Львівський футбольний клуб «Карпати», перебиваючись з води на хліб, «проплив» першу третину чемпіонату Прем’єр-ліги України. Про те, якою була ця дорога, ми вирішили дізнатися не у відомого спеціаліста, а у простого прихильника зі «штабу» «Завжди вірних» Віталія Шніцара, людини, яка щиро вірить, що ця «зелено-біла» команда невдовзі оговтається, позбудеться негараздів і досягатиме кращих результатів.
- Поки що, враження двоякі, - розпочав свою розмову Віталій. – Гадаю, що після революційного літа, в яке команду втягнуло керівництво клубу і провальних стартових матчів, очікування були не з кращих. Але, на сьогодні, 12 місце цілком відповідає можливостям цієї команди. Хоча могло бути й гірше.
- А що, може бути гірше?
- Могло. Адже в команді достатньо проблем, які тягнуться з минулого, а то й з позаминулого сезонів. Це - відсутність ігрової центральної вісі та негаразди у лінії атаки. А якщо б оборона з воротарем діяли так же бездарно, то було б дуже зле. Кожен, хто цікавиться статистикою, знає що в перші сорок п’ять хвилин ця команда пропустила мінімальну кількість голів, а у виїзних матчах - жодного.
- Зате у наступній сорокап’ятихвилинці майже на кожного стартового гравця пропустили по голу…
- Значить команда не готова функціонально витримувати гру весь проміжок ігрового часу. Тренерська тактика на «морально-вольових» спрацьовує не на повну силу. Смакувати футболом у виконанні «Карпат» в першій третині сезону не доводиться. Але, на загал, не найгірший результат.
- Якісь позитиви в команді зауважив?
- Найбільше радують двоє воротарів Підківка та Ільющенков, які уже стали відкриттям цього чемпіонату. Незважаючи на їх молодий, а у Романа, взагалі юнацький вік, хлопці показували гру пристойного рівня. Так, вони допускались помилок, але все ж більше виручали. А ще є не менш талановитий Роман Мисак. Тобто єдине місце, за яке не варто переживати це ворота. Три рівноцінних, у доброму смислі цього слова, воротарі – це багатство клубу.
- Проблеми в захисті все ж є…
- Можливо не стільки проблем, їх стало значно менше. Адже в центрі зуміли знайти спільну мову Пластун і Балажіц. Зокрема, Пластун став швидшим.
- Але на фініші матчу з киянами, я цього не зауважив…
- Так і я це розумію. Йому ще бракує кондицій. Проте до 80-ї хвилини команда вистояла, але в останні хвилини гравці виявились не в силах відбиватися. Взагалі програний матч проти «Динамо» забрав усім гравцям захисної ланки більше сил аніж переможний з «Шахтарем». Це треба розуміти. З ліва позитив. Костевич – відкриття, не тільки для мене. До речі, він на цій позиції не виступав, а тут вийшов і дає концерти. От на правому краї Пашаєв не завжди на висоті і нестабільний. На це місце я б пропонував когось із вихованців львівського футболу, а не орендованого футболіста.
- Середня лінія?
- Вважаю, що у футбол там грає один Страшкевич. І даю плюс грі Голодюка. Олег мало-по-малу виходить на свій рівень і це мене тішить. Решта – гравці настрою і руйнівники, особливо це стосується Федорчука.
- З вуст керівництва клубу часто звучить, на мою думку, нічим не підкріплене слово стратегія…
- Я так думаю, що це більш завуальоване аніж реальне дійство. Бо, як інакше можна зрозуміти хід подій із виставленням на трансфер «пачки» гравців, декларування напрямку задіювати українських та власних вихованців, а вільні місця заповнили орендованими гравцями, в додатку, не найкращого ґатунку. Так, свого часу Федорчук демонстрував доволі хорошу гру в ФК «Львів» і «Кривбасі», на високому рівні цінився Бартуловіч і в Дніпропетровську, і в Кривому Розі. Натомість Гладкий другий рік поспіль простоює і нічим себе не нагадує з сезону 2006/07, коли зі своїми 13 голами став кращим бомбардиром України. Напад це давній клопіт не тільки львівського, але й українського футболу. А ще у Львові чомусь «ховають» від людських очей Озарківа, якому знайшлося б місце на краю півзахисту, але він, мабуть, потрапив під клубний «ковпак». Вважаю, що якщо виникає потреба в орендованих гравців, то 2-3 і крапка. Решта – перебір, як в картах. Бо, як показує практика, з них користі буває небагато. Адже мине їх термін і що далі? Набирай нових на тих же умовах? Ні, так в «Карпатах» не повинно бути. Якщо хтось заводить мову про ставку на своїх вихованцях, то цих слів необхідно дотримуватись.
