Диктор по стадіону «Авангард» у Докучаєвську автором першого гола у складі карпатівців оголосив Тараса Завійського. Втім, у рапорті арбітра записано, що рахунок відкрив півзахисник «Металурга» Євген Трояновський, який забив автогол. То хто ж насправді на 9-й хвилині матчу скерував шкіряну сферу до сітки воріт Антона Яшкова?
– В принципі, яка різниця, хто забив. Головне, м’яч пересік лінію воріт і ми повели в рахунку 1:0. Але зізнаюся, коли почув голос диктора, який оголосив, що саме я є автором гола, то дуже здивувався, – говорить Тарас Завійський. – В тому епізоді я був у штрафному майданчику «Металурга», але я навіть не боровся за м’яч. Це Андрій Маркович, наш крайній захисник, який прийшов на стандарт, після подачі кутового вів боротьбу за м’яч на другому поверсі із гравцем донецької команди. Вже після гри я в Андрія запитав, хто забив. Він сказав, що
футболіст «Металурга» зіграв на випередження і був першим на м’ячі. Але зіграв невдало – зрізав його у власні ворота.
– Які враження у тебе від гри? Перемога далася важко?
– «Металург» – хороша команда, до того ж ми грали на виїзді. Тому зрозуміло, що було важко. Також треба сказати, що погода була не найкраща.
– Гра розпочалася о 17:00. Напевне, було спекотно?
– Та в тому то й справа, що спеки не було. Сонце то з’являлося, то ховалося за хмари. Мені здається, що більшу частину ігрового часу ми провели не під сонцем. Тому спекотно якраз не було. А от задуха була – весь час було важко дихати.
– Можливо, функціонально ще не повністю готові? Все ж лише другий тур...
– Та ні, чого-чого, а фізики нам точно не бракує. В усякому разі я особисто себе функціонально почуваю готовим на всі сто відсотків. Ми ж дуже добре попрацювали на літніх зборах, тому готові грати на високих швидкостях всі 90 хвилин. Що ж до гри, то можу сказати, що ми виграли цілком заслужено. Можливо, гравці «Металурга» вважають по-іншому, бо вони ніби як більше володіли перевагою, проводили більше атак. Але це стало наслідком того, що ми грали від оборони. Ми свідомо віддали їм простір, а самі діяли на контратаках. Коли ж говорити про гостроту атакувальних дій, то тут ми мали помітну перевагу. У них, можливо, моментів було й більше, але явно гольових у них було мало. Лише в самому кінці один раз вони влучили у штангу, а все решта – це напівмоменти, з якими наша оборона впевнено впоралася. Та й Саша Ільющенков зіграв у воротах безпомилково. Все це разом і дозволило нам виграти.