей та індивідуальні нагороди отримали лише гравці Севастополя. Відкриття чи закриття турніру, підняття державного прапора, афіші, плакати, представлення гравців команд у фіналі та багато чого іншого було просто відсутнім. Серед жменьки глядачів на «фантастичних» трибунах майже усі були ватерполісти з інших команд. Простого ватерпольного люду відверто бракувало. А це й не дивно. Жителі Севастополя, можливо, взагалі не знали, що такий турнір проходить у їхньому місті.
Порівнюючи зі Львовом, кубкова організація (якщо так можна про це написати) була відсутньою. З таким підходом до таких турнірів як Кубок України про ріст цього виду спорту наразі говорити не хочеться. Висновки робіть самі...