- Але весь світ глобалізується, а власних вихованців навіть в «Динамо» і «Шахтарі» не злічити на пальцях однієї руки…
- Тоді напрошується питання, для чого і для кого ми готуємо нашу молодь. Для чого ця праця дитячих тренерів, сотні, тисячі годин тренувань? У Львові займається досить багато дітей футболом і якщо ми обрали шлях з ставкою на власних вихованців, то потрібно ним і рухатись. Сказавши «А» потрібно сказати і «Б». Приклад тих же Костевича, Підківки, Ільющенкова, Страшкевича, підтверджує, що наші молоді хлопці можуть грати навіть краще за тих футболістів, за плечима яких вже є декілька десятків матчів у вищому дивізіоні.
- І все таки, як тобі гра команди?
- Правду кажучи, ніяка. Бо ми, вболівальники, не бачимо цієї команди. У вічі впадає набір виконавців і не більше. Ми не отримуємо задоволення, не тільки від тих результатів, які тримають команду ближче аутсайдерів, але і від самої гри. Ну не може так тривати, що гравці виходять на поле накручувати кілометраж і грати на морально-вольових. А де ігрова думка, дриблінги і все інше, що красить гру футбол? Немає наразі всього цього у виконанні гравців «Карпат»!
- Але ж перемогли «Шахтар»…
- Так, це правда. Здобули перемогу. Це була м’ясорубка. Звитяга на морально-вольових плюс фарт. На відміну від матчу з «Арсеналом», де у «Карпат» було більше десятка моментів, а в підсумку нуль в графі забитих голів, в поєдинку з донеччанами влетіло все, що могло. Хоча такі м’ячі стали б окрасою будь-якого престижного матчу. Але з тактикою вони нічого спільного не мали. А якою була тактика на гру проти «Динамо» - не пропустити. Та сьогодні для цього, щоб не пропустити, необхідно забивати! І що ми отримали? Понад три десятки ударів з боку динамівців проти п’яти карпатських…
- Гаразд, прошу перенестися до справ команди, яку в народі називають ФК «Прогрес»…
- Це давно вже не команда. Наскільки мені відомо у її «складі» залишилось два футболісти – Мілошевіч і Ощипко. Штучно створена переросла у проблемну. Ніхто ні про що не знає. Виявилось, що Штіліч в односторонньому порядку «розірвав» контракт з «Карпатами» і подався на береги Босфору, Боґатінов і Даушвілі зараз не займаються на «Прогресі». Футболісти не погодились приєднуватись до команди на запропонованих їм нових умовах і це їхнє право. Тут питання інше. Дякувати треба суперникам, які два сезони поспіль зберігали «Карпатам» прописку серед кращих. Відповідальність скинули на багатьох. Зміни серед футболістів, тренерів, віце-президента, спортивного директора. Та чи всі понесли відповідальність за цей бардак останніх років?
- Але ж клубом, наскільки мені відомо, керує ГО «Завжди вірні»?
- Я гадаю за останні місяці більшість людей зрозуміла, що можливість ГО впливати на якісь рухи функціонування команди трішки більша від цифри «0». В діалогах потрібно, щоб було порозуміння з обох сторін, працювати спільно над однією метою. Розрізняти в якому напрямку більшої користі може принести кожна з сторін. На жаль конструктивного діалогу і співпраці немає. Щоб досягти успіху потрібно працювати однією Командою.
- Рік 2013-й пам’ятний для «Карпат», як рік п’ятдесятиліття клубу. Не стану згадувати про вшанування ветеранів, але про наголошення молоді історичних сторінок варто було б щось зробити. Проте у Львові клубом не проведено жодного (!) заходу. Не вже питання у «порожніх кишенях»?
- Ми, фанати, 20 січня організували і провели на Високому замку фаєр-концерт. Це побачила більша частина Львова. Були й інші цікаві заходи на трибунах стадіону. Декілька бігбордів у місті нагадували мешканцям Львова і гостям про ювілей клубу. Фанати в міру своїх можливостей намагалося проводити акції до 50-річчя. Щодо заходів з сторони клубу, це не моя компетенція.
- Через фаєри «Карпати» б’ють рекорди штрафів…
- Але разом із цим створюємо видовище, яким іноді глядачі захоплюються більше, аніж грою команди. Штрафи виписують не тільки за фаєри, а й за банери та перфоменси, якими ми шануємо наших героїв та історію. На мою думку, що на нас ведеться спрямований тиск. Комусь можливо це вигідно. Так повелося, що непокірні люди завжди у чиновників в опалі. Нас хочуть навчити вболівати по-іншому. Але для цього і є фанати, щоб активно підтримувати свою команду, гнати її вперед до перемог.
- Рано чи пізно необачна поведінка з запаленим фаєром, може коштувати комусь здоров’я або й життя?
- Все можливо і не від чого не можна зарікатись, але ми на трибунах не озлоблені, а святково налаштовані до своєї команди і гостей. За стільки років не зафіксовано жодного випадку, щоб хтось постраждав внаслідок фаєр-шоу під час матчу на нашому стадіоні.
- Міліція, стюарди пильнують в обидва ока. А на трибунах дим димок. Як вдається проносити шашки…
- У кожного свої таємниці, з якими я не обізнаний. Так, що вибачайте.
- А як вам вболівання по-донецьки?
- А ніяк. Нехай собі співають про свого «паренька», а ми будемо триматись свого. Нас вчать чесної гри, а самі не дотримуються. То хіба це взірець?
- Але ж у світі існує поняття спорт поза політикою…
- Все правильно, але і ми повинні десь демонструвати свою прихильність до тих, хто боровся і поплатився навіть життям за незалежність України. До нас претензії за демонстрацію стягів, портретів наших героїв. Але чомусь жодної реакції, що на деяких стадіонах ми бачимо прапори іншої держави та відповідні вигуки з трибун. Прикро, що досі на сході і півдні України возвеличується все російське і толерується тоталітарний комунізм.
- Розумію і поділяю ваші почуття. Але, на мою думку, більше користі було б наприклад, від надання вами допомоги тим, хто ще живий, або ж прибирання могил на цвинтарях…
- Ми у цьому напрямку працюємо і в міру наших можливостей стараємось надавати ветеранам допомогу, хоча, за великим рахунком, вони більше потребують не допомоги, а уваги. Є таке поняття, але воно багатьма забуте. Ми ж пам’ятаємо!
- Нещодавно всезнаючий Сергій Стороженко демонстрував зразки заборонених на стадіонах гасел і всього іншого. А ще наголосив, що ФІФА може застосувати до національної команди України штрафні санкції і це перед самою …Бразилією. Що скажеш з цього приводу?
- Цей пан у всі часи єдино правильний і так, як він розуміє суть справи, ніхто інший її не знає. Я йому не суддя, але саме він неодноразово заявляв ледь не про чудодійну атмосферу у Львів для підтримки нашої головної команди. Ще недавно це нікому не заважало, а тепер стало кісткою поперек горла. Я так думаю, що невдовзі чиновники виступлять із забороною українцям виконувати наш гімн. Адже там теж можна віднайти цікаві …рядки. На мою думку, у цих питаннях забагато маячні, а українофоби, виявляється є навіть у футбольній сфері. Взагалі неприємно вражає той факт, як засобами ЗМІ підхоплюються та моментально поширюється негативна інформація про фанатів, зокрема львівських. І навпаки, жодного поширення матеріалів про те, що фанати проводять досить багато хороших заходів, як в плані популяризації клубу так і в інших напрямках, зокрема благочинності.
- Бачу у тобі патріота України. Але, як це так, що в команді «Карпати» не чути української мови. Футболісти і тренери здебільшого спілкуються російською, навіть україномовні. Це, що признаки меншовартості, чи брак освіченості?
- Є така проблема. Але вона у Львові завжди існувала і була актуальною далеко за межами нашого міста. У цьому питанні кожен повинен відповідати сам за себе. Поняття «я-українець» потрібно виховувати з колиски і продовжувати це робити протягом всього життя.